Читати книгу - "Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар"

3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

5) розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;

6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан, відображення в ній завідомо неправдивих відомостей.

Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення норм права чи несумлінного ставлення до службових обов’язків, що потягло за собою істотні наслідки.

На наш погляд, поведінка судді повинна розглядатись у двох аспектах: на службі в суді і поза ним. Щодо поведінки в суді, то підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності можуть бути:

порушення обов’язків безсторонності (несамоусунення від слухання справи, коли виникає конфлікт інтересів);

порушення обов’язку добропристойності в стосунках із сторонами, їх представниками, свідками, колегами (наприклад, втручання в роботу іншого судді);

порушення закону в зв’язку з кричущою недбалістю або невисловлення своєї думки в письмовій формі, коли цього вимагає закон, або висловлення своєї думки без наведення фактів, які змусили суддю ухвалити таке рішення;

неодноразові або необґрунтовані затримки у постановленні судового рішення або провадженні інших дій, які стосуються виконання судових функцій; будь-яке інше послідовне нехтування своїми обов’язками;

порушення таємниці суду або будь-яке інше порушення дискретності;

участь у діяльності, несумісній з обов’язками судді; передоручення виконання своєї роботи іншій особі; позапроцесуальне внесення змін і доповнень у судові рішення; будь-яка інша поведінка, яка компрометує безсторонність або добропристойність судової влади.

Що стосується поведінки суддів поза судом, то можна навести такі заборони: використання посади судді з метою одержання неправомірних переваг; дружні стосунки з підсудними у кримінальному провадженні, яке здійснює суддя, чи з особою, визнаною винною в адміністративному правопорушенні;

участь у позасудовій діяльності, на яку не було дано згоди з боку уповноваженого на те органу чи посадової особи;

будь-яка інша діяльність чи поведінка, яка загрожує втратою довіри до судової влади, принижує її честь та гідність.

1. Дисциплінарне провадження — це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов’язків чи присяги судді.

2. Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти. Вища кваліфікаційна комісія суддів України затверджує та розміщує на своєму офіційному веб-порталі зразок скарги (заяви) щодо неналежної поведінки судді, який може використовуватися для повідомлення Вищій кваліфікаційній комісії суддів України відомостей про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

3. Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права як засобу тиску на суддю у зв’язку з здійсненням ним правосуддя.

4. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Коментована стаття визначає дисциплінарне провадження щодо судді як процедуру розгляду визначеним законом органом офіційного звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов’язків чи присяги судді. Законом визначені органи, уповноважені розглядати питання про дисциплінарну відповідальність суддів (ст. 85 цього Закону).

Цей Закон встановлює, що право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді, а саме звернутися зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, належить кожному, кому відомі такі факти. Для цього Вища кваліфікаційна комісія суддів України затверджує та розміщує на своєму офіційному веб-порталі зразок скарги (заяви) щодо неналежної поведінки судді, який може використовуватися для повідомлення Вищій кваліфікаційній комісії суддів України відомостей про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов’язків чи присяги судді.

Коментована стаття ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» містить запобіжну норму, яка застерігає від зловживання правом звернення до ВККСУ чи Вищої ради юстиції (див. ст. 85 Закону). До поняття «зловживання» в даному випадку Закон відносить ініціювання питання відповідальності судді без достатніх на те підстав, а також використання такого права як засобу тиску на суддю у зв’язку із здійсненням ним правосуддя. Останнє, у разі доведеності факту, буде вважатися впливом на суддю, а відтак, порушенням конституційних гарантій його правового статусу.

Ще однією запобіжною нормою є закріплення у частині четвертій коментованої статті норми, за якою дисциплінарна справа щодо судді не може бути порушена за анонімними заявами та повідомленнями. Відтак, звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді має, окрім іншого (див. ч. 2 ст. 84 Закону), відповідати вимогам Закону України «Про звернення громадян».

1. Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють:

1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України — щодо суддів місцевих та апеляційних судів;

2) Вища рада юстиції — щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду