Читати книгу - "Сліпий годинникар: як еволюція доводить відсутність задуму у Всесвіті, Річард Докінз"

відбору. Про такі вірування можна лише сказати, що, по-перше, вони є надмірними, а по-друге, вже з самого початку допускають існування головної речі, яку ми хочемо пояснити, а саме — організованої складності. Концепцію еволюції робить стрункою теорією хоча б те, що вона пояснює виникнення організованої складності з первісної простоти.

Якщо ми маємо намір теоретично допускати існування якогось божества, здатного створити всю організовану складність у світі (миттєво або шляхом скерування еволюції), то насамперед це божество має вже бути вкрай складним. Креаціоністи (чи то якийсь наївний святенник, чи освічений єпископ) просто-напросто теоретично допускають, що у світі вже існує якась сутність дивовижного інтелекту та складності. Якщо ми збираємося дозволити собі розкіш теоретичного допущення існування організованої складності, не пропонуючи пояснення, то могли б так само зразу припустити існування життя у відомому нам вигляді! Якщо коротко, то божественне створення (чи то миттєве, чи у формі керованої еволюції) долучається до інших теорій, які ми вже розглянули в цьому розділі. Усі вони створюють якесь поверхове враження альтернативи дарвінізму, переваги якої можна перевірити, звернувшись до доказів. За уважнішого ж вивчення всі вони виявляються взагалі не конкурентами дарвінізму. Теорія еволюції шляхом накопичувального природного відбору є єдиною відомою нам теорією, що в принципі здатна пояснити існування організованої складності. Навіть якби її не підтверджували докази, вона все одно була б найкращою з наявних теорій! Фактично ж докази її підтверджують. Але це — інша історія.

Час зробити висновок з усього сказаного вище. Суттю життя є статистична неймовірність просто колосального масштабу. Отже, хоч чим би пояснювалося виникнення життя, це точно не міг бути простий випадок. Справжнє пояснення існування життя має втілювати якраз антитезу випадку. Антитезою ж випадку є невипадкове виживання, що розуміється належним чином. Невипадкове виживання, що розуміється неналежним чином, є не антитезою випадку, а самим випадком. Існує континуум, що з’єднує ці дві крайні позиції, і це спектр від однокрокового до накопичувального відбору. Однокроковий відбір є просто іншою назвою чистого випадку. Саме це я й маю на увазі під невипадковим виживанням, що розуміється належним чином. Натомість накопичувальний відбір, що діє дуже повільно й поступово, є поясненням (єдиним прийнятним поясненням, що коли-небудь було запропоноване) існування складного задуму життя.

У цій книжці домінує ідея випадку з астрономічно великими шансами проти спонтанного виникнення порядку, складності й очевидного задуму. Ми шукали спосіб приборкати випадок, вирвати йому ікла. «Неприборканий випадок» у його чистому, голому вигляді означає проростання впорядкованого задуму з нічого, одним-єдиним стрибком. Неприборканим випадком було б раптове, за коротку мить життя одного покоління, виникнення досконалого й повністю сформованого ока там, де раніше його й близько не було. Загалом це можливо, але щоб записати в числовому вигляді шанси проти цього, нам довелося б виводити нулі до закінчення часів. Те саме стосується шансів проти спонтанної появи будь-яких повністю сформованих, досконалих і завершених істот включно — не бачу жодного способу уникнути цього висновку — з божествами.

«Приборкати» випадок означає розкласти щось дуже неймовірне на менш неймовірні дрібні складові, організовані в послідовності. Хоч яким неймовірним було б виникнення X із Y за один-єдиний крок, завжди можна збагнути послідовність нескінченно малих ступінчастих проміжних етапів між ними. Хоч би якою неймовірною була якась великомасштабна зміна, менші зміни є менш неймовірними. І якщо теоретично допустити можливість достатньо великих послідовностей достатньо тонко градуйованих проміжних етапів, то можна вивести щось із чогось іще, не звертаючись до астрономічних неймовірностей. Нам дозволено зробити це лише за умови, що часу для перебігу всіх проміжних етапів достатньо, а також що існує механізм скерування кожного кроку в якомусь конкретному напрямку. Інакше послідовність кроків перейде в якесь безкінечне блукання манівцями.

