Читати книгу - "Релігія і політика в Америці: підйом християнських євангелістів та їхній вплив"

та ізольованою в світі. Коли 1949 Радянський Союз випробував атомну бомбу, Біллі Ґреям звертаючись до великої авдиторії в Лос Енджелесі заявив про проведення лінії, яка розділяє християнський Захід та комуністичний світ. Він сказав: «Західна культура та її спадкоємці засновані на Біблії, Слові Божому та відродженні 17 і 18 століть. Комунізм виступає проти Бога, проти Христа, проти Біблії та проти всієї релігії. Комунізм є не тільки економічним поглядом на життя. Комунізм – релігія, що інспірована, спрямована і мотивована самим Дияволом, котрий оголосив війну проти всемогутнього Бога». Своїм приголомшеним слухачам він заявив, що вогонь війни впаде саме на них, тому що комунізм у Лос Енджелесі поширений більше, аніж в будь-якому іншому американському місті. «Сьогодні я бачу, як Страшний суд нависає над Лос Енджелесом. І скоро він впаде. Єдина причина, чому Америка уникнула спустошень Другої світової війни – це те, що люди молились Богу. І сьогодні єдина надія полягає в каятті та відродженні».

Це був поворотний момент у кар’єрі Ґреяма та фундаменталістського руху загалом. Ця промова була оголошенням війни рівною мірою і комунізму, і американській владі, що належала демократам із 1932, котрі продовжували бути лояльними до комунізму в світі. Медіа, великі газети й журнали переважно належали багатим, які вбачали у комунізмі загрозу для своєї власності та влади і тому стали на бік Біллі Ґреяма. Він миттю став безпосереднім автором газетних заголовків і привернув увагу всієї нації. Неймовірно, але фундаменталісти змогли одним ударом здобути достатньо моральних підстав, щоб відстоювати і Америку, і християнство, і капіталізм. Стратегія євангелістів зробити християнський фундаменталізм синонімом патріотизму остаточно спрацювала.

Маючи таку популярність, Біллі Ґреям у 1952 здійснив дуже ефективну п’ятитижневу програму, що складалася з молитовного служіння та лекцій у Вашінґтоні. Ця програма мала назву «Вашінґтонський хрестовий похід». Він читав проповіді перед скупченням військових майже під час кожного богослужіння. А на кульмінаційному зібранні на сходах Капітолію, не дивлячись на дощ, зібрався сорокатисячний натовп.

Спершу, коли Ґреям запропонував ідею провести молебень на сходах Капітолію, йому сказали, що це неможливо. Зрештою, конституція США чітко відокремлює церкву від держави. І Ґреям вирішив подолати це відокремлення крок за кроком. Першим кроком він домігся того, що Конгрес затвердив акт, який давав йому дозвіл вперше провести офіційну релігійну службу на сходах Капітолію. Це була чітка ознака того, що престиж, популярність і сила фундаменталістського руху тепер змогли суттєво похитнути це відокремлення.

Успіх зусиль Ґреяма щодо мінімізації конституційного відокремлення церкви від держави став очевидним із того факту, що близько третини сенаторів та близько чверті членів Палати представників замовили спеціальні місця на його богослужіннях в Капітолії. Саме на цих богослужіннях він зумів близько познайомитися із Ліндоном Джонсоном та Річардом Ніксоном, які пізніше стали президентами. Маючи за спиною таких упливових людей він легко здобув дозвіл проводити молебні і в Пентаґоні. Політики підтримували його або через його релігійність, або через те, що вважали, що це добре вплине на їхню політичну кар’єру, якщо вони будуть пов’язані з ним.

1952 мали відбутися вибори президента США, а ще 1951 Ґреям метав громи й блискавки, опираючись на силу фундаменталістських виборців. Він заявляв: «Християни Америки не повинні відсиджуватися вдома під час виборчої кампанії 1951. Вони повинні об’єднатися й проголосувати за людину, у якої найпотужніша моральна й духовна платформа, не беручи до уваги його погляди в інших питаннях. Я вірю, що ми здатні втримати баланс влади». Ґреям сподівався, що таке об’єднання християн докладатиме координованих зусиль, а члени церкви слідуватимуть вказівкам своїх релігійних лідерів.

На виборах 1952 Республіканська партія запропонувала висунути Дуайта Айзенхавера, але він не хотів балотуватися. Під час зустрічей та в листуванні Ґреям наполегливо переконував Айзенхавера прийняти пропозицію й розпочати кампанію. Ґреям зумів його переконати й те, що було далі, увійшло в історію. Саме при адміністрації Айзенхавера в 1954 слова «перед Богом» були додані в текст обіцянки на вірність прапору США. Однак, варто усвідомлювати, що Айзенхавер мав значно ширше розуміння віри та релігії в контексті американського суспільства та уряду, позаяк він оголосив: «Наш уряд не матиме жодного сенсу й не буде цікавити мене, якщо не буде заснований на глибокому відчутті віри».

Таким чином під кінець першої половини 20 століття Ґреям та його союзники відновили імідж фундаменталістів. Бар’єр несприйняття суспільством був подоланий. Національні медіа возвеличували їх та залюбки цитували їх у своїх газетних заголовках і запрошували їх на виступи в найкращий для трансляції час. Політики жадали їхнього благословення й коридори влади не лише були відкрити для них, а їх туди запрошували, аби вони благословляли можновладців.

Розділ 4. Інтелектуальний виклик та відповідь

Коли наприкінці 19 та на початку 20 століття фундаменталісти намагались обстоювати свою релігійну позицію, для них серйозною проблемою була тодішня наукова й ліберальна думка. А позаяк Америка була демократичним суспільством, ця проблема набула форми публічної дискусії. Непоступливість аргументів фундаменталістів, що ґрунтувались на Біблії, виглядала непереконливо, тож вони були змушені поступитись. Коли ж вони спробували знову донести свою позицію, то сповна усвідомили необхідність підвищення своєї інтелектуальної підготовки задля здобуття переваги над опонентами. Для цього їхні лідери і проповідники застосували багатогранний підхід, який передбачав наступні кроки:

1. Заохочення культури читання на низовому рівні й наснага до письма

Лідери фундаменталістів постійно писали та видавали книги і статті. Проповідники самі багато читали, обговорювали прочитане під час проповідей та закликали до читання своїх послідовників. До того ж, по всій країні у фундаменталістських спільнотах поширювались їхні журнали, памфлети, газети. В результаті, книги євангелістів нині продаються краще, аніж ті, що входять до списку бестселлерів «Нью-Йорк Таймс» (Роман «Залишені позаду» має більш ніж 50 мільйонів проданих примірників. Автори: Тім Лахей та Джеррі Дженкінс. //Tim LaHaye, Jerry B. Jenkins. “Left Behind”, 1995. Тім Лахей – фундаменталістський вчений, священник та викладач. Станом на кінець 1990-х написав 40 наукових праць, що мають понад 11 мільйонів проданих примірників. Таким же успіхом користуються й інші праці фундаменталістів – прим. автора).

2. Створення потужних духовних семінарій та біблійних інститутів

Фундаменталісти взяли питання знань близько до серця й почали підкреслювати значення якісної освіти на всіх рівнях. В результаті, по всій Америці почали з’являтись фундаменталістські біблійні коледжі та інститути, що надавали як релігійну, так і сучасну освіту. Особлива увага приділялась духовним семінаріям та біблійним інститутам. Станом на 1930 Біблійний інститут Муді підготував близько 70 000 священників, церковних музикантів, освітян, вчителів недільних шкіл та місіонерів. Інститут також випускав багато