Читати книгу - "Залишенець. Чорний ворон"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Потім сідає в машину й шукає по кишенях чи то цигарки, чи валідол.
— Серце? — питає вона.
— Все добре, — одказує він. — Усе гаразд, моя пташко.
* * *
А як повелася доля з іншими?
Про отамана Веремія можна тільки здогадуватися. Швидше за все, його розстріляли в черкаському тюрподі.
Сліпа Євдося зійшла з Ірдинських боліт невідомо куди. Я був на тому місці, де колись стояла її хатина. Мені показав його лісник Павло Вакулюк. Був кінець травня. Я вперше побачив, як цвіте понтійська азалія.
Ладим і Невіруючий Хома на Донбасі не прижилися. Працюючи «під землею», вони експропріювали касу Чистяківського шахтоуправління. Під час операції охоронець смертельно поранив Ладима в живіт. Хома не зміг винести товариша з «поля смерті» і відтоді носив у собі невигойний жаль. Згодом оженився на кацапці, взяв її прізвище і вже як Фома Голіков повернувся на Звенигородщину. Працював у Будищах колгоспним конюхом. У 34-му хтось на нього доніс, і Хому спровадили на Соловки. А хто звідти вертався?
Веремієва мати і стара Танасиха померли з голоду навесні 33-го.
Дося вийшла заміж у Грушківці, народила семеро дітей (троє із них померло) і прожила дев'яносто літ. Вона мала дуже красиву скриньку, яку нікому не дозволяла чіпати. Лише у 1986 році відкрила її перед онукою Лідою. Там зберігалися старі фотографії. На одній із них Ліда побачила свою бабусю-козачку — молоду, при шаблі, у смушевій папасі з довгим шликом. Поруч стояв бородатий чоловік у білій баранячій шапці, оперезаний портупеями.
— А Мудей твій нікому не дав себе осідлати, — радісно казала до нього бабуся Дося, і сльози текли по її щоках. — Кусався, хвицав копитами, ставав дибки — не підійти. А як запрягли у воза — обсіли, бідного, вавки, лишаї, і він тихо собі одійшов.
Козубова Ярина народила хлопчика, але вигодували його інші люди. Ярина збожеволіла від туги за Козубом. Малий Івась потрапив до дитбудинку, згодом закінчив військове училище і став червоним командиром. Загинув під Курськом 1943 року.
Посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Ось така примха долі.
«Полковника Гамалія» — Петра Трохименка — розстріляли в 37-му до 20-ї річниці Жовтневої революції за «петлюрівське минуле».
1996–2009 рр.
Автор глибоко вдячний письменникові-історику Романові Ковалеві за документальну та консультаційну підтримку в написанні цього роману. У книжці використано факти з його документальних видань «Героїзм і трагедія Холодного Яру», «Отамани гайдамацького краю. 33 біографії», «Коли кулі співали», «Отаман святих і страшних», «Операція «Заповіт». Джерелами також прислужилися документальні та мемуарні книги осавула 1-го (основного) куреня полку гайдамаків Холодного Яру Юрія Горліса-Горського «Холодний Яр», Звенигородського отамана Івана Лютого-Лютенка «Вогонь з Холодного Яру», підхорунжого Чорноліського полку Михайла Дорошенка «Стежками холодноярськими» та начальника штабу медвинських повстанців Миколи Василенка «Спогади про пережите».
У романі використано документи Галузевого державного архіву СБУ.
ПРИМІТКИ
*
Калавурити — стерегти.
*
Амнестія — застаріла форма слова «амністія».
*
Луг — водний настій попелу, що вживався замість мила.
*
Продрозверстка — непосильний податок, яким радянська влада обкладала українських селян і забирала його силоміць.
*
Полотнянка — документ, посвідка на полотні.
*
Одукований — освічений.
*
Начміл — начальник міліції.
*
Упродком — повітовий продовольчий комітет.
*
Неп — нова економічна політика, яка тимчасово полегшувала становище селянства з метою відвернення його від антирадянської боротьби.
*
Насправді Пташинський — зросійщенний хохол-ренегат.
*
Мельхиседек — Матвій Значко-Яворський, визначний церковний діяч, настоятель Мотронинського монастиря за часів Коліївщини у третій чверті XVIII ст.
*
Гранати Мільса.
*
«Мотря» — так гайдамаки любовно називали Мотронинський монастир.
*
Чекісти, росіяни та покручі тоді, як і тепер, зневажливо називали українських патріотів «щирими». Навіть чекістська операція з ліквідації холодноярського підпілля мала цинічну кодову назву «Щирые».
*
Бурлаками називали гайдамаків, одірваних від родин. Коли на зиму повстанський рух пригасав, багато хто з козаків розходилися по домівках, щоб навесні знов повернутися до лісу. А були такі, що залишалися на всю зиму в землянках, — вони або не мали куди йти, або остерігалися з'являтися до своїх осель, бо всі вже знали, де вони були до цього.
*
«Червінці» — так повстанці іноді називали червоноармійців.
*
Гусакове — село Звенигородського повіту, в якому в березні 1917 р. було засноване Вільне Козацтво — селянське військове формування, покликане обстоювати національні права українців. Одним із його авторів був Семен Гризло. 3 березня 1922 року, будучи пораненим у нерівному бою, застрелився, щоб не потрапити до рук червоних.
*
Ідеться про ще одного з п'ятьох братів Чучупаків — Олексу.
*
Заприсяжені — повстанці, для яких ліс став постійною домівкою.
*
Хао — браво (кит.).
*
Ідеться про Другий зимовий похід (Листопадовий рейд) українського війська 1921 року, який закінчився трагедією під Базаром.
*
Брутальна російська лайка.
*
17 грудня — день св. Варвари Великомучениці, коли перестає збільшуватися нічна пора доби.
*
Гасло — тут: пароль.
*
Журавель — пляшка з довгою тонкою шийкою.
*
«Дайоші» — кримінальні бандити з дезертирів Червоної армії, котрі часто маскувалися під повстанців. Від російського слова-гасла «дайош!».
*
«Чопи» — бійці частин особливого призначення, від абревіатури ЧОП.
*
Журнал «Син України» — орган військової місії УНР у Варшаві, його редактором був видатний український поет Микола Вороний.
*
Залізний хрест — вища нагорода армії УНР.
*
Гамалій додає уточнення — Лебединський, оскільки в той час був ще один отаман під псевдо Чорний Ворон (Платон Черненко), але діяв він на Криворіжжі і Миколаївщині.
*
Твар — обличчя.
*
Хатина — окрема кімната в хаті, переважно через сіни.
*
Вейз мір — Боже мій (жид.).
*
«Арісака» — японська гвинтівка 6,5 мм калібру з тонким шомполом.
*
Тюрпод — скорочення-покруч у стилі тодішніх каральних органів: рос. мовою «тюремный подотдел», тут — відділ Київського відділу ҐПУ.
*
Бик — ватаг із кримінальним ухилом, який діяв в околицях Холодного Яру.
*
«Смоки» — тобто насоси, продзагонівці, які викачували продовольчий
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Залишенець. Чорний ворон», після закриття браузера.