Читати книгу - "Світова гібридна війна: український фронт"

щодо Росії, визначити порядок екстреного ситуативного реагування органів державної влади на непередбачувані виклики та провокації РФ в економічній сфері. Йдеться про раптове запровадження обмежень чи заборони на постачання товарів, фізичне блокування транзиту товарів, одностороннє припинення дії міждержавних угод.

3. Істотний прогрес у сфері дерегуляції та запровадження антикорупційних інструментів у сфері бюджетних закупівель і закупівель державних компаній (запровадження системи ProZorro). Крім економічних ефектів від запровадження відповідних інструментів, це засвідчує системність трансформації економічно-­господарського механізму Украї­ни до кращих світових стандартів, що кардинально відрізняються від усталених пострадянських механізмів господарювання. З 1 серпня 2016 р. усі державні закупівлі здійснюються за системою електронних закупівель, якою вже охоп­лено понад 280 тис. тендерів більш як на 145 млрд грн.

4. Зміцнення міжнародного економічного співробітництва, яке набуло інституційної формалізації. Україна помітно активізувала фінансово-­економічне співробітництво на позаросійському векторі. Так, із 1 січня 2016 р. запрацювала Угода про Зону вільної торгівлі з ЄС. З 18 травня 2016 р. Україна приєдналась до Угоди про державні закупівлі СОТ (Agreement on Government Procurement, GPA)[2]. Було погоджено програму співробітництва з МВФ, згідно з якою започатковано чотирирічну програму обсягом 17,5 млрд дол. США[3]. Підписано низку угод про фінансове співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями та урядами ряду країн. Ці заходи дали позитивний сигнал міжнародним інституціям та господарюючим суб’єктам, які в умовах підвищення воєнних ризиків не згортали економічного співробітництва з Україною.

Водночас гібридна агресія РФ спричинила важкі втрати для економічної безпеки, насамперед наростивши бар’єри для економічного відновлення та зростання. Протягом 2014—2016 рр. україн­ська економіка мобілізовувала ресурси для пріоритетного забезпечення оборонних потреб, компенсації економічного потенціалу, втраченого внаслідок анексії Криму та збройної агресії на Донбасі, руйнування внутрішніх виробничих зв’язків, збільшення соціального навантаження на основні державні фонди через необхідність фінансувати потреби внутрішньо переміщених осіб, реабілітацію військовослужбовців та постраждалих у зоні АТО. Долаючи екзистенційні виклики, Україна об’єктивно відчувала складності у забезпеченні економічного зростання та утриманні стандартів життя громадян.

Серед найбільш відчутних втрат, наслідки яких не подолані й донині, слід відзначити такі.

1. Втрата експортного потенціалу, що має вияв у згортанні зовнішніх ринків, передусім російських, для україн­ських товарів.

Через втрату значної частини промислово-­виробничого комплексу, що опинилась під окупацією на Донбасі, значні перебої з постачанням сировини, а також розбалансування цінових параметрів собівартості продукції, склалася критична ситуація у низці галузей, насамперед у хімічній промисловості: вона у 2015 р. недорахувалася 30,8 % експортної виручки. Традиційний локомотив вітчизняного експорту — металургія, скоротивши частку в експорті з 41,3 % у 2008 р. до 24,8 % у 2015 р., втратила за цей період 66,0 % експортної виручки. Лише в 2015 р. експорт металопродукції скоротився на 37,9 % — до 9,5 млрд. дол. США.

Значних втрат зазнають вітчизняні машинобудівники, для яких ринок РФ практично закрився. Поставки їхньої продукції на експорт скоротились у 2015 р. на 35,2 %, а частка в сукупному експорті знизилася до 12,5 %.

2. Втрата позицій націо­нальних виробників на окремих сегментах внут­рішнього товарного ринку (машинобудування, нафтопереробки, фармацевтичної та хімічної продукції), що в умовах гібридної агресії є одним із найбільш небезпечних чинників розвитку. Найвищий рівень присутності імпортерів на внутрішньому ринку Украї­ни спостерігається у сегментах товарів з високим рівнем доданої вартості, насамперед машино­будуванні, де попит на 95,3 % забезпечується імпортерами, зокрема на 12,1 % — російськими.

Внутрішній попит на товари хімічної промисловості вітчизняні виробники забезпечують лише на 38,2 %. При цьому відповідна частка російських імпортерів є найбільшою і становить 12,9 %.

