Читати книгу - "День на роздуми, Олександр Вікторович Зима"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
На хуторі знали про Джімів приїзд, бо за останнім поворотом на шляху, що починався від траси й вів у ці мальовничі переліски над берегом широкої затоки, саме там, звідки виднівся червоний дах невеликої вілли, Френка чекали двоє джентльменів у плямистих комбінезонах.
Френк пригальмував спортивний автомобіль і пред’явив посвідчення на ім’я Теодора Фокснера — головного спеціаліста фірми «Спортатлантік».
— Президент чекає вас на березі. Поспішайте…
Джім проскочив автомобілем повз віллу й зупинив його біля причалу, де стояв Президент у точнісінько такому ж костюмі, як і Френк. «Боїться навіть тут потрапити любителю-снайперу на перехрестя оптичного прицілу. Береги тут під пильною охороною, але ж навколо ліси й горби… Хоча нас, для певності, можуть покласти обох, — подумав Френк. — І спершу можуть поцілити в мене. Тоді Президент встигне впасти на дно човна або плигнути v воду, сховатися за бортом, доки прибуде власна охорона. Справді, шанс є, і Президент мудро вчинив з одягом».
— Як доїхали, Джім?
— Радий, що не запізнився, мій Президент.
— Ви не заперечуєте, Джім. проти мого капелюха?
— А чому б вам, мій Президент, не звинуватити мене в необачності?
— В тому, що на мені, як і на вас, зелений капелюх, винна осінь. Ми сумуємо за барвами літа, Джім. Але колись нам приємно буде згадати й сірі попелища осінніх багать.
Френк заздалегідь знав сценарій сьогоднішньої риболовлі, тому по-діловому вмостився на веслярській лаві.
— Мої іхтіологи радили виплисти туди, де плесо вужчає, - підказав Президент і глянув на вузенький, наче палуба підводного човна, острів з кількома могутніми осокорами. Тепер, коли облетіло листя, вражала сила маслакуватого гілля, що захарастило півнеба й було схоже на щойно викуту арматуру незрозумілої висотної скульптури.
Джім простежив за поглядом Президента.
— Архітектура природи завжди ідеальна, — сказав Френк.
— Колись дерева понівечить буря, як усе на цім світі нівечить жорстокий час, — зауважив Президент. І Джім зрозумів, що треба переходити до ділової частини зустрічі: якщо Президент починав за чимось шкодувати, то була перша ознака прихованого роздратування. — Зараз дерева схожі на схему вибуху чималого заряду. Вам не здається? — запитав Президент і, не чекаючи коментарів, продовжив: — Ми досі не створили пам’ятника звичайному вибухові нейтронного, атомного чи водневого заряду. А це ознака нашого століття. Найістотніша. Це ступінь прогресу. Адже ми нічого так не боїмося і нічим так не пишаємося, як вибухом бомби чи ракети. Вибух має велику притягальну силу. Ви помітили, навіть дітей манить звук пострілів? Діти найбільше люблять ту іграшку, яка стріляє. Хоча б холостими набоями. Але вона обов’язково має гучно стріляти й вивергати багато диму.
— Добре спостерігати за своїми вибухами на чужій стороні, - сказав Джім. — Але сьогодні з’явився страх за всепланетний вибух.
Президент здригнувся, ніби хто його сіпнув за руку:
— Коли ви голосували за мою кандидатуру, то покладали надію, що я буду захищати Сполучені Штати Америки від усякої війни…
— Я радий, що приїхав до вас саме сьогодні, мій Президент.
— Відколи я познайомився з місіс Мері, я почав заздрити вам, Френк.
— Іноді мені здасться, що у Мері нема ні душі, ні серця — лише холодний розум. Я побоююся своєї дружини, мій Президент. Особливо тепер, коли вона так легко добула те, заради чого я розробляв операцію «Діоген»… Містер Острожний передав нам код збурення гравіталу лише з тих міркувань, що його відкрив покійний Малькольн. Містер Острожний вважає, що американці мають право на відкриття хвилі Малькольна.
— Ви так її нарекли, Джім?
— Ні, містер Острожний.
— А він, бачу, непоганий пропагандист наших ідей, Френк. Ви якось запросили б його на полювання чи рибальство. Що він більше любить?
— Ні те, ні друге. Його шеф містер Урбан запеклий рибалка, а містер Острожний уподобав полювання на гриби.
— Ви навіть це знаєте?
— Я знаю майже все про всіх великих учених. До того ж їх не так багато на планеті. Боюся, за це я колись потерплю.
— Не перебільшуйте страхів, Джім, і переходьте ближче до справ.
— Операція «Багата наречена» розпочалася. І досить успішно.
— Гадаю, Штати скоро поповняться досить талановитою американкою?
— З цим не варто квапитися: ми полюємо не за актрисою, а за фізиком, мій Президент. А містер Острожний належить більше до геніальних фанатів, ніж до тверезих геніїв.
— Тверезих геніїв не буває. Згадайте Хілду Брайнт. До речі, ви давно її провідували?
— Там зараз гостює Мері.
— Мері й Хілда останнім часом не миряться. Ви попросіть Мері, щоб вона не тиснула на Хілду. Не зайве знати, що Хілда має своїх опікунів. Чи потрібна якась допомога від мене?
— На випадок, якщо «Багата наречена» не дасть бажаного результату, ми змушені будемо вдатися до операції «Провокатор». Для цього потрібна яхта «Гілея» і вілла на острові Білих черепах. Бажано, щоб морська служба взяла під свій захист острів, яхту і акваторію моря бодай на десяток миль навколо острова.
— Гаразд. Там працюватиме наша експедиція аквалангістів, направимо два підводні човни середнього класу. Мене цікавить головне: чи передбачимо наслідки удару, якщо спровокуємо хвилю гравіталу в реальних умовах океану? І чи можливо зупинити хвилю в потрібний момент?
— Два експерименти, проведені Острожним з Тонако, пройшли успішно. Хвилю було нейтралізовано на відстані одного розгону підземних полігонів. Гадаю, однаковий принцип і для бойового експерименту з хвилею Малькольна.
— Нам важливо захопити лідерство й утримати якомога довше в цілковитій таємниці. Людству доведеться відмовитися від ядерної зброї. Це факт незаперечний. Скільки б ми не опиралися, але
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «День на роздуми, Олександр Вікторович Зима», після закриття браузера.