Читати книгу - "Архiтектурна фантазiя, Василь Павлович Бережний"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
...Єва прикрiплювала пузатого дирижабля до крайньої щогли, яка стояла понад потiчком. Всi iншi карячкуватi опори вже були обвiшанi такими сизими стручками, нiби гронами дивовижного винограду. Розташованi на рiзних рiвнях, вони скрiплювались помiж собою тонкими, натягнутими, як струни, тросами. I зараз дiвочi пальцi спритно протягували кiнець троса в петлi на "спинi" дирижаблика. Та раптом на руку впала тiнь. Єва озирнулась - бiля неї стояв Тао, її Адам!
- Полетiли?
Вiн кивнув головою.
Єва покинула дирижаблика i з вигуком радостi припала до його грудей.
- Я знала: ти прийдеш... любий!
- А це що побудувала? - кивнув на щогли з дирижаблями.
- Це мiсто майбутнього, архiтектурна фантазiя. В кожнiй такiй повiтрянiй секцiї, скажiмо, тисяча квартир, на однiй щоглi - п'ять чи бiльше секцiй, уявляєш? Всi основнi комунiкацiї - в щоглах, на вершинах - вiтрянi електродвигуни...
Тао роздивлявся навколо, неначе вже бачив це дивовижне мiсто збудованим.
- Красива твоя Земля, нема слiв - красива?
- Наша Земля, - лагiдно поправила Єва i, ледь усмiхнувшись, додала: - I Фiлiя наша, увесь Всесвiт...
Неприкрiплений дирижаблик, пiдхоплений повiтряною течiєю, поплив понад рiчкою, поволi набираючи висоту. Сонячнi цятки на ньому скидалися на засвiченi вiконця - нiби там уже хтось жив.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Архiтектурна фантазiя, Василь Павлович Бережний», після закриття браузера.