Вітчизняні фармацевтика та нафтопереробна промисловість, навіть у разі застосування практично всіх доступних потужностей, здатні забезпечувати внутрішній попит лише на 35—40 %.

Небезпечним є те, що в Украї­ні просто не існує конкурентних інструментів (виробничих і технологічних), аби протистояти імпортерам за більшістю позицій товарної номенклатури. Підвищення військових та політичних ризиків унаслідок агресивних дій РФ на Донбасі стримує розвиток вітчизняного виробництва.

Ці втрати суттєво впливають на стан економічної та націо­нальної безпеки Украї­ни, а їх нівелювання вимагає системних контрзаходів. Сьогодні економічними інструментами гібридної війни з боку Росії залишаються торговельний примус, шантаж товарами критичного імпорту, ембарго по окремих групах товарів тощо. Протидія наслідкам гібридної агресії в економічній сфері має ґрунтуватися на всеохоплюючому зниженні економічної залежності націо­нальної економіки від російського ринку, вирівнюванні макроекономічних дисбалансів та подальшій реструктуризації міжнародного економічного співробітництва, поліпшенні бізнес-­клімату, залученні інвестицій та створенні нових робочих місць в Украї­ні.

Окремо слід сказати про масштабні втрати Украї­ни у промислово-­інноваційній та науковій сферах, зумовлені російською агресією.

Внаслідок анексії Криму Російською Федерацією Україна втратила контроль над підприємствами високотехнологічного сектору суднобудування, зокрема ФСК «Море» та заводом «Фіолент», які включені до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для націо­нальної безпеки Украї­ни.

Ведення воєнних дій на Донбасі спричинило зупинку низки виробництв, що забезпечували значну частину внутрішнього виробництва інноваційної продукції. Так, частка Донецької та Луганської областей у загальному обсязі реалізації інноваційної продукції в Украї­ні у 2015 р. становила відповідно 1,7 та 0,2 %, тоді як у 2013 р. — 3  та 2,1 %.

Майже третину (27,0 %) промислового потенціалу Донецької та Луганської областей вивезено до Російської Федерації[4]. Зафіксовано демонтаж і вивезення устаткування з підприємств Донбасу, що вироб­ляли високотехнологічну продукцію авіаційної, аерокосмічної, ракетобудівної промисловості, радіоелектроніки та ВПК.

Викликом для економіки Украї­ни на початку гібридної війни стала зупинка коопераційних відносин з РФ у сфері інновацій та науки. Йдеться насамперед про україн­сько-­російське співробітництво у машинобудівній, ракетно-­космічній та авіаційній галузі, у сфері ВПК. Традиційно в РФ спрямовувалося 20—25 % обсягу україн­ського збройного експорту. Із денонсацією Україною низки договорів щодо військово-­технічного співробітництва (ВТС) із РФ припинилася співпраця у сферах підтримання стану російських міжконтинентальних балістичних ракет, розроб­лення та виробництва нових літаків, поставки україн­ських двигунів для російських вертольотів тощо.

Воєнні дії на Донбасі також завдали суттєвих втрат україн­ській науці. Частина наукових установ залишилася на тимчасово непідконтрольній Украї­ні території, частина їхніх будівель зруйнована чи пошкоджена, лише 10 наукових установ евакуйовано, до країн близького та далекого зарубіжжя емігрували майже 12 тис. науковців та викладачів ВНЗ. Водночас через втрату спеціалізованого технологічного обладнання значно скоротилися можливості для проведення експериментальних досліджень. До цього слід додати, що в анексованому Росією Криму залишилося близько 100 наукових установ, які здійснювали унікальні фундаментальні дослідження у сфері морських наук і технологій.

13.2. Пожвавлення реального сектору

Втягнення Украї­ни у тривале й виснажливе протистояння у гібридній війні вже обернулося масштабними втратами для реального сектору економіки. До інструментарію, який використовується Російською Федерацією, належать цілеспрямована руйнація промислових об’єктів та інфраструктури на сході Украї­ни, закриття ринку для україн­ських виробників, блокування транзиту до третіх країн тощо.

У результаті руйнування низки об’єктів на окупованих територіях Донбасу та АР Крим втрачено суттєву частину виробничого потенціалу та інфраструктури краї­ни. Йдеться, зокрема, про стратегічні