Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба"

вчитель гімнастики Фарнак, син Фарнака, смерть якого оплакував весь гімнасій [КБН, 129]. Традиційно в цих навчальних закладах влаштовувалися свята, під час яких проводилися спортивні й музичні змагання. В Горгіппії знайдено унікальний агоністичний каталог III ст. до н. е., в якому відзначено всіх переможців спортивних змагань [КБН, 1137]. Один з переможців на агонах, що періодично проводилися на Тендрівській косі на честь Ахілла, Анаксагор, син Демагора з Ольвії, «пустив стрілу на 282 оргії» [IOSPE, І2, 197]. Боспорці неодноразово перемагали на панеллінських святах у Дельфах і Афінах в музичних змаганнях.

Певно, найзаможніші громадяни північнопонтійських міст давали своїм нащадкам вищу освіту, яку можна було отримати в Афінах, а в елліністичний час й у Олександрії Єгипетській та малоазійських містах. У IV—II ст. наука і освіченість стали одним з важливих компонентів духовного життя Греції. Поняття освіти [ПАІΔЕІА] трактувалося як ідеал грецької культури, кредо духовного життя еллінів, куди входили також філософія, історія, медицина, право, риторика. Познайомитись в усій повноті з названими предметами можна було в Афінській академії, філософській і риторській школах, які нерідко організовували видатні мислителі того часу. Відомо, що один з політичних діячів Боспору, вже згаданий вище Солей, на початку IV ст. до н. е. послав свого сина до Афін, де той вчився в риторській школі Ісократа [Isocr., XV, 93]. В одній з промов цього філософа вказувалося й про учнів з Понту [XV, 224]. Цілком можливо, що вищу освіту отримували в Афінах боспорські царі та їхні сини, яких тут добре знали, вшановуючи їх почесними декретами й статуями. Афінську Академію закінчив і раб ольвійського ритора — Біон.

Наукові знання

Чимало ольвіополітів володіли філософськими знаннями. У V ст. до н. е. в Ольвії існував сакральний союз орфіків, які сповідували філософію піфагорейсько-орфічного напрямку, а також добре знали Геракліта, твори якого використовували для складання власних афоризмів[904]. У IV—III ст. до н. е., а можливо, й раніше, в Ольвії виник фіас бореїків, члени якого багато уваги приділяли філософії релігії Аполлона. З сентенції, писаної його членами на денці чорнолакової чаші, випливає, що цей бог в їхньому розумінні був універсальним творцем життя на землі. Побічним підтвердженням знання філософії і риторики в Ольвії же служити також розповідь Діогена Лаертія про Біона Борисфеніта [IV, 7]. У III ст. до н. е. його купив ольвійський ритор і, очевидно, не тільки дав йому початкові знання з філософії, а й розказав про Афіни, оскільки Біон після смерті господаря, спаливши його твори, відправився туди для отримання вищої освіти в Академії. Згодом Біон досяг великих успіхів у софічних промовах, багато мандрував, прославився як творець основного кінічного жанру — діатриби, головними темами яких були багатство і бідність, життя і смерть, добродійність і вигнання, держава і релігія[905], однак в Ольвію він ніколи більше не повернувся.

Так чинили й інші вихідці з північнопонтійських міст: філософ, який написав близько 40 книг на різні теми у III ст. до н. е. Сфер Боспорський [Diog. Laert., VII, 177—178]; софіст і історик Посидоній Ольвіополіт (III — перша половина II ст. до н. е.) та боспорит Іссіл, відомий у політичному й літературному житті Епідавра (III ст. до н. е.). Виїхав з Ольвії у II ст. до н. е. й поет Діонісій Ольвійський, який спочатку жив у Мілеті, а згодом переселився у Мітілени[906]. В елліністичний час на Боспорі працював філософ Смікр, який прославився справедливістю і подібно до Сократа викладав своє вчення на перехрестях доріг, де скупчувалося найбільше людей [КБН, 118]. Деякий час в останній третині IV ст. до н. е. тут працював філософ Діфіл Боспорський, який згодом виїхав до Греції, ставши прихильником мегарського філософа Стільпона [Diog. Laert., II, 113], в якого навчався і його попередник Сфер. Отже, творча інтелігенція Еллади поповнювалася й вихідцями з Північного Понту.

У північнопонтійських містах були відомі й інші діячі культури. Зокрема цікаві розповіді про боротьбу синів Євмела в останньому десятилітті IV ст. до н. е. залишив невідомий по імені історик з Пантикапею. Вони були включені в «Історію» Діодора Сицилійського. В декреті ІІІ ст. на честь херсонеського історика Сириска, сина Геракліда, відзначалася його ретельність в описанні дружніх стосунків його співгромадян з громадянами інших держав [IOSPE, І2, 344].

Розквіт ораторського мистецтва в Елладі, традиція вивчення риторики, тісно пов'язаної з суспільно-політичною і філософською позицією, сприяли тому що і в периферійні міста на Понті проникали уявлення про важливу роль цього мистецтва в житті держав. Із встановленням демократичного ладу в Ольвії риторика помітно впливала на духовне життя громадянської общини. Декрети на честь Каллініка, Антестерія, Протогена, Нікерата, відбивають їх вміння виголошувати промови на народних зборах і давати розумні поради [IOSPE, І2, 25, 32, 34].

Слід відзначити також наявність медичних знань, що підтверджується знахідками бронзових і кістяних інструментів, існуванням аптеки в Ольвії. Нерідко при храмах, зокрема на Левці, засновувалися спеціальні заклади лікувальної інкубації, де проводилося зцілення за допомогою сну і, можливо, гіпнозу. Сюди з'їжджалися й елліни з Середземномор'я [Paus., ІІІ, 19]. На Боспорі відкриті святилища грецьким божествам у місцях знаходження лікувальних грязей.

У найбільших містах частина вільного населення займалася професіональною розумовою працею. Окрім філософів, риторів, істориків тут були поети, граматисти, музиканти, архітектори, скульптори, художники, землеміри та ін.

Численні календарно-релігійні свята, під час яких обов'язковим вважалося виконання музичних творів і пісень, створювало умови для появи музикантів. Вони навчали своїй професії інших. Музичне інтонування традиційно супроводжувало і рецитацію віршів і театральні вистави. Добре відомі за знайденими пам'ятками уламки музичних інструментів (флейти, кіфари, труби), зображення музикантів є на надгробних стелах, у розписах склепів і саркофагів. З Мірмекію походить стела з унікальним посмертним написом «Пасафіліката — флейтистка» [КВН, 875]. Красномовно розповів про любов до музики пантйкапейських жителів Поліен [V, 44, 1]. Для того, щоб дізнатись про кількість населення на Боспорі,. полководець перського царя Дарія III відправив послом до Левкона візантійця Архівіада, а разом з ним знаменитого кіфареда Аристоніка. Пропливаючи близько берега, він мав привернути до себе увагу боспорських жителів своєю грою, розраховуючи, що вони швидко збиратимуться до театрів, де їх можна буде легко полічити. Серед учасників музичних змагань у Дельфах згадується боспорець Іссіл, син Хрисолая, який до того ж працював вчителем музики. В Пантикапеї, Херсонесі, Ольвії в елліністичний час було збудовано театри, які займали видне місце в суспільно-культурному житті населення[907].

Література

У північнопонтійських містах розвивалася також самостійна літературна творчість. Поетичні твори (епітафії, вотивні епітафії,