Читати книгу - "Гаррі Поттер і Смертельні реліквії"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Друга проблема: ти неповнолітній, а отже, й досі маєш на собі Слід.
- Я не...
- Слід, Слід! - нетерпляче повторив Дикозор. - Чари, що відстежують магічну діяльність серед неповнолітніх, і завдяки яким міністерство довідується про підліткову магію! Якщо ти сам, чи хтось інший біля тебе накладе закляття, щоб тебе звідси забрати, Тікнесі негайно про це знатиме - а отже, і смертежери.
- Не можна чекати, коли Слід перестане діяти, бо щойно тобі виповниться сімнадцять, як ти позбудешся захисту, наданого матір’ю. Словом, Пій Тікнесі вважає, що загнав тебе в глухий кут.
Гаррі не міг не погодитися з невідомим йому Тікнесі.
- Що ж нам робити?
- Скористаємось єдиними наявними в нас транспортними засобами, єдиними, яких не виявить Слід, бо для їхнього використання не треба ніяких заклять - мітлами, тестралами і Геґрідовим мотоциклом.
Гаррі бачив вади цього плану, одначе прикусив язика, щоб Дикозор сам про все розповів.
- Так от, чари твоєї матері перестануть діяти за двох обставин: коли ти станеш повнолітній або... - Муді показав жестом на бездоганно чисту кухню, - ...коли перестанеш називати цей будинок своїм домом. Твій шлях і шляхи твоїх тітки з дядьком сьогодні розійшлися, і ви всі чудово розумієте, що ніколи вже вам не жити разом. Правильно?
Гаррі кивнув.
- Отож, коли ти зараз звідси вийдеш, то дороги назад не буде, і чари зникнуть одразу за порогом. Ми вирішили зламати ці чари раніше, бо інакше лишається чекати, поки прийде Відомо-Хто і схопить тебе в ту саму мить, як тобі стукне сімнадцять.
- На наше щастя, Відомо-Хто не знає, що ми перевозимо тебе сьогодні. Ми злили міністерству дезінформацію, ніби ти залишишся тут аж до тридцятого. Однак ми маємо справу з Відомо-Ким, тож не можна покладатися тільки на те, що він чекатиме іншого дня. Він, очевидно, має зо два смертежери, які патрулюють небо в цьому районі. Тому ми забезпечили усіма можливими рівнями захисту дванадцять різних будинків. Усі вони мають такий вигляд, наче саме там ми збираємося тебе ховати, усі вони так чи так пов’язані з Орденом. Це мій будинок, Кінґслева хата, будинок Моліної тітоньки Мюріель... ти зрозумів задум.
- Так, - не зовсім чесно відповів Гаррі, бо він і далі бачив у цьому плані величезну прогалину.
- Ти полетиш до батьків Тонкс. Коли опинишся в радіусі захисних заклять, накладених нами на їхній будинок, то скористаєшся летиключем до «Барлогу». Питання є?
- Е-е... є, - відповів Гаррі. - Може, вони спершу й не знатимуть, до якого з дванадцяти захищених будинків я прямую, але ж незабаром усе збагнуть, коли... - він швидко полічив присутніх - ...чотирнадцятеро душ полетять до батьків Тонкс.
- Ага, - сказав Муді, - я ж забув згадати основне. Ми не полетимо всі чотирнадцятеро до батьків Тонкс. Сьогодні в небі виявиться семеро Гаррі Поттерів, і кожен матиме супутника, і всі такі пари летітимуть до різних безпечних будинків.
Муді вийняв з-під плаща баклажку чогось схожого на багно. Йому більше не треба було нічого говорити - Гаррі миттю зрозумів його задум.
- Ні! - крикнув він так, що аж голос забринів у кухні. - Не вийде!
- Я їх попереджала, що ти так це сприймеш, - трохи зарозуміло сказала Герміона.
- Якщо ви гадаєте, що я дозволю шістьом людям ризикувати життям!..
- ...бо ми ж ризикуємо вперше, - зіронізував Рон.
- Це зовсім інакше - прикидатися мною...
- Та з нас це нікому не подобається, Гаррі, - серйозним тоном сказав Фред. - Ти собі уяви: щось піде не так - і ми назавжди залишимося худющими рябими очкариками.
Гаррі не засміявся.
- Ви нічого не зможете без моєї допомоги, вам буде потрібне моє волосся.
- То що - наш план провалився? - зітхнув Джордж. - Це ж очевидно, що без твоєї допомоги ми не дістанемо жодної твоєї волосинки.
- Ну, так, тринадцятеро проти одного типа, якому заборонено користуватися чарами; у нас нема шансів, - додав Фред.
- Смішно, - скривився Гаррі. - Страшно дотепно.
- Якщо доведеться застосувати силу, так і буде, - прогарчав Муді і його магічне око аж затремтіло, коли він люто вп’явся ним у Гаррі. - Тут усі повнолітні, Поттере, і всі готові йти на ризик.
Манданґус знизав плечима й скорчив гримасу. Муді скоса повернув у його бік магічне око.
- Не сперечаймося. Ми тільки час гаємо. Мені потрібне твоє волосся, негайно.
- Та це ж божевілля, нема потреби...
- Нема потреби! - прогарчав Муді. - Коли Відомо-Хто на волі й половина міністерства перейшла на його бік? Поттере, якщо нам пощастить, він заковтне фальшиву наживку й плануватиме захопити тебе тридцятого числа, але він був би ідіотом, якби не тримав десь тут на чатах одного-двох смертежерів, бо я й сам би так зробив. Поки діють чари твоєї матері, вони не можуть напасти на тебе чи на цей будинок, але дія чарів ось-ось закінчиться, а смертежерам приблизно відомо, де він розташований. Це наш єдиний шанс їх обдурити. Навіть Відомо-Хто не зможе розділитися на сім частин.
Гаррі перехопив Герміонин погляд, але відразу відвернувся.
- Отже, Поттере... кілька волосинок, якщо твоя ласка.
Гаррі зиркнув на Рона - той корчив йому гримаси, ніби підказуючи: «Та дай скоріше».
- Негайно! - крикнув Муді.
Усі погляди були звернені на нього, тож Гаррі схопив на маківці жмутик волосся й висмикнув.
- Добре, - Муді пошкутильгав до нього, на ходу витягаючи з баклажки затичку. - Сюди вкидай, будь ласка.
Гаррі кинув волосся в каламутну юшку. Коли воно торкнулося поверхні, настійка почала кипіти й диміти, і зненацька стала яскраво-золотиста й прозора.
- О, Гаррі, ти значно апетитніший за Креба з Ґойлом, - пожартувала Герміона, але побачила підняті Ронові брови, почервоніла й виправилась: - Ти ж розумієш, про що я... Ґойлів відвар завжди мені нагадував шмарклі.
- Так, прошу фальшивих Поттерів займати чергу, - сказав Муді.
Рон, Герміона, Фред, Джордж і Флер вишикувалися перед сяючою раковиною тітки Петунії.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії», після закриття браузера.