read-books.club » Класика » Пошились у дурні, Кропивницький 📚 - Українською

Читати книгу - "Пошились у дурні, Кропивницький"

231
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Пошились у дурні" автора Кропивницький. Жанр книги: Класика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 12 13
Перейти на сторінку:

Зра­зу до кінця!


Пообіцяли.




Ничипір.




Ста­ло бить, все справ­но,


Тільки оком морг,


Поспієм, поспієм


З ко­за­ми на торг!




Дранко.




Пе­ре­ку­си­ли б хоч ма­ло.




Ни­чипір.




Я вже їв і хліб, і са­ло!




Дран­ко.




З'їли б ще бор­щу та каші...




Ни­чипір.




Ще не їв бор­щу та каші.




Дранко.




Ходім, не гай­мось,


Вже в церкві нас ждуть.




Ничипір.




Ста­ло бить, поївши,


Та й з бо­гом в путь?




Дранко.




Тай чо­го тут відкла­да­ти?




Ни­чипір.




Мо­же б, до завт­ра підож­да­ти?..




Дранко.




Скажіть од­не сло­во,


Та й марш до вінця.


Ми до­ве­дем діло


Зра­зу до кінця!




Ничипір.




Ста­ло бить, все справ­но,


Тільки оком морг,


Поспієм, поспієм


З ко­за­ми на торг!




Дранко. Ко­ли поспієм, як поспієм?


Ничипір. А ви хто та­кий?


Дранко. Дран­ко!


Ничипір. Дран­ко? Чуд­не яке проз­ви­ще!..


Дранко. Так од ро­ди­телів!.. Ну, ходім же в ха­ту.


Ничипір. Ні, ви­несіть сю­ди доб­ру чар­ку горілки, я вип'ю для хваб­рості!


Дранко. Сю­ди? Нічо­го ро­би­ти! (Убік). От шту­кар! (Побіг у своє подвір'я).


Ничипір. Ко­ли б мені не за­буть про на­шу умо­ву з хлоп­ця­ми…


Антон і Ва­силь (з дворів). Кре­пись, Ни­чи­по­ре!


Ничипір. Ще креп­люсь!


Дранко (вибігає). Ви­пий­те й за­кусіть! А я за­раз та­ки до­га­дав­ся, що ви від Лахтійо­на Хве­до­ро­ви­ча!


Ничипір. До­га­да­лись? От шту­ка!..


Дранко. Ну, ходім же в ха­ту, бо вже по­ра хоч і до вінця!


Ничипір. А доб­ра горілка і за­кус­ка, хоч і не на го­лодні зу­би! (їсть).


Дранко. На здо­ров'ячко.


Ничипір. Славні пиріжки з мня­сом!


Дранко. Ви ще не ба­чи­ли моєї Гор­пи­ни?


Ничипір. Гм…


Дранко. Там та­ка оку­рат­на, як аг­лицькі об­ценьки!


Ничипір. Справді? Ану, да­вай­те ще й по другій!


Дранко. Ви­пий­те, та швидш бу­де­мо до­во­дить діло до краю!


Ничипір. Чу­дасія тра­пи­лась зо мною вчо­ра: тільки дві ча­роч­ки ви­пив з ку­мом Пет­ром, ще тільки що со­неч­ко по­ча­ло сіда­ти… Прав­да, я й за­був, що вам цього не тре­ба роз­ка­зу­ва­ти!..


Дранко. Що, як?


Ничипір. Ніяк! Оте­пер ніби й підкре­пивсь! Ну, ко­ли вже ро­бить діло, то робіть! Що далі?


Дран­ко. А що ж далі?


Ни­чипір. Да­вай­те ще й дівку сю­ди!


Дран­ко. Як сю­ди?


Ничипір. Пе­ред мої очі! Тут ми зро­би­мо ог­ля­ди­ни.


Дранко. Лю­ди ж сміяти­муться!


Ничипір. А в ха­ту я не піду, до­ки не розх­вабрюсь!


Дранко (убік). От шту­кар! Ну, та й шту­карі ж оці го­родські па­ничі! (Побіг у двір).


Ничипір. Од­на­че горілка здо­ро­во вда­ри­ла у го­ло­ву!


Василь і Ан­тон (з дворів). Кре­пись, Ни­чи­по­ре!


Ни­чипір. Ще креп­люсь! Ого-го!..



ЯВА 6



Кукса і Ничипір.


Кукса (ви­хо­дить з-за ти­ну). Ку­ди ж це він дівся? Бігаю, бігаю, шу­каю, шу­каю, не­ма! (По­ба­чив Ни­чи­по­ра). Чи не він оце? От так мур­му­лад! (До нього). Ми­лості про­сю в гос­по­ду! Ви від Лахтійо­на Хве­до­ро­ви­ча?


Ничипір. Мо­же! А ви хто та­кий?


Кукса. Кук­са.


Ничипір. На яку но­гу?


Кукса. Ні, це, бач­те, та­ке моє прізви­ще, хва­милія моя та­ка!..


Ничипір. Ну, то здрас­туй­те!


Кукса (співа).




Просю по­кор­но!




Ни­чипір.




Ду­же про­вор­но!




Кукса.




Дав­но вже вас жду.




Ничипір.




В ха­ту не піду!




Кукса.




