Читати книгу - "Туманність Андромеди, Іван Антонович Єфремов"

Мвен Мас пізнав другу з найвищих гір Африки – Кенію.

Знову важкий мідний удар струсонув підземну кімнату, примусивши людей, які там були, насторожитись і напружити всю увагу.

Дар Вітер узяв руку Мвена Маса і поклав її на круглу рукоятку, що палала гранатовим вічком. Африканець слухняно пересунув її до упору. Тепер уся сила Землі, вся енергія з тисячі семисот шістдесяти потужних електростанцій перекинулась на екватор, до гори в п’ять кілометрів заввишки. Над її вершиною заклубочилося різнобарвне сяйво, згустилось у кулю і раптом знялося вгору, наче спис, який у вертикальному польоті пронизує глибини неба. Над сяйвом виросла тонка колона, схожа на вихровий стовпсмерч. По стовпу струменіла вгору, сліпуче світячись і спірально звиваючись по його поверхні, блакитна імла.

Спрямоване випромінювання пронизувало земну атмосферу, утворюючи постійний канал для прийому й передачі на зовнішні станції, що правив замість провода. Там, на висоті тридцяти шести тисяч кілометрів над Землею висів добовий супутник – велика станція, яка оберталася навколо планети за добу в площині екватора і тому наче непорушно стояла над горою Кенія в Східній Африці – точкою, обраною для постійного зв’язку з зовнішніми станціями. Другий великий супутник обертався на висоті п’ятдесят сім тисяч кілометрів через полюси по меридіану і сполучався з Тібетською прийомнопередавальною обсерваторією. Там умови утворення передавального каналу були кращими, зате не було постійного зв’язку. Ці два великих супутники з’єднувалися ще з кількома автоматичними зовнішніми станціями, розташованими навколо всієї Землі.

Вузька панель праворуч погасла – канал увімкнувся в приймальну станцію супутника. Тепер засвітився перлистий, оправлений у золото екран. У центрі його з’явилася химерно збільшена постать, стала чіткішою, усміхнулась величезним ротом. Гур Ган, один із спостерігачів добового супутника, виріс на екрані, мов казковий велетень. Він весело кивнув і, простигши триметрову руку, ввімкнув усе оточення зовнішніх станцій нашої планети. Послана з Землі сила з’єднала його в одне ціле. В усі сторони всесвіту полинули чутливі очі приймачів. Тьмяна червона зірка в сузір’ї Єдинорога, з планет якої недавно пролунав заклик, краще фіксувалася із супутника 57, і Гур Ган з’єднався з ним. Тільки три чверті години міг тривати невидимий контакт Землі з іншою зіркою. Не можна було гаяти жодної хвилини цього дорогоцінного часу.

На знак Дар Вітра Веда Конг стала на вилискуючий синім світлом круг металу перед екраном. Невидимі промені падали потужним каскадом згори і помітно поглибили відтінок її засмаглої шкіри. Беззвучно почали працювати електронні машини, що перекладали виступ Веди на мову Великого Кільця. Через тринадцять років приймачі планети темночервоної зірки запишуть послані коливання загальновідомими символами, і, якщо там розмовляють, електронні перекладні машини перетворять символи в звуки живої чужої мови.

«Шкода тільки, – думав Дар Вітер, – що ті, далекі, не почують дзвінкого м’якого голосу жінки Землі, не зрозуміють його виразності. Хто знає, як збудовані їхні вуха? Можуть бути різні типи слуху. Тільки зір, всюди використовуючи частину електромагнітних коливань, що пронизують атмосферу, майже однаковий в усьому всесвіті, і вони побачать чарівну Веду, охоплену хвилюванням».

Дар Вітер, не відводячи погляду од напівприкритого пасмом волосся маленького вуха Веди, почав прислухатись до її лекції.

Веда Конг стисло й ясно розповідала про основні віхи історії людства. Про стародавні епохи існування людства, про роз’єднаність великих і малих народів, між якими існувала економічна та ідейна ворожнеча, що розділяла їхні країни; вона говорила дуже коротко. Ці епохи дістали збірну назву ЕРС – ери Роз’єднаного Світу. Але не перелік винищувальних воєн, жахливих страждань або начебто великих правителів, які наповнювали стародавні історичні книги, що лишилися від Античних віків, Темних віків, або віків капіталізму, цікавив людей ери Великого Кільця. Далеко важливішою була суперечлива історія розвитку виробничих сил разом з формуванням ідей, мистецтва, знання, духовної боротьби за справжню людину і людство. Розвиток потреби створення нових уявлень про світ і суспільні відносини, обов’язок, права й щастя людини, з яких виросло й розквітло на всій планеті могутнє дерево комуністичного суспільства.

В останній вік ЕРС, так званий вік Розщеплення, люди, нарешті, зрозуміли, що всі їхні нещастя походять від устрою суспільства, яке стихійно склалося ще за часів дикунства; зрозуміли, що вся сила, все майбутнє людства – у праці, в спільних зусиллях мільйонів вільних від гноблення людей, в науці й перебудові життя на науковій основі. Люди збагнули основні закони суспільного розвитку, діалектично суперечливий хід історії, необхідність виховання суворої громадянської дисципліни, тим важливішої, чим більше зростало населення планети.

Боротьба старих і нових ідей загострилась у вік Розщеплення і призвела до того, що весь світ розколовся на два табори: старих – капіталістичних, і нових – соціалістичних держав з різним економічним ладом. Відкриття на той час перших видів атомної енергії й упертість захисників старого світу ледве не призвели все людство до величезної катастрофи.

Але новий суспільний лад не міг не перемогти, хоч ця перемога затрималась через відсталість виховання суспільної свідомості. Перебудова світу на комуністичних засадах немислима без докорінної зміни економіки, без зникнення голоду, злиднів і важкої, виснажливої праці. Але зміна економіки вимагала дуже складного управління виробництвом та розподілом і була неможлива без виховання суспільної свідомості кожної людини.

Комуністичне суспільство не відразу охопило всі народи й країни. Викорінення ворожнечі й особливо брехні, що накопичилася від ворожої пропаганди під час ідейної боротьби віку Розщеплення, потребувало гігантських зусиль. Немало зроблено помилок і на шляху розвитку нових людських відносин. Подекуди траплялися повстання, їх піднімали відсталі прибічники старого, які через неуцтво намагалися знайти у відродженні минулого легкий вихід з труднощів, що стояли перед людством.

Але неминуче й неухильно новий лад життя поширився на всю Землю, і найрізноманітніші народи й раси стали єдиною, дружною і мудрою сім’єю.

Так почалася ЕСВ – ера Світового Возз’єднання, що складалася з віків Союзу Країн, Різних Мов, Боротьби за Енергію та Спільної Мови.

Суспільний розвиток усе прискорювався, і кожна нова епоха минала швидше від попередньої. Влада людини над природою почала зростати гігантськими темпами.

У стародавніх утопічних фантазіях про прекрасне майбутнє люди мріяли про поступове звільнення від праці. Письменники обіцяли, що за двітри години праці на загальне благо людство зможе забезпечити себе всім необхідним, а решту часу проводитиме в щасливому нічогонеробленщ.

Ці уявлення виникли з відрази до важкої і вимушеної праці за стародавніх часів.

Незабаром люди зрозуміли, що праця