Читати книгу - "Молитва Ябеца, Брюс Вілкінсон"

А дві групи вже не вміщувалися у своїх дворах, тому довелося шукати більші. Так що до кінця тижня ми поділилися Доброю Новиною з більш ніж п'ятьма сотнями дітей, причому більшість із них до цього ніколи не були в церкві.

Якщо вам це здається недостатньо чудесним, я зараз розповім вам про чудеса і навіть фокуси на пляжі. Ну, що стосується фокусів, то вони пояснювалися дуже просто: я зайшов у магазин і купив «Набір фокусника-початківця або все, що вам потрібно, щоб здивувати і розважити ваших друзів». Вставши о третій годині ночі, я освоїв перший фокус — «зникаюче яйце». Опівдні ми вийшли на пляж і, попросивши Бога, щоб рука Його була з нами, відкрили безкоштовне «шоу на піску».

Наша молитва перед початком вистави була дуже конкретною: ми просили, щоб до кінця вже цього, першого, дня на пляжі покаялося тридцять чоловік.

Спочатку вся наша аудиторія складалася з одного ряду глядачів, і це були маленькі діти, яких з радістю відправили до нас їхні батьки, щоб насолодитися хоч декількома хвилинами спокою. Але незабаром зібралася публіка — більше півтори сотні людей в купальних костюмах. Поступово від фокусів ми перейшли до розповідей, від розповідей — до євангелізації. Тоді до дітей стали підходити їхні батьки. І нарешті — юрба навколо нас стала швидко рости за рахунок компаній підлітків, які приєднувалися до нас. До кінця дня ми нарахували вже 250 глядачів. І коли ми закінчили закликом до покаяння, рівно тридцять чоловік, не більше і не менше, заявили про те, що хочуть прийняти Ісуса Христа як свого Спасителя — прямо тут, на пляжі.

Після служінь на пляжі ми відправлялися в місцеві церкви і там теж улаштовували молодіжні служіння. І Бог, понад усякі сподівання, благословив наші зусилля, причому благословив у точній відповідності з тим, наскільки сміливою була наша «молитва Ябеца». До кінця наших літніх служінь на Лон-Айленді там було тисяча двісті навернених християн, кожний з який одержав наставляння про те, як продовжувати життя в Господеві, разом з необхідними книгами і брошурами.

А дванадцять старшокласників повернулися з бідних кварталів Лон-Айленда у свої щасливі родини й упоряджені будинки. Але тепер вони точно знали: для Бога немає нічого неможливого. І першим, що після цього змінилося в їхньому житті, була їхня рідна церква, тому що вони вирішили молитися про те, щоб Дух Святий діяв у ній, несучи покаяння і пробудження.

Неймовірно? Зовсім, ні. Адже через дванадцятьох підлітків і молодіжного пастора в цій церкві діяла Божа рука. Коли члени молодіжної місіонерської команди засвідчили церкві про те, що з ними і через них зробив Бог, — для всіх інших це було викликом і закликом просити в Бога більшого. І в церкві настало таке пробудження, рівного якому не могли пригадати і найстарші її парафіяни.

І все тому, що дванадцять школярів попросили в Бога Його благословення, поширення своїх границь для Божої слави і щоб з ними була могутня Божа рука.

ДОТИК БАТЬКА

Подібно до люблячого батька, який спостерігає за своїм сином на дитячому майданчику, Бог теж спостерігає за тобою і чекає, коли ж ти попросиш, — попросиш про ту надприродну силу, яку Він хоче тобі дати. «Бо очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього» (2Хр. 16:9).

Зауважте, наш Бог не займається пошуками духовних велетнів чи блискучих випускників семінарій. Він жадає знайти тих, «у кого все їхнє серце до Нього». Ваше віддане серце — та єдина частина Його задуму поширення Його меж, що залежить не від Нього, а від вас.

Ми з вами, так би мовити, на відстані лише однієї молитви від вершення великих, сповнених Духом, справ і досягнення недосяжних цілей. Тільки завдяки Його дотику ми можемо відчути надприродну сміливість, відвагу і силу. Усе залежить від нас.

Щодня просіть дотику Батька.

Тому що для християнина залежність — це синонім сили.

5. Божа охорона

«Коли б Ти зробив охорону від лиха!..»

Мені пригадується велика ілюстрація на всю журнальну сторінку. Над римським гладіатором нависла смертельна загроза. Меч чомусь випав у нього з рук. Розлютований лев, зачувши, що година його настала, уже присів на лапи, приготувавшись для могутнього стрибка. Глядачі, які заповнили трибуни Колізею, підхопилися на ноги, у жаху спостерігаючи, як гладіатор у паніці намагається бігти. Підпис під картинкою говорить: «Іноді можна собі дозволити прийти другим. Але не завжди…»

А ось Ябец, попросивши й одержавши надприродне благословення, вплив і силу, здавалося б, міг бути упевнений, що сміливо може вийти на будь-яку арену проти будь-якого лева — і перемогти. І, здавалося б, від людини, з якою кожної хвилини перебуває Божа рука, варто було б очікувати трохи іншого прохання: не «охороняй мене від лиха», а «охороняй мене й у злі, проти зла, у битві зі злом».

Але Ябец зрозумів те, чого не знав приречений гладіатор: дуже часто вирішальна умова перемоги над розлютованим левом полягає в тому, щоб зовсім не виходити на арену. Ось чому останнє прохання Ябеца — щоб «рука Твоя була зо мною, і Ти зробив охорону від лиха, щоб не засмучувати мене!..» Це, останнє, прохання Ябеца, по суті, містить у собі чудову, однак мало зрозумілу стратегію благословенного життя. Але, зрештою, не так вже й важко здогадатися, чию саме територію ви відвойовуєте для Бога, коли раптом могутньо і зненацька поширюєте межі свого, спочатку нічим не примітного, пересічного життя! У попередньому розділі ми говорили про молитву, про ту надприродну силу, яка дозволила б нам вершити Божі справи, незважаючи на нашу слабкість. А в цьому розділі поговоримо про те, як нам просити про надприродну допомогу і захист від сатани, який інакше, як він це не раз уже довів, цілком здатний зробити так, щоб ми прийшли другими.

НЕБЕЗПЕКИ ДУХОВНОГО УСПІХУ

Безсумнівно,