Читати книгу - "Американська пастораль"

Швед мусив пустити в хід усе своє красномовство, щоб утихомирити Дон із приводу Оркатта, тим паче, що той рідко з’являвся на їхньому горизонті після знаменитої поїздки (Дон називала її не інакше, як «екскурсія родинним цвинтарем Оркаттів»). Тоді між Оркаттами і Левовими ще не було ні світського спілкування, ні навіть натяку на приятельські стосунки, хоча Швед суботніми ранками регулярно з’являвся на галявині за домом Оркатта, щоб зіграти в тач-футбол з його знайомими й такими самими, як сам Швед, колишніми солдатами з усього округу Ессекс, які, нещодавно одружившись, один за одним перебралися сюди, на широкі простори.

Одним із них був Баккі Робінсон, оптик за професією, дужий клишоногий коротун із круглим янгольським обличчям, який в часи, коли Швед закінчував школу, грав захисником у другому складі команди «Гіллсайд-Гай», традиційного суперника Віквейка в День подяки. У ту суботу, коли Баккі вперше з’явився в їхній компанії, Швед почув, як він розповідав Оркатту, загинаючи при цьому пальці, про спортивні подвиги Шведа в останній рік у школі: «…найкращий гравець у футбольній збірній міста, центровий у баскетбольній збірній міста й округу, перший базовий у бейсбольній збірній міста, округу та штату…» За інших обставин Шведу геть не сподобалася б така відверта демонстрація благоговіння перед ним у компанії, від якої він не хотів нічого, крім дружнього ставлення, і де його цілком влаштовувало становище пересічного громадянина, котрий прийшов поганяти м’яч на галявині; проте Баккі заражав своїм ентузіазмом щодо нього не когось там, а Оркатта, і проти цього Швед не заперечував. Вони не були опонентами — що їм ділити? — але чути, як Баккі захоплено розписує Оркатту, що за інших обставин Швед волів би сховати за завісою скромності, було приємно, і то навіть більше, ніж він міг уявити, — це було як удовольнити бажання, про яке він навіть не підозрював, — бажання поквитатися.

Оптик не вірив своєму щастю, коли він кілька тижнів поспіль опинявся зі Шведом в одній команді. Для всіх новий сусід був Сеймуром, але Баккі незмінно звав його Шведом. Хто б із гравців не був готовий прийняти м’яч, хто б не розмахував щосили руками, намагаючись привернути увагу Баккі, той бачив тільки Шведа і пасував тільки йому. «Давай, Великий Шведе!» — кричав він, коли Швед, прийнявши черговий пас від Робінсона, знову губився в купі гравців. Зі шкільних часів ніхто, крім Джеррі, не називав його Великим Шведом; щоправда, у Джеррі це завжди звучало іронічно.

Якось Баккі попросив Шведа підкинути його до автосервісу, де ремонтували його автівку, і дорогою несподівано заявив, що він також — єврей і що вони з дружиною нещодавно вступили в общину Моррістаунської синагоги. Тут, сказав він, вони чимраз більше зближуються з єврейською общиною. «Відчуваєш підтримку. У місті ж в основному неєвреї. Добре, коли поряд є друзі-євреї». Єврейська громада Моррістауна, хоч і не дуже велика, була утворена ще до Громадянської війни; вона була в пошані, й туди входило чимало впливових городян — скажімо, опікун Меморіального шпиталю (на його наполегливу вимогу два роки тому в штат лікарні були нарешті прийняті двоє лікарів-євреїв) і власник найкращого в місті універмагу. Заможні єврейські родини вже років сорок жили тут у великих оштукатурених домах на Вестерн-авеню, хоча загалом цей район не вважався особливо дружнім до євреїв. У дитинстві батьки возили Баккі в Маунт-Фрідом, курортне містечко на довкільних пагорбах, де вони щоліта тиждень замешкували в готелі Лібермана. Там Баккі й полюбив сільські пейзажі Морріса, безтурботну, мальовничу сільську місцевість. Зайве й казати, що у Фрідомі євреям було добре; ще б пак, десять-одинадцять чималих готелів, і всі — власність євреїв, десятки тисяч відпочивальників — і всі євреї, які жартома самі ж називають це місце «Маунт-Фрідман». Якщо живеш у міській квартирі в Ньюарку, Пассаїку чи Джерсі-Сіті, тиждень у Фрідомі сприймається, як тиждень у раю. А сам Моррістаун, місто хоч явно не єврейське, все-таки був багатонаціональною общиною юристів, лікарів і біржовиків; Баккі з дружиною любили їздити туди в кіно, любили місцеві магазини — чудові, варто зауважити, — любили гарні стародавні будівлі і той факт, що багатьма оздобленими неоновою рекламою магазинами на Спідвелл-авеню володіли євреї. А чи відомо Шведу, що до війни на вивісці майданчика для гольфу на окраїні Маунт-Фрідома була надряпана свастика? Чи знає він, що ку-клукс-кланівці збирались на свої зустрічі в Бунтоні й Дуврі? Що до Клану вступали прості селяни та міські робітники? І зовсім близько, миль за п’ять від центру Моррістауна, на галявинах коло будинків палили хрести?

Від того дня Баккі все намагався затягнути Шведа — було б солідне поповнення! — до єврейської общини Моррістауна, уламати його якщо вже не ходити в синагогу, то хоч приходити пограти в баскетбол у Міжцерковній лізі за команду від синагоги. Ці намагання Баккі дратували Шведа; так само він сердився, коли — Дон була ще вагітна — мати ошелешила його запитанням, чи не збирається його дружина до народження дитини прийняти юдаїзм. «Чоловік, який сам не дотримується юдейських звичаїв, не проситиме свою дружину прийняти цю релігію». Він ще ніколи не розмовляв із матір’ю так різко, і вона мовчки відійшла з повними сліз очима, чим нажахала його; того дня він мусив багато раз обійняти її, щоб вона зрозуміла: він не гнівається на неї, а просто хоче сказати, що він — доросла людина і має всі права дорослої людини. А зараз, у ліжку, він розговорився з Дон про Робінсона.

— Я не для того сюди переїхав. Мене це взагалі ніколи не цікавило. Я ходив з батьком у синагогу на Песах, Шавуот і Суккот, але я так і не зрозумів, що це таке. І що там робив батько, я не зрозумів. Ніби не він це був зовсім — так це з ним не в’язалося. Він скорявся чомусь такому, що для нього не обов’язкове, чомусь такому, в чому він нічого не петрав. Скорявся задля свого батька — мого діда. І я геть не вловлюю, як усе це співвідноситься із його людською та чоловічою суттю. Який стосунок має рукавична фабрика до його людської суті — це зрозуміло. Дуже прямий. Коли мій батько каже щось про рукавички, то він знає, що каже. А як заводить мову про це все? Ти послухала