Читати книгу - "Гармидер у школі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Місіс Донован була огрядною добродійкою з червоним лицем, гучним голосом і крикливим макіяжем. Вона остовпіло вирячилася на купу мотлоху коло басейну. Від несподіванки її очі широко розкрилися. Вона кілька разів кліпнула, а тоді повернулася до містера Шрапнеля, який цієї миті понад усе прагнув провалитися під землю. Ну невже міс Гармидер хоч раз не могла зробити щось як треба?
— Що тут відбувається? — прогуділа місіс Донован.
Перш ніж до директора повернувся дар мови, міс Гармидер пояснила:
— Ми досліджуємо проблему, яким способом можна перетнути басейн, не намочившись, — просто сказала вона.
Інспектор підняла намальовані дітьми схеми й оглянула спорядження.
— Як захоплююче, — пробурмотіла вона й обернулася до Джулі. — Як ти збираєшся перебратися на той бік по канату, коли він уже буде на місці?
— Я збираюся повиснути під ним, — відповіла Джулі.
— Ага, як мавпа! Яка дотепна ідея! Я б навіть сказала, що це цікаво. А це що? Як воно діє?
— Оці міні-човноходи треба прив'язати до ніг, — сказала Ребекка. — А тоді можна буде йти… Я сподіваюся.
— Як багато хороших ідей! — сказала місіс Донован. Вона серйозно подивилася на дітей. — А що, якби я випробувала один із цих винаходів? Вони виглядають так спокусливо. Я б хотіла випробувати човен.
Ребекка і Пітер хихикнули і сказали, що, звичайно, вона може спробувати. Місіс Донован відклала свою сумочку і почала залазити у ванну.
— А ви не спробуєте, містере Шрапнель? — гукнула вона до директора.
У містера Шрапнеля відпала щелепа. Міс Гармидер легенько штурхнула його ліктем, і тільки тоді він отямився:
— А, так-так, звичайно. Я буду мавпою, — заявив він, на превелике задоволення Вейнової групи. Вейн дуже люб'язно запропонував директорові бути першим.
— Дуже дякую, — відповів містер Шрапнель, аж ніяк не впевнений, що він аж так хотів би бути першим.
Тим часом ванна вже шалено розгойдувалася у басейні.
Усе проходило цілком успішно. Місіс Донован з'ясувала, що керувати ванною доволі важко, та найважливіше було те, що ідея спрацювала.
— Це просто чудово! — гукнула вона на «берег» басейну, описуючи ванною невеличкі кола.
Містер Шрапнель скинув піджак і повис на канаті. Той натягнувся під його вагою. Це було справжнє випробування. Він знав, що весь клас дивиться на нього. Директор відштовхнувся ногами і перекинув їх над канатом, а тоді почав посуватися над водою.
— Давайте, сер, давайте! — кричали хлопчики. — Ви можете випередити її!
Містер Шрапнель зціпив зуби і почав підтягуватися з іще більшою силою.
І тут раптом один із коней не витримав навантаження.
Він зісковзнув просто в басейн, тож директор несподівано для себе виявив, що безпомічно борсається у воді.
— Рятуйте! — загорлав директор, виринаючи у фонтані бризок на поверхню. У відчаї він схопився за перше, що трапилося йому під руку. Це виявилася ванна, яка спокійно пливла по басейну.
На жаль, містер Шрапнель схопився за неї з такою силою, що «човен» перевернувся — і шкільний інспектор місіс Донован вивалилася за борт.
— Ой! — здивовано булькаючи, закричала місіс Донован. — Ой! Тут мокро! — і обоє сховалися під водою.
Половина третьокласників кинулася у басейн рятувати обох дорослих. Міс Гармидер кинулася до своєї швидкої допомоги й увімкнула сирену і маячки. Коли вона повернулася, двоє дорослих у надзвичайно забрудненому вбранні сиділи над басейном, їхній одяг намок і липнув до тіла.
— З вами нічого не сталося? — запитала Лілія.
Містер Шрапнель кашлянув, сплюнув і попросив її зробити таку ласку і вимкнути це страхітливе виття.
Шкільний інспектор викрутила рукави і повернулася до нього.
— Містере Шрапнель, я вже дуже давно не мала такого задоволення від візиту до вашої школи. Мушу сказати, мене тішить зміна, яка сталася у Далендонській школі. Раніше мені страшенно не подобалося сюди приходити. Тут завжди було так нудно — і все через оті ваші гидотні розклади. Звичайно, розклади — річ корисна і необхідна, але ви надто вже перегинали палку. Щодо цього класу, то він робить честь вашій школі. Можу вас запевнити, що я збираюся написати вельми сприятливий відгук. А зараз мені треба піти і посушитися.
І місіс Донован почалапала в переодягальню. Містер Шрапнель дивився їй услід. А тоді він почав реготати. І діти почали реготати. І міс Гармидер також почала реготати. Містер Шрапнель піднявся на ноги. Він обережно всівся у ванну і взяв весло.
— Чи не прокатаєтеся зі мною навколо басейну, Ліліє? — запитав він.
— Із задоволенням, директоре, — усміхнулася міс Гармидер.
Вона сіла у ванну, і вони почали рівномірно гребти веслами під захоплені вигуки учнів; декотрі з них вимахували руками.
І навіть коли ванна почала просідати все нижче і нижче під їхньою вагою, вони не звертали на це уваги. Невдовзі, сміючись, міс Гармидер і містер Шрапнель поволі сховалися під хвилями.
Гармидер серед піратів
1. Телефонний дзвінок
Те, що робила Лілія Гармидер, виходило якоїсь дивної форми. Взагалі-то це мав бути глиняний слоник, але найбільше воно скидалося на восьминога і бегемота, які лоб У лоб зіткнулися на високій швидкості. Лілія Гармидер тільки недавно зайнялася гончарством. Вона знудилася і їй хотілося чимось зайнятися. Зазвичай у неї було доволі багато роботи як у вчителя на підміну, але останнім часом чомусь не було ніяких дзвінків зі шкіл, ніхто не просив її прийти і взяти під опіку клас, поки хворіє учитель. Міс Гармидер цього не розуміла. «Либонь, уряд заборонив учителям хворіти», — дивувалася вона.
Якось вона зауважила в місцевій газеті, у розділі «Продається», оголошення:
ГОНЧАРНИЙ КРУГ
З ОБЕРТОВИМ СТОЛОМ,
ІНСТРУМЕНТАМИ ТА ІНСТРУКЦІЄЮ,
А ТАКОЖ ПІВТОННИ ГЛИНИ.
ДОСТАВКА БЕЗПЛАТНО.
Міс Гармидер подумала, що це нагадує оказію, яку не можна змарнувати. «Не святі ж бо глеки ліплять», — усміхнулася вона сама до себе, а тоді, не відкладаючи, подзвонила за вказаним номером і придбала все, про що йшлося в оголошенні.
Щоправда, Лілія не уявляла собі, скільки місця займає півтонни глини. Вона жила в невеличкому будинку, який насилу втиснувся між іншими будинками, отож перед ним не було садка. Тому, за браком місця, їй довелося розмістити глину у ванній, де та скидалася на якусь дивовижну інопланетну істоту.
Згораючи від нетерплячки, міс Гармидер негайно встановила круг, поставила ногу на привід — і добряче його розкрутила. Тоді вона взяла трохи глини — тобто глини було не так уже й мало — і поклала її на круг. На превелике здивування Лілії, покладена на круг глина тут-таки злетіла з нього на високій швидкості. Лілії не лишалося нічого іншого, а тільки спостерігати,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гармидер у школі», після закриття браузера.