Читати книгу - "Пастка"

— Який ви дурненький! Думаєте лише про всякі гидотні речі! — казала Жервеза Купо. — Звичайно, я його кохала. От тільки після того, як він мене так паскудно кинув...

Говорили вони про Лантьє. Жервеза більше його не бачила. Вона гадала, що він живе із сестрою Віржіні на вулиці Глясьєр у того дружка, що мав відкрити капелюшну майстерню. Зрештою, вона не збиралася бігати за ним. Спочатку їй було дуже боляче — вона навіть думала піти втопитися, але тепер прийшла до тями, і все налагодилося. Можливо, з Лантьє їй ніколи б не вдалося виростити дітей — той страшенно тринькав гроші. Якби він прийшов, щоб поцілувати Клода й Етьєна, вона б не виставила його за двері. А от щодо неї самої, то хай її краще сокирою на шматки порубають, ніж вона дозволить йому доторкнутися до себе бодай кінчиком пальця. Жервеза говорила ці слова з рішучістю жінки, яка накреслила свій подальший життєвий шлях, тоді як Купо, не полишаючи думки заволодіти нею, жартував, усе звертаючи на непристойності, ставив їй незручні запитання про Лантьє і при тому так весело усміхався, блискаючи білими зубами, що Жервезі й на думку не спадало ображатися.

— Схоже, що ви його били! — сказав він нарешті. — О! Ви аж ніяк не добра! Всіх лупцюєте.

Жервеза зайшлася сміхом. Вона й справді дала доброї прочуханки довготелесій Віржіні. Того дня вона залюбки когось задушила б. Жінка зареготала ще дужче, коли Купо почав розказувати, що Віржіні, після того як її бачили голою, з розпачу переїхала в інший квартал. Обличчя Жервези, однак, і надалі зберігало ніжний дитячий вираз. Вона простягала свої пухкенькі руки, повторюючи, що й мухи не скривдить; а лупцювання їй добре знайоме, бо сама не раз зазнавала його у житті. Тоді Жервеза почала розповідати про свою молодість у Пласані. Вона зовсім не бігала за чоловіками — то вони набридали їй; коли ж Лантьє запопав її, чотирнадцятирічну, їй здавалось це дуже милим, бо він називав себе її чоловіком, і вона гадала, що вони граються в подружжя. Єдиною її вадою, казала вона, є надмірна чутливість, вона любить геть усіх на світі, захоплюється людьми, які потім їй завдають безліч прикрощів. Тож коли вона когось любила, то не думала про дурниці, а мріяла лише про те, щоб завжди разом жити й бути щасливими. Коли ж Купо посміхнувся й нагадав про двох її дітей — адже не під подушкою вона їх висиділа, — Жервеза вдарила його долонею по пальцях і сказала, що, звісно, вона влаштована так само, як усі інші жінки, от тільки неправильно вважати, що жінки дуже цим переймаються. Вони думають про господарство, розриваються між домашніми клопотами, лягають спати перевтомлені й одразу засинають. Зрештою, вона схожа на свою матір, дебелу працьовиту жінку, що служила тяглом батькові Макару протягом більш як двадцяти років, та так і померла за роботою. Щоправда, Жервеза була тендітною, тоді як її мати мала такі плечі, що з ходу могла висадити двері. Та це не заважало їй так само сильно прив’язуватися до людей. Навіть свою кульгавість вона успадкувала від своєї матері, яку батько Макар частував стусанами. Та сто разів переповідала про ті ночі, коли старий повертався додому геть п’яний і заходжувався з такими брутальними пестощами, що ледь не ламав їй руки й ноги. Певно, в одну з таких ночей її і зачали, тому вона й народилася кульгавою.

— О! То пусте, зовсім непомітно, — галантно мовив Купо.

Жервеза похитала головою: вона знала, що це не так. До сорока років вона зігнеться навпіл. Потім, тихо посміюючись, додала:

— Дивний у вас смак — закохатися в кульгаву.

Тоді він, і далі тримаючи лікті на столі, наблизивши своє обличчя до Жервезиного ще ближче, почав казати ризикованіші компліменти, намагаючись звабити її. Але вона все так само заперечливо хитала головою, не даючи себе спокусити, хоча жінці й приємно було чути цей улесливий голос. Слухаючи його, вона дивилася надвір — здавалося, їй було цікаво спостерігати за юрбою, що дедалі росла. Тепер у спорожнілих крамницях підмітали підлогу, зеленярка прибирала останню сковорідку смаженої картоплі, а ковбасник давав лад тарілкам, що стояли як попало на прилавку. З усіх харчевень купками виходили робітники; бородаті веселуни штовхалися й ляскали один одного, бешкетували, як малі діти, тупотіли грубими підкованими черевиками по бруківці. Інші, засунувши руки до кишень, задумливо курили й позирали на сонце, примруживши очі. На тротуарах і дорозі не проштовхатися, з відчинених дверей плавом плив люд, лінивим потоком розтікаючись серед екіпажів — справжнісіньке море блуз, сорочок і старих пальт, геть збляклих й вигорілих в ясному сонячному серпанку, що огорнув вулицю. Вдалині лунали заводські дзвони, та робітники не поспішали, підпалюючи свої люльки. Зазирали то в одну, то в другу винарню, лише потім, згорбившись, вирушали нарешті до майстерень, волочачи ноги. Жервеза розважалася, спостерігаючи за трьома робітниками, одним високим і двома приземкуватими, які, пройшовши кроків з десять, щоразу оберталися й поглядали назад. Закінчилося все тим, що вони таки повернулися й опинилися в «Пастці» дядька Коломба.

— Отакої! — прошепотіла вона. — У цих трьох, видно, до роботи аж руки горять!

— Ти ба, — мовив Купо, — цього високого я знаю, це — Халява, мій товариш.

«Пастку» заповнили відвідувачі. Всі говорили дуже голосно, гучними криками надриваючи свої захриплі горлянки. Від ударів кулаками по шинквасу час від часу дзвеніли склянки. Схрестивши руки на грудях чи заклавши їх за спину, випиваки стояли невеличкими тісними купками. Біля бочок юрмилися цілі компанії, яким треба було чекати зо чверть години, щоб замовити в дядька Коломба по чарчині.

— Оце то так! Та це ж панич Смородина! — вигукнув Халява, хвацько плеснувши Купо по плечу. Чепурний аристократик, що палить цигарки й носить спіднє!.. Хоче вразити свою знайому й пригостити її чимось смачненьким!

— Відчепися, дай мені спокій! — сердито відповів Купо.

А той тільки скалив зуби:

— Не викаблучуйся! Ми, мій любий, з одної гіллі ягоди... Хай там як, а хлоп залишається хлопом!

І повернувся до них спиною, скоса зиркнувши на Жервезу. Та, налякана цим поглядом, аж сахнулася назад. Дим з люльок та різкий запах, що йшов від усіх цих чоловіків, піднімався в повітря, насичене алкоголем. Жервеза задихалася й почала кашляти.

—