Читати книгу - "Насолода"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
187
Ганс Мемлінґ (між 1435 і 1440–1494) – один з найвидатніших фламандських художників, представник пізньоготичної традиції; його картини позначені рафінованим смаком та меланхолійним настроєм.
188
П’єтро Перуджино (1446–1523) – один з найвпливовіших італійських художників, відомий, зокрема, своїми витонченими Мадоннами, монументальними і водночас наповненими світлом фресками, представник умбрської школи живопису, вчитель Рафаеля.
189
Асфодель – багатолітня середземноморська рослина. У стародавніх греків існувало міфічне уявлення про поля Асфоделі в підземному світі, за якими блукали тіні померлих, які не вчиняли злочинів і не настільки героїчних і праведних, щоб потрапити в Елізіум. На полях Асфоделі тіні були схильні тільки забуттю колишнього життя, і асфодель був символом забуття.
190
Чи хтось кохав, покохавши не з першого погляду? (англ.)
191
«І забудь мене, бо я ніколи не зможу бути твоєю!»
192
Лука делла Робіа (1399 або 1400–1482) – італійський скульптор, кераміст та ювелір; відомий насамперед своїми Мадоннами у класичному стилі з інноваційного матеріалу – лакованої поліхромної майоліки, що стала одним із прикметних жанрів тосканської мистецької школи.
193
П’єтро Дуранті (1710–1789) – майстер гобеленів; керував Королівською мануфактурою Неаполя модерної організації та високої якості. Особливо відомі його гобелени «Історії дон Кіхота».
194
Клаудіо Лоренезе (або Клод Лоррен) (1600–1682) – французький художник з Лотарінгії доби Бароко, що працював у Римі; разом з Ніколя Пуссеном вважається майстром ідеального пейзажу.
195
К’єн-Лунґ – китайський імператор (1735–1796).
196
Мається на увазі Анна Марія Луїза Орлеанська (1627–1693), герцогиня де Монпансьє – французька принцеса королівської крові, племінниця Людовіка ХІІІ, одна з останніх спадкоємиць роду Бурбонів-Монпансьє, авторка відомих «Мемуарів» та учасниця Фронди.
197
«Анабазис» – твір у сімох книгах давньогрецького історика Ксенофонта (до 430 – бл. 355 до н. е.), учня Сократа, присвячена походу Кіра та відступу десяти тисяч грецьких найманців з Месопотамії після поразки в битві при Кунаксі (401 до н. е.).
198
Мішель Клод, названий Клодіон (1738–1814) – французький скульптор стилю рококо, майстер граціозних фігурок з теракоти і бронзи, здебільшого еротичного змісту та вишуканої чуттєвості.
199
«Олья под(е)ріда» – традиційна середньовічна страва іспанської кухні, поширена в Кастилії та Галісії: тушковане м’ясо з овочами.
200
Дурантська майоліка – майоліка ХVІ ст. містечка Кастельдуранте (нині Урбанія) в провінції Пезаро та Урбіно, що характеризувалась оздобленням на основі рослинних мотивів, гротескних і трофейних сцен, машкаронів; визначним майстром був Чипріано дель Піккольпассо (1524–1579) – скульптор, кераміст і автор мистецьких трактатів.
201
Тій, що називається Малявка (лат.).
202
Завжди готова (лат.).
203
Довго, часто, сильно (лат.).
204
Не боюся тих, хто приносить дари (лат.). Парафраз цитати «боюсь данайців, що й дари приносять» з «Енеїди» (II, 49) Вергілія – слова жерця Лаокоона про троянського коня.
205
«Рідко де трапляються плавці у прірвах вод» (лат.) – цитата з «Енеїди» (I, 118) Вергілія про розбитий бурею флот Енея, що пливе від Трої.
