Читати книгу - "Атлантида"

Геродотом, коли він у наступному столітті відвідав Єгипет. Геродот зустрівся з «писарем», як він називає верховного жерця. Той вів «облік священних скарбів Афіни (Нейт) у місті Саїсі», але, як здалося Геродотові, «на жаль, підходив до справи не надто серйозно». У храмі були обеліски, схожі на вежі, колосальні статуї та сфінкси з людськими головами. Щоб у наш час уявити собі на тому місці щось подібне, потрібна багата фантазія, але довга низька стіна з вапняку свідчить про те, що територія храму була не меншою, ніж територія відомого карнакського комплексу, що у Верхньому Єгипті.

Розкопки, які дозволили знайти ранні тексти та список жерців, є вигадкою. Утім, ім’я Аменхотеп цілком міг носити той самий жрець, що зустрічався із Солоном. Його вражаюча статуя з граувакового пісковику, датована періодом двадцять шостої династії та вивезена із Саїса, зберігається у Британському музеї (інвентарний номер ЕА41517). Жрець тримає «наас» — культове зображення богині Нейт.

Мореплавці бронзового віку, які мріяли досягти берегів Нілу, либонь, відпливали з нещодавно розкопаного порту під назвою Комос, розташованого поблизу Феста, на південному березі, неподалік від палацу. Цей палац розкинувся від рівнини Мезара до гори Іда з її священними печерами та вершинним святилищем. У трьох кілометрах від цього місця лежить комплекс, відомий як Гагія Тріада. Традиційно вважається, що це царська вілла, але не виключено, що це було щось на зразок семінарії для мінойських жерців. Саме тут у 1908 році знайдено відомий фестський диск. 241 символ і 61 «слово» наразі не піддаються зусиллям перекладачів, але ці символи можуть мати відношення до прадавньої мови, якою розмовляли у західній Анатолії, — ймовірно, що вони являють собою текст, написаний індоєвропейською мовою раннього неоліту. Знак, названий у творі «символом Атлантиди», реально існує, він зустрічається лише на цьому диску, причому кілька разів, у тому числі посередині однієї зі сторін диска.

Ніякого «другого фестського диска» наразі знайдено не було. Відвідувачі Археологічного музею Гелакліона мають змогу зблизька розглядіти єдиний фестський диск, який існує: він виставлений разом з іншими скарбами мінойської культури.

На території Гагії Тріади, що на Криті, також було знайдено розмальований саркофаг, на якому зображено зв’язаного бика на олтарі, причому з шиї тварини стікає до чаші кров. Приблизно у п’ятдесятьох кілометрах на північ, в Арканесі, археологи знайшли свідчення про людські жертвопринесення: скелет юнака, який лежав зв’язаний на низькій платформі у храмі, розташованому на схилі гори. Поруч покладено бронзового ножа, на лезі якого вигравіювано загадкового звіра, подібного до вепра. Відразу після смерті юнака стіни храму обвалилися від підземного поштовху, і це зберегло для нас єдиний доказ того, що у бронзовому віці на островах Егейського моря відбувалися людські жертвопринесення.

Арканес розташований під горою Юктас, священною вершиною, яка здіймається над долиною, що веде до Кносу. Серед інших надзвичайних речей у Кносі знайшли кілька тисяч випалених глиняних табличок, більшість із яких були вкриті символами алфавіту, який назвали лінійним Б, але кількасот цих табличок містили знаки так званого лінійного А. Лінійний Б був блискуче розшифрований як рання форма грецького алфавіту: то була мова, якою розмовляли мікенці, що прибули на Крит у XV столітті до нашої ери. Вони засвоїли тамтешнє письмо, але відмовилися від самої мови. Лінійний А дуже схожий на лінійний Б: він також компонується зі складів і має зі своїм наступником кілька спільних символів. Але здебільшого тексти, створені до прибуття мікенців, залишаються неперекладеними.

У книзі згадані також два інші міста бронзового віку — Афіни і Троя. На Акрополі збереглася одна з нечисленних пам’яток праісторії — видовбаний у скелі тунель, що веде до підземного джерела. Саме це надихнуло автора на думку, що під Акрополем можуть існувати також інші катакомби класичного періоду. Що ж до Трої, то археологічні дослідження, здійснені навколо цього міста, дозволили визначити давню берегову лінію, і не виключено, що колись учені знайдуть реальні свідчення про облогу, яка тривала там у бронзовому віці.

У Чорному морі, починаючи з глибини у 200 метрів, життя дійсно відсутнє: це є наслідком накопичення величезної кількості сульфіду водню, спричиненого біохімічними процесами, описаними у цій книжці. У найглибших місцях вода внаслідок інтенсивного випарювання, а також ізоляції Чорного моря від Середземного, обернулася на справжню висококонцентровану ропу.

На південь від Чорного моря лежить один із найактивніших у світі сейсмічних поясів, що привернув увагу всього світу в 1999 році, після того як землетрус силою у 7,4 бали спустошив північно-західну Туреччину. Північноанатолійський розлам, розташований між африканською та євразійською плитами, простягається на схід до гори Арарат, яка є погаслим двоголовим вулканом і може бути асоційована з вигаданими образами, описаними в цій книжці, зокрема з вулканічним островом, тектонічною западиною та гідротермальними розколинами.

У прибережних водах Чорного моря було знайдено кілька затонулих торговельних кораблів. Один із них за допомогою підводного апарата знайшли біля узбережжя Болгарії у 2002 році. У 2000 році наукова група, яка визначила розташування стародавньої берегової лінії біля Синопа, знайшла на глибині у 320 метрів затонулий корабель періоду пізньої античності. Його корпус зберігся просто чудово, і це дозволяє припустити, що в безкисневих глибинах Чорного моря лежать, чекаючи свого часу, інші археологічні чудеса.

За винятком вигаданого гідросилікату ЕГ-4, або магічної твані, та певних властивостей лазерного обладнання, більшість техніки, описаної у цій книжці (зокрема апарати, пов’язані з водолазною справою та археологією), ґрунтується на останніх наукових розробках. «Казбек» є вигаданим представником класу радянських атомних субмарин «Акула-1», який налічує шість реальних човнів, спущених на воду між 1985 та 1990 роками.

У книжці наведено цитати з діалогів Платона та з Біблії. Перелік процитованих розділів Біблії: третій розділ — «Вихід» 10:21; тридцять перший — «Вихід» 20:16–18, «Вихід» 37:1–5; «Буття» 9:17–19. Переклад І. Огієнка, 1962 рік.

// Прим. перекладача. Платон поданий у моєму вільному перекладі з англійської.//