Читати книгу - "Абіссінець, Жан-Крістоф Руфен"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Що ви робитимете? — запитав консул.
— Я чекаю. Аллах про все турбується, коли йому вірять.
— Це чудовий урок набожності, — сказав месьє де Майє з деяким нетерпінням, — але як ця справа виглядатиме… на землі?
— Інші франкські священики, схожі на мого покійного цілителя, пообіцяли невдовзі звести мене з кимось. Вони чекають на одного зі своїх, він добре знається на медицині та має через кілька днів прибути з Єрусалима. Зараз він, либонь, як раз під’їжджає до Олександрії. Це займе не більше десятка лун.
— От і добре, — сказав месьє де Майє.
— Я теж радію, що приїздить ця людина, — додав купець, — бо дія ліків, що їх приписав мені той лікар, уже слабшає, і мені потрібні нові.
— Чи можна довідатися, про яку саме хворобу йдеться? — обережно запитав консул месьє Масе. Той довго тлумачив запитання — звичайно, з неосяжною кількістю належних увічливих звертань.
— Моя хвороба не становить таємниці, але, оскільки вам відомо, що Негус страждає на таку ж саму, я не можу назвати її, оскільки видам Негусову. Знайте, що вона не смертельна, але завдає багато неприємностей та псує характер, що завжди шкідливо для самодержця.
Розмова щасливо повернулася до неважливих речей. Месьє Масе провів купця о шостій, після того, як вони домовилися зустрітися наступного дня.
Месьє де Майє отримав значно більше, ніж міг сподіватися. Він засипав свого секретаря вітаннями, які той вислухав, зігнувшись удвічі. Лише за єдиний день їм удалося виправити проект амбасади, ніскільки не змінивши його суті, але врятувавши життя месьє де Майє. А ще вони дізналися про вразливе місце Негуса та винайшли спосіб заслати вісника до його двору. Тим паче, цим вісником стане священик, тобто будуть виконані всі бажання Людовіка XIV. Обидва тієї миті вважали себе дуже спритними. Щоб закріпити тріумф, залишалося тільки повідомити про ці чудові новини єзуїта.
— До речі, — промовив месьє де Майє, — як ви гадаєте, яку хворобу він мав на увазі?
— На мою думку, Гаджі Алі страждає на якусь хворобу шкіри. Ви, звичайно, помітили, що він постійно чухає правий бік. Коли він простягнув руку за чашкою чаю, я побачив у нього на лікті якусь пухлину, як лишай, такий буває на корі дерев у наших лісах.
— Ось воно як, — сказав консул. — А втім, чи то рука, чи то інша частина тіла, справи це не змінить.
З цими словами вони піднялися до отця Версо. Єзуїт ласкаво слухав їхню розповідь, сидячи в кріслі та поклавши зчеплені руки на живіт. Коли ж месьє де Майє дійшов до пояснень стосовно франкського лікаря, тиха людина в чорному раптом впала у гнів, який на смерть перелякав її співрозмовників. Насамперед їх ошелешили бурхливі прояви почуттів, котрих важко було очікувати від людини з настільки тендітним тілом. Потім вони спробували зрозуміти, якою помилкою з їхнього боку можна було б пояснити такий вибух. Тут-то месьє де Майє збагнув, що все це почалося, коли він усього-на-всього вимовив слово «капуцин».
Розділ 5
Капуцини, які відрізняються особливим одягом у вигляді плаща з широким каптуром, є монахами ордену Святого Франциска. Через серйозне непорозуміння з кустодією Святої Землі, від якої вони тоді залежали, кількість капуцинів у Єгипті впродовж десяти років поспіль зменшувалася, а їх позиції дедалі слабшали. Месьє де Майє це знав. Він знав також, що капуцинам, аби не залишити цю країну остаточно, довелося удатися до певних хитрощів. Вони дійшли аж до Риму і попросили папу втрутитися в цю справу. Переконали його в тому, що тисячі католиків, яких п’ятдесят років тому навернули в Абіссінії єзуїти, переховуються нині від переслідувань з боку Негуса після вигнання ним представників ордену. Ці нещасні жертви завзяття послідовників Святого Ігнатія та жорстокості ефіопських єретиків ледь животіють, стверджували капуцини. З їхніх слів виходило, що бідолашні порозбрідалися негостинними землями десь на південь від Єгипту, між країною Сенаар та абіссінським кордоном. Капуцини проголошували себе заступниками цих блудних католиків, яких ніхто жодного разу не бачив, але чиє існування вони з готовністю засвідчували. Вони просили папу, щоб він офіційно довірив їм цю місію. Інокентій XII доброзичливо ставився до цього ордена простих, не дуже освічених ченців, до того ж не забував, що більшість із них були італійцями. Він дарував їм ту ласку, якої вони просили. Заручившись підтримкою понтифіка, капуцини два роки тому повернулися до Єгипту. Вони перебралися на південь та відкрили притулок у Верхньому Єгипті. Отже, мало не лишивши країну назавжди, завдяки цьому вони укріпили свої позиції міцніше, ніж будь-коли до нього.
Месьє де Майє знав також, але ж випустив з виду, що капуцини не збиралися на цьому зупинятися. Їх справжньою метою була не лише допомога католицьким біженцям з Абіссінії, але й навернення самої Абіссінії. Папа цей намір підтримав, і виділив кошти для довічного утримання місіонерів-капуцинів, які відправлятимуться до Абіссінії. Ці амбіційні капуцинські задуми зробили їх прямими суперниками єзуїтів, котрі ні на мить не погоджувалися зі своєю поразкою та твердо сподівалися повернутися до країни.
Єзуїтів у Єгипті знаходилося так мало, вони жили там так тихо і так добре з усіма розумілися, що консул навіть не знав про жорстоке суперництво, яке існувало між ними та іншими орденами на вищому рівні. Гнів отця Версо, коли він вимовив слово «капуцин», брутально нагадав месьє де Майє про його помилку.
— Навіть у думках не можна припустити, — з запалом пояснював єзуїт, — щоб королівським вісником був хтось з італійців. Більш за це, виконання цієї місії є обов’язком нашого, і тільки нашого, ордену. Інструкції короля не є двозначними. Оскільки ж мені доведеться-таки відкрити вам ті речі, про які б мені краще мовчати, бо це скомпрометує мою скромність, то я вам скажу: перш, ніж вирушити до вас, коли я був проїздом у Римі, я особисто зустрівся з Його Святістю папою римським.
Престиж єзуїта в очах месьє де Майє зріс ще більше, що до цієї миті навіть не уявлялося можливим. Не задовольнившись наказами, вислуханими з вуст самого духівника короля, ця людина, яку консул бачив зараз просто перед собою, дійшла до самого понтифіка, знаходилася у такій самій близькості від нього, і розмовляла з ним. Ця глибока повага лише підсилила той сором, який дипломат відчував через свою помилку, і він був готовий вислухати все в повному душевному смиренні та покорі.
— Папа, якому я представив наміри короля Франції, висловив до них своє цілковито сприятливе ставлення, і благословив усі ті заходи, котрих уживатиме наш орден з
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Абіссінець, Жан-Крістоф Руфен», після закриття браузера.
