Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

— У мене нічого не було, — вона швидко скинула капці й всунула ноги в кросівки, які навіть не розшнуровувала.

У машині Ярина сіла на місце біля водія та дістала з бардачка телефон. 

— Ти казав, що то була наша остання зустріч з Максимом, — відчужено зауважила вона, коли розблокувала екран. — Але чому тоді він мене запрошує до театру?

Костянтин скосив насуплений погляд. 

— Жартуєш? 

— Та ні. Можу показати повідомлення, — вона уважно спостерігала за його виразом обличчя та емоціями в надії на якусь реакцію. 

Він помовчав:

— Підеш? 

— Не знаю. Мабуть, ні, — Ярина знизала плечима. — Це ж лише спроба мене використати, так? — вона зазирала до його обличчя. 

Костянтин невизначено кивнув:

— Звісно. 

Вона закусила губу та постукала пальцями по корпусу телефону.

— У тебе дійсно є алергія на лілії? 

У салоні зависла тиша. 

— У нього алергія тільки на амброзію, — Сергій навіть не відвів погляду від екрана смартфона.

— Може, годі лазити по чужих медичних картках? — з несправжнім роздратуванням видихнув Костянтин. 

Очі Ярини спалахнули сяйвом надії. 

— Тоді, — вона вагалась, — чому ти це сказав? 

Він невдоволено скривився:

— Тому що тобі не варто сприймати його залицяння всерйоз.

— Це ти вже казав. Для чого брехати про квіти? Щоб не бачити їх у салоні?

Костянтин скерував машину до внутрішнього двору будинку, де вже стояло поліційне авто. Вони ще не повністю зупинилися, коли Сергій вже вилетів назовні: 

— Наздоженете, — й грюкнув дверцятами.

Костянтин припаркував автомобіль й повернувся до Ярини. 

— Я розумію, до чого ти хилиш. Тому, думаю, нам варто одразу проговорити деякі речі. Я не ревную та не відчуваю до тебе чогось… більшого за прихильність чи дружні почуття. Я взагалі не міг би тобою зацікавитися, — коли вона звернула до нього розпачливий погляд, він уточнив: — Ти не погана. Просто для мене ти, — він зробив паузу, але кращого слова так й  не підібрав, — дитина. Мені подобаються жінки мого віку, старші. Я лише не хочу, щоб тобі було боляче. Ти наївна, довірлива, починаєш фантазувати наперед. А Максим гарний, ввічливий, вміє обсипати компліментами. Проте він не ставиться всерйоз до дівчат. Жодні його стосунки не тривали довше як кілька тижнів.

Чим більше він говорив, тим поверховішим ставало дихання Ярини.

— Дякую за чесність та турботу, — пробурмотіла вона й швидко вискочила назовні, аби він не побачив як до очей підступили сльози. 

— Все ж гаразд? — він також вийшов з машини та глянув на Ярину. — Ти ж розумієш, що я не мав на увазі нічого поганого, а лише сказав правду?

— Все гаразд, — відповіла вона кудись вбік й негучно грюкнула дверима.

Костянтин подивився на неї з жалем:

— Забереш букет? 

— Ні, дякую, — Ярина заперечно похитала головою та побігла до під'їзду. Вона відкрила двері магнітним ключем та притримала їх, щоб Костянтин міг увійти.