206
«Бамбоччате» – витівка «бамбоччо», примхливого дитинчати; так італійці назвали жанр «низького» мистецтва – побутові реалістичні картинки з сільського й міського життя. Започаткував жанр нідерландський художник Пітер ван Лар (1599–1642), що працював у Римі, названий «бамбоччо» за свій низенький зріст. Його гротескові драматичні картинки з римського повсякдення були протестом проти академізму (який захищала, зокрема, папська Академія св. Луки) і швидко набули популярності в Європі. Заснував товариство «Bentvueghels» («Перелітні птахи») – громаду митців з Північної Європи в католицькому Римі.
207
«Місячну сонату» (що має також початкову назву «Соната для фотрепіано № 14» і «Соната майже фантазія») Бетховен присвятив своїй учениці графині Джульєтті Ґвіччарді (1782–1856), австрійській музикантці та співачці італійського походження родом з Перемишля.
208
Селена в давньогрецькій міфології – богиня Місяця, сестра Геліоса та Еос.
209
Своїм волоссям затьмарить тебе й під волоссям згрішить. Амінь (лат.).
210
У білому мажорі (фр.).
211
Не ганяйся за коханням, ти у спальні його знайдеш (лат.).
212
ВОНА: Закохані завжди самі в найбільшому гурті, та коли вони вдвох, то й третій тут як тут. ВІН: Амур, звичайно ж! (нім.)
213
Від сходу сонця й до заходу славиться ім’я Гелли (лат.).
214
Андре Робер Нерсіа (1739–1800) – французький письменник, автор фривольних романів (відомий зокрема романом «Диявол у плоті», надр. 1803), авантюрист і шпигун. Насправді роман, виданий у місті Лампсак (Лапсекі), позначений 1793 роком.
215
Джерветті «Про злягання – три книги» (лат.).
216
Еротоман (лат.).
217
Джон Вілкс (1728–1797) – британський публіцист і політик радикального спрямування, боровся за обмеження влади, електоральні права суспільства та свободу преси. Водночас був відомий своєю лібертинною поведінкою; за сповнений вульгарностей «Есей про жінку» (пародійна відповідь на «Есей про чоловіка» Александера Попа) був змушений до вигнання в Париж.
218
Жан-Жозеф Ваде (1719 або 1720–1757) – французький поет-кабаретист бурлескного стилю з родини пікардійських селян; вперше увів у поезію простонародні вирази.
219
«Небезпечні зв’язки» (1782) – емблематичний для свого часу епістолярний роман французького письменника, політика і військового П’єра Шодерло де Лакло (1741–1803) про любовні інтриги в аристократичному середовищі Франції Бурбонів з її корумпованим двором, про мистецтво спокуси і психологічні підступи, а насамперед – про жіноче виховання та його вплив на мораль ХVІІІ ст. Екранізований 1988 р. (британський режисер Стівен Фрірз).
220
Оґюстен Карраш – французька вимова імені італійського художника Аґостіно Карраччі (1557–1602); разом з братом Аннібале Карраччі (див. прим. 60) розписував фрески у палаці Фарнезе в Римі. Більше відомий як гравер; крім творів на релігійні теми, уславився як автор серії еротичних гравюр «Пози Аретіно»
221
«Горлиці Зельміса» – «поема в трьох піснях» французького поета і драматурга Клода Жозефа Дорá (1734–1780), відомого також під іменем шевальє Дора; ворог енциклопедистів, плодовитий автор, Дора писав у властивому своїй добі дотепному фривольному стилі, часто на любовні теми.
222
Повна назва анонімного твору: «Відкриття непристойного стилю куртизанок від Нормандії до Парижа…» (1880).
223
«Любовні пригоди кавалера Фоблаза» (1787) – еротичний роман прозаїка, журналіста і дипломата Жана-Батиста Луве де Кувре (1760–1797), визначного діяча Французької революції.
224
Родом з малоазійського міста Лампсак на Геллеспонті був Пріап, бог виноградників, садів і отар,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Насолода», після закриття браузера.