Дарвіністський погляд на світ стверджує, що обидві ці умови дотримуються і що остаточним поясненням нашого існування є повільний поступовий накопичувальний природний відбір. Якщо існують версії еволюційної теорії, які заперечують повільний ґрадуалізм і центральну роль природного відбору, вони можуть бути правдою в конкретних окремо взятих випадках. Але вони не можуть бути всією правдою, бо відкидають саму суть еволюційної теорії, яка дає їй силу зменшувати масштаби астрономічних неймовірностей і пояснювати яскраві приклади очевидного дива.

Бібліографія

1. Alberts, B., Bray, D., Lewis, J., Raff, M., Roberts, K. & Watson, J. D. (1983) Molecular Biology of the Cell. New York: Garland.

2. Anderson, D. M. (1981) Role of interfacial water and water in thin films in the origin of life. У збірці під ред. J. Billingham. Life in the Universe. Cambridge, Mass: MIT Press.

3. Andersson, M. (1982) Female choice selects for extreme tail length in a widow bird. Nature, 299: 818—820.

4. Arnold, S. J. (1983) Sexual selection: the interface of theory and empiricism. У збірці під ред. P. P. G. Bateson. Mate Choice, стор. 67—107. Cambridge: Cambridge University Press.

5. Asimov, I. (1957) Only a Trillion. London: Abelard-Schuman.

6. Asimov, I. (1980) Extraterrestrial Civilizations. London: Pan.

7. Asimov, I. (1981) In the Beginning. London: New English Library.

8. Atkins, P. W. (1981) The Creation. Oxford: W. H. Freeman.

9. Attenborough, D. (1980) Life on Earth. London: Reader’s Digest, Collins & BBC.

10. Barker, E. (1985) Let there be light: scientific creationism in the twentieth century. У збірці під ред. J. R. Durant. Darwinism and Divinity, стор. 189—204. Oxford: Basil Blackwell.

11. Bowler, P. J. (1984) Evolution: the history of an idea. Berkeley: University of California Press.

12. Bowles, K. L. (1977) Problem-solving using Pascal. Berlin: Springer-Verlag.

13. Cairns-Smith, A. G. (1982) Genetic Takeover. Cambridge: Cambridge University Press.

14. Cairns-Smith, A. G. (1985) Seven Clues to the Origin of Life. Cambridge: Cambridge University Press.

15. Cavalli-Sforza, L. & Feldman, M. (1981) Cultural Transmission and Evolution. Princeton, N. J.: Princeton University Press.

16. Cott, H. B. (1940) Adaptive Coloration in Animals. London: Methuen.

17. Crick, F. (1981) Life Itself. London: Macdonald.

18. Darwin, C. (1859) The Origin of Species. Передрук. London: Penguin.

19. Dawkins, M. S. (1986) Unravelling Animal Behaviour. London: Longman.

20. Dawkins, R. (1976) The Selfish Gene. Oxford: Oxford University Press.

21. Dawkins, R. (1982) The Extended Phenotype. Oxford: Oxford University Press.

22. Dawkins, R. (1982) Universal Darwinism. У збірці під ред. D. S. Bendall. Evolution from Molecules to Men, стор. 403—425. Cambridge: Cambridge University Press.

23. Dawkins, R. & Krebs, J. R. (1979) Arms races between and within species. Proceedings of the Royal Society of London, B, 205: 489—511.

24. Douglas, A. M. (1986) Tigers in Western Australia. New Scientist, 110 (1505): 44—47.

25. Dover, G. A. (1984) Improbable adaptations and Maynard Smith’s dilemma. Неопублікований рукопис і дві публічні лекції, Oxford, 1984.

26. Dyson, F. (1985) Origins of Life. Cambridge: Cambridge University Press.

27. Eigen, M., Gardiner, W., Schuster, P., & Winkler-Oswatitsch. (1981) The origin of genetic information. Scientific American, 244 (4): 88—118.

28. Eisner, T. (1982) Spray aiming in bombardier beetles: jet deflection by the Coander Effect. Science, 215: 83—85.

29. Eldredge, N. (1985) Time frames: the rethinking