Читати книгу - "Кандід"

ст., один із найславетніших і найобширніших католицьких храмів.

210

Сала — місто в Марокко.

211

…попросили передсмертного розгрішення (лат in articulo mortis) — в останню хвилину, перед смертю.

212

Мальтійські рицарі — члени релігійного рицарського ордену, які 1530 р. одержали від іспанського короля Карла V острів Мальту за умови, що він буде захищати Середземне море від турків та африканських піратів.

213

Мулей-Ізмаїл — султан в Марокко (1672–1727).

214

Яке нещастя, що мене кастровано (італ.).

215

Натяк на італійського співака Карло Фарінеллі (1705–1782), який був фаворитом двох іспанських королів — Філіппа V і його сина Фердінанда VI.

216

Під час війни за іспанську спадщину (1700–1713) Португалія уклала союз із Марокко.

217

Сеут — марокканський порт на Середземному морі.

218

Бей(араб) — начальник, управитель.

219

Ага — турецьке слово, назва турецьких сановників.

220

Азов Москва здобула вперше 1637 р, віддавши його в 1642-му, удруге здобула при Петрі Великому в 1696 р і відступила Туреччині в 1711-му після Прутського походу Остаточно Москва дістала Азов при Катерині II, 1774 р (через десять років після надрукування «Кандіда»).

221

Меотійське Болото — колишня назва моря Азовського.

222

Імам — мусульманська духовна особа.

223

Очевидно, мається на увазі стрілецький бунт 1698 р.

224

Йоганн Робек (1672–1739) — швед за національністю, автор книги, в якій виправдовувалося самогубство Через декілька років після появи книги Робек утопився Цей факт дуже вразив тогочасне суспільство.

225

Вольтер має на увазі біблійного патріарха Авраама, який приходив у незнайоме місто і називав там свою дружину Сару сестрою.

226

Алькад — суддя або судовий виконавець в Іспанії.

227

Альгвазіл — іспанський поліцейський.

228

Тукуман — місто й однойменна провінція у північно-західній частині Аргентини Метиси — людність мішаної крові, від шлюбів європейців з індіанками.

229

Lospadres — батьки (тобто єзуїти).

230

Еспонтон — досл. кинджал, маленька піка, яку носили офіцери.

231

Ігнатій Лойола, засновник ордену єзуїтів, був зарахований до сану святих.

232

Преподобний панотець Круст — єзуїт з Кельмара, який переслідував Вольтера, коли той перебував у згаданому місті (1754)

233

«Вісник Треву» — газета єзуїтів, у якій публікувалися гострі відгуки на твори Вольтера

234

Фавни й сатири — другорядні боги в Стародавній Греції, яким відповідає в слов'янській міфологи лісовик.

235

Тубільці-орейлони — так європейці називали одне з індіанських племен Південної Америки, орейлони прикрашали вухо великими кулонами.

236

Ельдорадо — «країна золота». Легенди про Ельдорадо було складено ще в XVI ст. у зв'язку з відкриттям золотих розсипів в Америці. Чимало мандрівників та авантурників XVI–XVII ст. шукали цю заповідну країну. Пізніше Ельдорадо зробилось поетичним символом поривання до екзотичного, таємничого, далекого.

237

Кайєна — місто у французькій Гвіані на березі Атлантичного океану.

238

Тетуан та Мекнез — міста в Марокко.

239

Могол — титул легендарних імператорів північної Індії, які панували з 1526 до 1858 р.

240

Держава інків досягла свого найбільшого розвитку в середині XV ст. 1532 р. іспанці захопили столицю інків місто Куско, а далі цілу державу інків.

241

Вальтер Релей (1552–1618) — дипломат і мореплавець часів королеви Єлизавети, поклав печатки англійським колоніям в Америці (Віргінія).

242

Парламент — тут у старому значенні слова — вища судова установа.

243

Суринам — у XVIII ст. столиця нідерландської Гвіани.

244

Можливо, натяк на голландського книготорговця, який, за словами Вольтера, постійно щось йому недоплачував.

245

У XVII і XVIII ст. Амстердам був одним із найбільших центрів книговидання в Європі. Тут друкували книги, які неможливо було видавати в інших місцях (зокрема, багато книг Вольтера).

246

Соцініянці — послідовники італійського реформатора Лелю Соцціні (1525–1562), які заперечували потрійність божества («антитринітари») і таїнства церковні.

247

Маніхеї — послідовники філософа Манеса (III ст. після Р. X.), який навчав, що в світі спервовіку існують дві основи життя (дуалізм) — добро й зло, як світло й тьма.

248

Конвульсюнери — секта всередині янсеністів, яка виникла в період його переслідування.

249

Вольтер має на увазі місце з Біблії (Буття, 1, 2).

250

Французький натураліст П'єр Луї Мопертюі (1698–1759), який в одній із своїх праць математично обґрунтовував існування Бога.

251

Вольтер має на увазі так зване свідоцтво, яке священик видавав людині, в якої прийняв сповідь. Така практика розпочалася з 1750 р. із виходом папської булли «Unidenitus», в якій засуджувався янсенізм.

252

Перігор — старовинна назва однієї з провінцій у південній Франції.

253

Вольтерові часто докоряли в тому, що він намагається говорити про звичаї країн, яких не знає Дія трагедії Вольтера «Магомет» (1741) відбувається в Аравії.

254

Мається на увазі трагедія Тома Корнеле «Змова Ессекса» (1678).

255

Панна Монім — відома французька акторка Адрієнна Лекуврер (1692–1730), яка дебютувала в ролі Монім у трагедії Расіна «Мітрідат» на сцені театру «Comedie francaise». Рання смерть акторки спричинила різноманітні чутки — її поховали на березі Сени у зв'язку із забороною влаштувати християнський похорон.

256

Фрерон — критик XVIII ст., Вольтерів сучасник, що вороже ставився до автора «Кандіда»

257

Панна Клерон — сценічне ім'я трагічної акторки Клер Лері де Лятюд (1723–1803), яка талановито виконувала ролі у п'єсах Вольтера.

258

Дванадцять сумних понтерів — тобто картярів

259

Дві талії — термін гри у «фараон». Талія вважається закінченою, якщо банкомет відкриває всі наявні в нього карти.

260

Габріель Гоша (1709–1774) — французький богослов і літературний критик, який часто дошкульно зачіпає Вольтера у своїх писаннях.

261

Абат Ніколя Трубле (1697–1770) — письменник-клерикал, який недоброзичливо відгукувався про «Генріаду» Вольтера.

262

Моліністи — послідовники вчення іспанського єзуїта Моліна (1535–1600), які відкидали призначення і захищали ідею свободи волі.

263

Мається на увазі уродженець провінції Артуа (латинська форма назви Atrebatia) Робер Франсуа Дам'єн, який здійснив невдалий замах на короля Людовіка XV 5 січня 1757 р., за що був четвертований.

264