Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

,

Однак Фрея не могла не здригнутися, коли підійшла до бару. Сільська дівчина міцно тримала меч обома руками, і її розум був наповнений підказками, які дав їй Брандо.

.

Її обличчя почервоніло, коли вона опустила голову і обережно пройшла крізь натовп. Вона так злякалася, що навіть хвіст у неї поник. Фрея не могла не дати волю своїй уяві. А раптом хтось приставав до неї? Чи повинна вона відрубати йому руку своїм мечем? Чи, може, вона вдарить його мечем?

!

Вона кинула погляд на бідно одягнених офіціанток. У неї горіли вуха. Як таке може бути! Це було безсоромно!

Фрея тримала меч обома руками і підійшла до прилавка. Пухкенький власник бару подивився на неї з ніг до голови. Це місце не для тебе, дівчинко.

!

Обличчя Фреї почервоніло. Тільки тоді вона зрозуміла, що Брандо бреше їй. Вона не могла втриматися, щоб не зціпити зуби і не стиснути меч. Однак вона соромилася виходити з себе перед незнайомцем. Але коли вона подумала про свою попередню поведінку, Фрея не могла не опустити голову. Ну, я тут, щоб запитати про людину

Ретто подивився на дівчину, що стояла перед ним. Її голова майже торкалася перекладини. Він не міг стриматися від сміху. Бар – це місце для продажу інформації. Але дівчинко, ми не обслуговуємо тебе безкоштовно!

.

Я знаю. Я заплачу. Підкажіть будь ласка.

Ну, про кого ви хочете запитати?

Худ, торговець текстилем з ринку Боноан.

Цей хлопець, ти його родич із села?

.

Фрея швидко похитала головою. Ні, хтось просто попросив мене надіслати йому листа.

,

Ретто похитав головою, але в цей час повз нього квапливо пройшла група охоронців надворі. Він гостро відчував, що маленька дівчинка перед ним непомітно напружилася. Він працював барменом протягом десяти років, і його спостереження за мовою тіла не мали собі рівних у цьому районі. Він одразу відчув запах чогось незвичайного.

Але що було ще більш драматичним, так це те, що охоронець фактично повернувся назад, пройшовши повз. — крикнув він з-за дверей, Ретто, до речі, ти бачив когось підозрілого?

?

Ретто опустив голову і побачив, що дівчина прикидається перед ним спокійною, але вона так нервувала, що її пальці побіліли. Він зітхнув і запитав: «Вони шукають тебе, так?»

.

Фрея була шокована і підсвідомо притиснула руків'я свого меча.

.

Не нервуйте. Це просто професійна звичка.

Фрея була приголомшена. У цей момент її думки спалахнули, як блискавка, і вона несподівано сказала: «У мене, у мене є гроші». Чи можете ви допомогти мені приховати це?

.

Сто Тор, у вас є гроші? Ретто посміхнувся. Тут у нього була суміш хороших і поганих людей, і йому було звично ховати втікача. Крім того, йому подобалася ця маленька дівчинка.

Сто торів були однією срібною монетою, тому Фрея швидко кивнула.

.

Коли кілька охоронців увійшли ззовні, Ретто випадково сховав Фрею в дерев'яному відрі за барною стійкою. Ніхто з людей у барі не мав жодного стосунку до армії, тому, природно, ніхто не виділявся, щоб їх ідентифікувати. Крім того, кожна професія мала свої правила. У такому місці, де люди з усіх верств суспільства змішувалися разом, існували правила, які належали їм.

Це була так звана сіра зона. Охоронці міста приходили до бару, щоб дізнатися про інформацію, так само як і нелегальні торговці та злодії. Всі вони знали про існування один одного, але дотримувалися правил і не сварилися один з одним особисто.

.

Це було правилом гри.

!

Однак, якщо Ретто так думала, то недосвідчена Фрея була іншою. Як тільки вона сховалася в темному дерев'яному відрі, то пошкодувала про це. Вона не могла не сказати собі: «Фрея, о Фрея, ти ніколи не думала, що інші зрадять тебе? Ви дійсно нічого не можете зробити добре. Ви все ще капітан третього загону ополчення Бучче?

,

Вона чула, як власник бару розмовляв з охоронцями на вулиці, і нервозність у її серці була невимовною. Вона боялася, що вони раптом відкриють кришку і витягнуть її назовні. Хоча вона нічого не сказала, вона знала, що з нею станеться, якщо її спіймають.

,

Але через деякий час вона почула, як хтось постукав у двері знадвору. Голос сказав: Вони вже пішли. Виходьте.

Фрея трохи відкрила дерев'яне відро і побачила, що надворі нікого немає. Вона не могла не зітхнути з полегшенням, але побачила, що всі в барі дивляться на неї з посмішкою. Деякі люди навіть підняли келихи, щоб підсмажити її.

Добре, маленька дівчинка наважується піти проти тих хлопців з армії!

Приходьте, на здоров'я!

Фрея не могла не почервоніти. Вона сказала власнику бару: «Дякую».

. 110 -

Дякувати мені не треба. Я візьму з вас загалом 110 , — з посмішкою сказав пухкий власник. Він махнув рукою і покликав темношкіру дівчину в простій шкіряній спідниці. Вона мала довге заплетене волосся і була одягнена в просту шкіряну спідницю. Це моя дочка. Нехай вона відвезе вас до будинку Гуда. До речі, дівчинко, дозвольте дати вам пораду. Не бігайте в цей час ночі на самоті, де ваші супутники?

.

Фрея не могла не думати про Брандо. Вона хотіла розсердитися, але не могла змусити себе це зробити. Вона думала, що Брендел мав намір дозволити їй вийти на тренування, але коли вона подумала про свій попередній виступ, то не відчула нічого, крім сорому.

.

Вона не могла не міцніше стиснути меч.

Мене звати Сью. Дівчинка подивилася на неї і простягла руку, я час від часу допомагаю батькові доглядати за цим баром, але я тепер вільна, ходімо зі мною.

Дякую, я Фрея.

Хтось намагається ловити рибу в каламутній воді, мій пане.

.

Ширвтупився в високу будівлю вдалині і відповів:

.

Брендель насупився. Він не очікував, що в місті з'явиться ще одна фракція, яка не належала до цих двох фракцій. Пожежа в Будинку вельмож йому не допомогла. Натомість це завдало йому чимало клопоту.

Але час був непоганий. Він на мить задумався. Інша сторона повинна бути як мінімум інсайдером або хоча б знати, що вона втекла.

Він пригадав тодішню ситуацію. Можливо, це був хтось із вельмож. Але хто це був? Яку мету ставила перед собою інша сторона? Брендел похитав головою і викинув ці думки з голови. Незважаючи на те, що він був трохи незадоволений тим, що його використовують, він не