Читати книгу - "Хранителі"

— Гаррісоне, ми б хотіли виписати на ваше ім’я два чеки: один — я, а другий — Трейвіс. У нього там лише три тисячі, але в цьому ж банку він відкрив депозитний рахунок зі значною сумою. Вони мають право переводити кошти, щоб запобігти овердрафту. На моєму рахунку так само. Якщо ми дамо вам один із чеків Трейвіса на двадцять тисяч заднім числом, начебто до всіх цих неприємностей, і один із мого рахунку також на двадцять тисяч, ви могли би покласти ці кошти на свій рахунок. Коли все буде зроблено, ви можете придбати вісім касових чеків, кожен на п’ять тисяч, і надіслати їх нам.

Трейвіс додав:

— Поліція розшукуватиме мене, бо захоче допитати, але вони побачать, що я не вбивав Теда Гокні, адже жодна людина не могла б його так вительбушити. Тому вони навряд чи заарештують мої рахунки.

— Якщо за експериментами, в результаті яких з’явилися Ейнштейн і ця істота, стоять федеральні органи, то вони швидко вас знайдуть і можуть заморозити ваші рахунки, — промовив Гаррісон.

— Можливо. Ми живемо в одному місті, тому банк зніме кошти з мого рахунку не пізніше понеділка.

— І як ви обходитиметеся без грошей, поки я не надішлю вам сорок тисяч?

— У нас є готівка і дорожні чеки, що залишилися після нашого медового місяця, — промовила Нора.

— І мої кредитки, — додав Трейвіс.

— Вони зможуть знайти вас за кредитними картками і дорожніми чеками.

— Я знаю, — відповів Трейвіс. — Тому ми знімемо гроші в місті, де не плануємо залишатися, і якнайшвидше накиваємо звідти п’ятами.

— Після того як я придбаю касові чеки на сорок тисяч, куди їх надсилати?

— Я триматиму зв’язок по телефону, — відповів Трейвіс, сідаючи на диван біля Нори. — Щось придумаємо.

— Як щодо інших ваших із Норою активів?

— Пізніше про це подбаємо, — відповіла жінка.

Гаррісон спохмурнів.

— Трейвісе, перед вашим від’їздом ви можете підписати документ, який дозволить мені представляти вас у будь-яких юридичних справах. Якщо хтось спробує заморозити ваші або Норині активи, я захищатиму їх до останнього, але не буду вистромлятися доти, доки не випливе те, що ми пов’язані.

— Гадаю, що активам Нори поки що нічого не загрожує. Ми нікому не говорили про весілля, крім вас. Сусіди повідомлять поліції, що я втік із якоюсь жінкою. Але вони її не знають. Ви комусь про нас розповідали?

— Лише моїй секретарці місіс Ешкрофт, але вона вміє тримати язика за зубами.

— Тоді гаразд, — сказав Трейвіс. — Навряд чи поліція дізнається про те, що ми одружились, тож нескоро добереться до Нори. Але коли вони вийдуть на неї, то дізнаються, що ви — її юрист. Якщо вони почнуть моніторити рух коштів на моїх рахунках, щоб знайти мене, то виявлять ті двадцять тисяч, які я вам заплатив, і почнуть вас розшукувати…

— Це мене анітрохи не зупинить, — відповів Гаррісон.

— Можливо, — сказав Трейвіс. — Але щойно вони знайдуть зв’язок між мною, вами і Норою, то встановлять за вами пильне спостереження. Якщо це трапиться… то коли ми зателефонуємо, ви повинні одразу ж нам про це сказати, покласти слухавку й перервати з нами всі контакти.

— Я це чудово розумію, — сказав юрист.

— Гаррісоне, вам не треба в це встрягати, — промовила Нора. — Ми й так багато від вас вимагаємо.

— Послухайте, моя люба, мені майже сімдесят один рік. Юридична практика мені ще не набридла, і я досі ходжу в плавання… але, відверто кажучи, останнім часом моє життя зробилося трохи нуднуватим. Ця авантюра розжене кров у моїх замшілих жилах. Окрім того, я вірю, що ви зобов’язані зберегти Ейнштейну свободу не лише з тих причин, які ви назвали, а… люди не мають права використовувати свій геніальний розум, щоб створювати інших істот, наділених розумом, а потім ставитися до них, як до меблів. Якщо ми вже дійшли до того, що можемо творити нарівні з Господом, пора навчитися Божої справедливості й милосердя. А в цьому випадку зберегти Ейнштейну свободу — справедливо і милосердно.

Ейнштейн підвів голову, захоплено подивився на юриста, а потім тикнувся своїм холодним носом під його підборіддя.

У гаражі, розрахованому на три автомобілі, Гаррісон тримав чорний «Мерседес 560 SEL», старіший білий «Мерседес 500 SEL» зі світло-блакитним салоном і зелений джип, на якому він зазвичай їздив до океану, де стояла його яхта.

— Білий «мерседес» належав моїй дружині Франсін, — пояснив юрист, коли вів Трейвіса й Нору до автівки. — Я більше ним не користуюся, але підтримую в робочому стані й часто катаюся, щоб шини не застоювалися. Слід було вибавитися від нього, коли Френні померла. Все ж це була її машина. Але… вона так любила свій сяючий білий «мерседес»! Я досі пам’ятаю, якою вона була за кермом… Візьміть це.

— Втікати на машині за шістдесят тисяч доларів? — запитав Трейвіс, провівши рукою полірованим капотом. — Втеча на широку ногу.

— Її ніхто не шукатиме, — промовив Гаррісон. — Навіть якщо вони врешті-решт зрозуміють, що між нами є якийсь зв’язок, то не дізнаються, що я вам віддав одну зі своїх машин.

— Ми не можемо прийняти такий дорогий подарунок, — заперечила Нора.

— Назвемо це позикою, — промовив юрист. — Коли все закінчиться і ви придбаєте іншу машину, просто припаркуйте її десь — на автостанції