Годі-бо вам при­ки­да­тись,


До вінця по­ра зби­ра­тись.




Ничипір.




Не слід ніко­ли спіши­ти,


Щоб лю­дей не насміши­ти.




Кукса.




Та як же це бу­де?


В ме­не все го­то­во!


Ну, скажіть вже, бо­га ра­ди,


Ви своє хоч сло­во!




Ничипір.




Лег­ко ска­за­ти,


Тяж­ко зро­би­ти:


Перш тре­ба по­ду­мать,


В го­лові под­лу­бать!




Кукса.




Я зра­зу роб­лю!




Ни­чипір.




Я так не люб­лю.




Кук­са.




Ду­май­те ж скоріш!




Ни­чипір.




Який ви муд­рий!




Кукса.




Пе­рес­таньте вже сміши­ти,


По­ра ділом нам спіши­ти!




Ничипір.




Да­лебі, я не сміюся…


Я не той, яким зда­юся!




Кукса.




Годі, годі, си­ну!


Скинь дра­ну сви­ти­ну,


Во­на те­пер не в при­годі,


Посмішив, та й годі!




Ничипір.




Вчи­ню ва­шу во­лю,


Нічо­го ро­би­ти!


Тільки цур, щоб потім


Не прий­шлось жаліти!




Кукса. Та годі тобі сміхот­во­ри­ти! От який, єй-бо­гу, втішний! Ка­жу ж, що я вже до­га­дав­ся.


Ничипір. До­га­да­лись? Тільки ши­воріт-на­ви­воріт…


Кукса. Як ши­воріт-на­ви­воріт?


Ничипір. Вов­ною на­верх!


Кукса. Що ти го­во­риш?


Ничипір. "Здо­ров,- ка­же,- Ісаю!" - "Та чай­ок шу­каю!" - "А чи жив-здо­ров?" - "Вже чо­ти­ри знай­шов!" - "Що ти, дур­ню, го­во­риш?" - "Та ста­рої не вло­виш".


Кукса. Що та­ке?


Ничипір. Кур­ку­лю-мур­ку­лю! Роз­бе­ри, що я го­во­рю.


Кукса. Ну, та й шту­кар же ти, па­ни­чу!


Ничипір (дов­го ди­виться на нього). Дай­те сю­ди дівку!


Кукса. Як?


Ничипір. Не сердьте ме­не, а робіть, що я при­ка­зую! Ну, жи­во, хут­ко! Дівчи­ну сю­ди і доб­ру чар­ку горілки!


Кукса. От який втішний! По­ба­чи­мо, що з цього вий­де. (Побіг).


Ничипір. Отак їх по­по­га­нять, як же­ребців на ар­кані!


Антон і Ва­силь (з дворів). Кре­пись, Ни­чи­по­ре!


Ни­чипір. Ого-го-го! Ще креп­люсь! Здо­ро­во креплюсь!



ЯВА 7



Ничипір, Дран­ко, Кук­са, Гор­пи­на і Ориш­ка.


Дранко (тяг­не Гор­пи­ну). Хо­чеш, щоб за пат­ли те­бе по­тяг?


Горпина. Пустіть, я й са­ма піду! (Ви­ри­вається і йде до Ни­чи­по­ра). Ви хотіли на ме­не по­ди­ви­тись? Ну, дивіться!


Кукса (тяг­не Оришку). Іди, іди, нічо­го там страш­но­го не­ма!


Оришка (лед­ве здер­жу­ючись від сміху). Ох, я ж со­ром­люсь!


Кукса. Та чо­го-бо ти, ду­роч­ко! Во­но тільки спер­шу трош­ки якось ніби ніяко­во! (Підно­сить Ни­чи­по­рові горілку; по­ба­чив Дран­ка з доч­кою). А це що та­ке?


Ничипір (до Ориш­ки). По­доз­вольте на вас при­ди­ви­тись!


Дранко (Ни­чи­по­рові). Навіщо той чорт ли­сий прити­рив сю­ди свою сли­ня­ву?


Кукса (Ни­чи­по­рові). Навіщо це мій сусіда при­пер сю­ди свою витрішку­ва­ту?


Ничипір (до дівчат). По­доз­вольте вам по­ди­виться в зу­би!


Дівчата. З якої речі?


Дранко (Гор­пині, сміючись). Роз­зяв вже йому ро­та!


Горпина. Не хо­чу!


Кукса (Оришці). По­ка­жи вже йо­му зу­би!


Оришка. Ніза­що на світі!


Кукса. Ди­вись, я свої по­ка­жу! Що ж тут та­ко­го?


Дранко. Ди­вись, я свої вишкірю. Не­хай ди­виться!


Ничипір. Як ба­чу, то ви ду­же це­ре­монні.


Дранко (Гор­пині). Роз­зяв, по­жа­лус­та!


Кукса (Оришці). По­ка­жи, зділай ми­лость!


Дранко (Гор­пині, сер­ди­то). Роз­зяв, ка­жу тобі!


Кукса (Оришці). По­ка­жи, ка­жу тобі!


Дівчата втіка­ють: з дворів на­род наб­ли­жається до воріт, і

1 ... 12 13
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пошились у дурні, Кропивницький», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Пошились у дурні, Кропивницький» жанру - Класика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Пошились у дурні, Кропивницький"