Читати книгу - "Проблема трьох тіл"

гарною срібною рамкою в руках, — але тепер мені це здається неможливим. — Він нахилився і підняв з брудної підлоги сигаретний недопалок. — Коли ми обговорювали сигаретний фільтр, то припустили, якщо його розгорнути у двох площинах, то він буде розміром із кімнату. Але якщо це зробити в реальності, чи зможеш ти з літака виявити, що цей фільтр має тривимірну структуру? Безумовно, ні, тому що інформація про наявність тривимірної структури зникне після розгортання у двовимірну, так само, як не вдасться склеїти розбиту чашку. Зміна атомного стану в разі низькорозмірного розширення матерії є незворотним процесом. Геніальність учених «Трисоля-риса» полягає в їхній здатності зберігати високорозмірну структуру речовини під час розгортання частинок у низьку розмірність, роблячи весь процес оборотним. І якщо ми хочемо вивчати глибинну структуру матерії, то нам необхідно починати із самого початку — 11-мірної мікророз-мірності, що неможливо без використання прискорювачів. Можна сказати, що прискорювач — це наші абак і лічильна машина, через які ми можемо винайти електронний комп'ютер.

Дін Ї показав Ван Мяо фотографію в рамці: молоді, вродливі жінки-офіцери стояли в оточенні групи дітей з блискучими від щастя очима і відкритими усмішками. Вони були закарбовані на добре підстриженій зеленій галявині з кількома маленькими білими домашніми тваринами, ідентифікувати яких було неможливо. За ними височіла будівля, стіни якої були барвисто оздоблені зображеннями мультяшних героїв і повітряними кулями.

— Ви були знайомі з нею до Ян Дун? У вас життя вирує, — сказав Ван Мяо, дивлячись на фотографію в рамці.

— Її звали Лінь Юнь, і її внесок у дослідження кульової блискавки і відкриття макроатомів був ключовим. Можна навіть сказати, що без її участі не було б ніякого відкриття.

— Я нічого не чув про неї.

— Так, деякі речі не стали надбанням публіки, але я завжди відчував, що це несправедливо стосовно неї.

— Де вона зараз?

— Ну... В одному місці або в кількох місцях... Якщо вона тепер може з'явитися.

Дивна відповідь Дін Ї не схвилювала Ван Мяо, він не зацікавився фотографією жінки, і тому повернув рамку, махнув рукою і сказав:

— Немає значення, усе вже не має значення.

— О, так, усе вже не важливо, — сказавши це, Дін Ї відточеним рухом поставив рамку на більярдний стіл і простягнув руку за пляшкою вина, що стояла на столі.

* * *

До моменту, коли Ши Цян прочинив двері до будинку Дінь Ї, вони обидва — Ван Мяо і Дінь Ї — були вже добряче п'яні.

Вони були дуже раді бачити Ши Цяна. Ван Мяо встав і обійняв за плечі новоприбулого:

— Ах, Да Ши, офіцер Ши...

Дін Ї, який навіть не міг стояти прямо, відшукав склянку і насилу поставив її на більярдний стіл, плеснув вина у склянку, і сказав:

— Ваше нестандартне мислення залишилося без роботи. Прочитали б ми ці повідомлення чи ні, події через чотириста років не зміняться.

Да Ши присів перед більярдним столом, обводячи парочку лукавим поглядом.

— Усе так, як ти сказав? Усе скінчено?

— Звичайно, усе скінчено.

— Ви не можете використовувати прискорювачі часток і не можете вивчати структуру й природу матерії. І тому все скінчилося, так?

— Мммм... що ти намагаєшся сказати?

— Технології постійно вдосконалюються. Ну, ось придумав же академік Ван свої наноматеріали...

— Уяви собі давнє царство, де технології також удосконалюються. Вони можуть створити якісніші мечі, ножі, списи тощо. Можливо, вони навіть зможуть винайти самозарядний арбалет, який стрілятиме чергами стріл, як кулемет...

Да Ши закивав, показуючи, що він розуміє, про що йдеться:

— Але, якщо вони не дізнаються, що матерія складається із молекул і атомів, вони ніколи не зможуть створити ракети або супутник. Вони обмежені у своєму розвитку.

Дін Ї поплескав Да Ши по плечу:

— Я завжди знав, що наш офіцер Ши — кмітливий хлопець. Просто дивись…

— Вивчення глибинної будови матерії є основою основ всіх інших наук, — втрутився Ван Мяо. — І якщо в цій сфері не буде прогресу, то все інше — лайно собаче.

Дін Ї вказав на Ван Мяо:

— Академік Ван буде дуже зайнятий усе життя і продовжить удосконалювати наші ножі, мечі і списи. А що робитиму я? Хто мені скаже?

Він кинув порожню пляшку на стіл і взяв більярдну кулю, щоб запустити в неї.

— Чудова думка! — Ван Мяо підняв свій келих. — Наша доля все одно вже вирішена, і ми точно знаємо, що нас чекає в майбутньому. Тому ми можемо ні в чому собі не відмовляти: декаданс і розпуста — наше все! Ми — комахи! Комахи, які здохнуть у недалекому майбутньому! Ха-ха-ха...

— Правильно кажеш! — Дін Ї також підняв келих. — Хай живуть комахи! Ніколи не думав, що буду такий щасливий від усвідомлення невідворотності кінця світу. Випиймо за комах, за софони, за кінець світу!

Да Ши хитнув головою, осушив свій келих і знову несхвально похитав головою:

— Розпустили нюні, немов малі діти.

— Чого ти до нас прискіпуєшся? — Дін Ї втупився п'яними очима в Да Ши. — Чи ти думаєш, тобі вдасться знайти для нас слова розради?

Да Ши рішуче піднявся:

— Їдьмо.

— Куди?

— Шукати вам розраду.

— Друже Ши, сідай і пий.

Схопивши за руки обох, Да Ши рішуче потягнув їх на вулицю:

— Їдьмо. Випивку можете взяти із собою, якщо хочете. Внизу трійця окупувала машину Да Ши. Ледве авто рушило з місця, Ван Мяо неслухняним язиком поцікавився, куди вони прямують.

— У моє рідне містечко, — відповів Да Ши. — Тут недалеко.

Виїхавши за межі міста, Да Ши спрямував автомобіль на захід по шосе Пекін — Шицзячжуан. Вони з'їхали із шосе, ледь перетнувши кордон провінції Хебей, і Да Ши, зупинивши машину, виволік супутників назовні.

— Якого біса ми тут забули? — запитав Ван Мяо.

— Поспостерігати за комахами, — Да Ши підпалив сигару з подарованих полковником Стентоном і вказав нею на пшеничне поле, що розстелялося між ними.

Тільки тепер Ван Мяо і Дін Ї помітили, що поле встелене товстим килимом із сарани: кожен пшеничний колосок був обліплений з усіх боків, а на землі шар комах нагадував безмежний океан, затягнутий брижами.

— Схоже, тут справжнє стихійне лихо. Тут завжди так? — Ван Мяо змів комах з невеликого клаптика біля краю поля і простягнув ноги.

— Як і пилові бурі, почалося років десять