Читати книгу - "Ярмарок суєти - Книга 2, Вільям Текерей"

- Хай би та Глаурі вдавилася своїм «Грішним чолові­ком» та «Битвою Армагеддона»! - вигукнула її співроз­мовниця, і карета, гуркочучи, поїхала по Патні-брідж.

Але це товариство було надто вишуканим для Еммі, і всі застрибали з радощів, коли вирішено було податися в закордонну подорож.

Розділ LXII
АМ RHEIN 149

Минуло кілька тижнів після змальованих подій, і ось одного чудового ранку, коли парламент закрився і все по­рядне лондонське товариство почало виїздити на літо з міста в пошуках розваг чи здоров’я, від Тауерської при­стані відчалив пароплав «Батавець», навантажений добір­ною компанією англійських утікачів. На юті були напнуті тенти, лавки й проходи заповнили десятки рум’яних дітей, заклопотані няньки, дами в чудових рожевих капелюшках і літніх сукнях, чоловіки, в дорожніх кашкетах і полотняних піджаках, із щойно відпущеними задля мандрівки ву­сами, кремезні, охайні ветерани в накрохмалених крават­ках і старанно вичищених капелюхах,- одне слово, всі ті, хто, відколи скінчилась війна, наповнює Європу і при­возить своє національне «Goddem» 150 в усі міста континен­ту. Всюди лежали цілі купи коробок з капелюшками, брамівських скриньок 151 з письмовим приладдям та несесерів. Серед пасажирів були веселі кембріджські студенти зі своїм вихо­вателем, що їхали в наукову експедицію до Нонненверта або Кенігсвінтера; були ірландські джентльмени з розкіш­ними бакенами й коштовними оздобами, що розмовляли тільки про коней, надзвичайно чемні з молодими дамами на борту, яких кембріджські хлопці та їхній блідий вихова­тель, навпаки, уникали з просто-таки дівочою соромливі­стю, були старі пелмелські гультяї, які пливли в Емс і Вісбаден лікуватися водами - промити шлунки від обідів ми­нулого сезону - і грати потроху в рулетку та treaite et quarante, 152 щоб підтримувати в собі приємне збудження; був там і старий Мафусаїл, що одружився з молоденькою дівчиною, а біля нього - капітан гвардії Папільйон, який носив її парасольку й путівники; був і юний Май, що їхав у шлюбну подорож з дружиною (колишньою місіс Зимлер, яка ходила до школи разом з бабусею містера Мая); був сер Джон і міледі з десятком діточок і такою ж кількістю няньок; і, нарешті, вельможі з вельмож - родина Голодвірсів, що сиділи осторонь, недалеко від капітанського міст­ка, всіх пасли очима, але ні до кого не озивалися. Їхні прикрашені коронами карети, увінчані купами вичовганих валіз, стояли на передній палубі, затиснуті десятком ін­ших карет. Пробратися повз них було нелегко, і бідні па­сажири з носових кают не мали де розгулятися. Серед тих пасажирів було кілька розкішно вбраних джентльме­нів з Гаундсдіча, 153 що, хоч возили з собою харчі, могли б закупити половину веселої публіки з великого салону; кілька вусатих молодиків з папками, які, не побувши на кораблі й півгодини, взялися за свої ескізи; дві-три фран­цузькі femmes de chambre, яких почало страшенно вгойдувати, коли пароплав ще не минув навіть Грінвіча; кіль­ка візників, що розташувалися в сусідстві зі стійлами для коней, яких вони доглядали, або, перехилившись через борт над загрібним колесом, розмовляли про те, які коні придатні для Леджера 154 і скільки вони самі виграють чи програють на гудвудських перегонах.

Усі провідники, обнишпоривши пароплав і розмістивши своїх різномастих господарів по каютах і на палубі, зі­йшлися докупи і, покурюючи, завели розмову; до них при­єднались євреї з Гаундсдіча й почали роздивлятися на карети. Там стояв великий повіз сера Джона, де вміща­лося тринадцять душ, екіпаж лорда Мафусаїла, коляска, бричка й фургон лорда Голодвірса, за які він полишав пла­тити кому завгодно. Диво дивне, як мілорд взагалі добував гроші на видатки в дорозі! Джентльмени-євреї знали, скіль­ки в його милості грошей в кишені, які відсотки він запла­тив за них і хто йому їх дав. Був там, нарешті, ще один чистенький гарний дорожній екіпаж, на який задивля­лися ці джентльмени.

- A qui est cette voiture là? 155 - запитав один джентльмен-провідник з великим сап’яновим гаманом і сережкою у вусі в другого, з такою самою сережкою і сап’яновим га­маном.

- C’est à Kirsch, je bense - je l’ai vu toute à l’heure, qui brenoit des sangviches dans la voiture, 156 - відповів той ви­шуканою французько-німецькою мовою.

Тієї миті Кірш вигулькнув з сусіднього трюму, де він, щедро послуговуючись лайливими словами з усіх мов сві­ту, горлав на матросів, що розкладали багаж пасажирів. Підійшовши до своїх колег-перекладачів, він сказав їм, що карета належить одному страшенно багатому набобові а Калькутти і Ямайки, якого він найнявся супроводжувати в дорозі. Саме тоді якийсь юний джентльмен, що його попросили забратися з містка між барабанами коліс, стриб­нув звідти на дах карети лорда Мафусаїла, потім по ін­ших екіпажах та імперіалах досяг своєї карети, зсунувся з неї і крізь віконце заліз усередину під схвальні вигуки провідників, що стежили за ним.

- Nous allons avoir une belle traversée, 157 мосьє Джордж,- мовив Кірш, вищиривши зуби й ледь підняв­ши кашкета з золотим галуном.

- Ідіть до біса з своєю французщиною,- сказав юний джентльмен.- Де бісквіти?

Кірш відповів йому вже по-англійському, тобто такою англійською мовою, на яку був здатен, бо хоч йому не чужі були всі мови, до пуття він не знав жодної і говорив усіма так само легко й неправильно.

Тим владним юним джентльменом, що накинувся на бісквіти (і справді пора було підживитися, бо він поснідав у Річмонді три години тому), виявився наш приятель Джордж Осборн. Дядько Джоз і його мати сиділи на юті разом з джентльменом, з яким переважно бавили час,- вони всі четверо вирушили в літню подорож.

Джоз сидів на палубі під тентом, майже біля графа Голодвірса та його дружини, і не зводив з них очей. Це вель­можне подружжя здавалося трохи молодшим, ніж того ба­гатого на події 1815 року, коли - Джоз тепер пригадав - він бачив його в Брюсселі (в Індії він, звичайно, завжди казав, що близько знайомий з родиною графа). Коси леді Голодвірс, тоді темні, тепер були чудового золотаво-каштанового кольору, а бакени графа Голодвірса, раніше руді, стали яро-чорні й поблискували на світлі то червоним, то зеленим. Та хоч як змінилася ця шляхетна пара, вона цілком заполонила Джозові думки. Присутність