Читати книгу - "Спартак, Рафаелло Джованьолі"

Родичі, друзі, клієнти цих юнаків проводжали легіони Красса до Мільвійського мосту. Після чотириденного походу Красс прибув до Отрікула, де став табором на сильній позиції, щоб упорядкувати своє військо. Водночас Красс міркував, що тут він надійно прикриє Рим від наступу гладіатора — піде той просто з Умбрії чи звертатиме через землі піценів.

Майже цілий місяць простояли Красс в Отрікулі, а Спартак — в Ареції, навчаючи свої війська та обмірковуючи нові воєнні плани й хитрощі, щоб обплутати ворога.

Коли, на думку Спартака, слушний час настав, він однієї буремної ночі звелів своїм легіонам якнайтихіше вийти з табору, на місці залишив тільки сім тисяч вершників під командою Мамілія, а одну тисячу послав уперед на розвідку. Прикриваючись бурею, Спартак ішов цілу ніч, майже весь наступний день і дійшов до Ігувію, звідти він намірявся, ховаючись од Красса, через Камерін, Аскул, Сульмон, Фуцінське озеро і Сублум наступати на Рим.

Тим часом кіннота, яка лишилася в таборі біля Ареція, продовжувала ніби звичайну розвідку навколо табору і, як завжди, запасалася у навколишніх містах продовольством на сімдесят вісім тисяч гладіаторів, щоб налякане населення думало, що гладіаторське військо все ще перебуває біля Ареція. За розрахунком Спартака, все це стане відомо Крассові, і він буде введений в оману.

Тим часом Спартак, обминаючи кряж Апенінських гір дуже важкою дорогою, примушував своє військо робити не менше двадцяти п'яти — тридцяти миль на добу, ішов через землі піценів, поспішаючи до Рима. І він прийшов би під його стіни несподівано, коли б випадок не викрив Крассові цей маневр.

Через три дні після того, як гладіаторське військо вийшло з табору під Арецієм, Красс, бачачи, що ворог не виходить з своїх укріплень, вирішив атакувати його і за всяку ціну викликати на вирішальну битву, щоб одразу закінчити війну.

Він виступив з Отрікула і досяг Ареція за чотири дні швидкого маршу, бо зрозумів, що Спартака можна перемогти тільки його ж тактикою швидких дій. Мамілій довідався про наближення римського війська і, як наказав Спартак, уночі тихо вивів свою кінноту з табору і подався геть. Коли на світанку наступного дня розвідники Красса добралися до валу табору повсталих, то побачили, що Спартакового війська там уже немає.

Красс був страшенно вражений цією новиною і довго сушив собі голову над тим, куди подівся Спартак. Він негайно послав кінноту по всіх шляхах не менш ніж на тридцять миль навколо Ареція.

Незабаром стало відомо, що кіннота повсталих перед його приходом втекла через Ігувій у напрямі Камеріна і що сам Спартак пройшов там з усім своїм військом кілька днів тому.

Тоді Красс з передбачливістю великого полководця зрозумів задум гладіатора і придумав, як зарадити справі. Спартак ішов уздовж східного схилу Апеннін, а Красс вирішив якнайшвидше вирушити до Рима вздовж західного схилу. Поки Спартак ішов звивистою і, отже, довшою дорогою, Красс мав іти прямою дорогою, і тому денний перехід Красса дорівнював трьом таким же переходам фракійця. Ця перевага давала Крассові можливість надолужити час і простір, уже виграні у нього гладіатором.

За п'ять днів надзвичайно важкого походу, який римські легіони подолали з неабиякою бадьорістю, Красс дійшов до Реати, де спинив своє військо і дав йому день перепочинку.

Тим часом Спартак, пересуваючись з надзвичайною швидкістю, прибув до Клітерна, біля Фуцінського озера. Але, на його біду, був затриманий великою повінню на річці Велін, що сталася від недавніх дощів. Тому він був змушений витратити два дні, щоб перекинути через річку плавучий міст, і ще цілу добу на переправу війська.

Красс, який мав десятитисячну кінноту і завжди посилав її досить далеко від свого табору на розвідку, в цей же час дізнався про те, що Спартак прибув до Клітерна. Отже, він наказав Авлові Муммію з двома легіонами і шеститисячним допоміжним військом у Реаті перейти річку Велін, дійти швидким маршем уздовж лівого берега до Альфабуцелли, там перейти на правий берег і наблизитися до Клітерна. Але при цьому він суворо заборонив своєму помічникові починати бій з Спартаком. Навпаки, наказав йому відступати доти, поки він сам підійде і вдарить Спартакові в спину.

Муммій точно виконував накази Красса в поході. І хоч його бійці були до краю стомлені дорогою, він пройшов через ущелини Апеннін до Сублаквею і там зайняв дуже вигідну позицію на схилах стрімкої скелястої гори з тим, щоб другого дня йти далі.

Але трибуни стали йому доводити, що як, раз тепер слід не відступати, а скористатися щасливою нагодою, яку послала фортуна, і розбити Спартака без допомоги Красса. Адже в цих гірських тіснинах гладіатор не зможе скористатися своєю перевагою в кількості бійців. Отже, хай Муммій чекає його на цій неприступній позиції; від імені легіонів трибуни обіцяли Муммію блискучу перемогу над ворогом.

Муммія спокусила надія на перемогу, яка здавалася цілком імовірною, і наступного дня, тільки-но з'явився Спартак, він вступив з ним у бій. Фракієць одразу побачив, що на цій позиції чотирнадцять його легіонів не матимуть ніякої переваги. Тому, поки тринадцятий і чотирнадцятий гладіаторські легіони билися з ворогом, він зібрав в один корпус пращників і велітів з усіх легіонів, наказав їм піднятися на вершини навколишніх гір і з тилу вдарити на римлян.

Легкоозброєні загони з великим завзяттям взялися виконувати наказ Спартака. Через три години після початку битви, в якій обидві сторони билися з однаковою хоробрістю та впертістю, римляни здивувались і вжахнулися, побачивши, що вершини і схили всіх сусідніх гір укриті ворожими пращниками та стрільцями з лука. А ті, засипаючи їх градом каміння і стріл, спускалися все ближче, щоб охопити їх з флангів і з тилу. Тоді римляни кинулися навтіки, кидаючи зброю, щити, щоб легше було бігти. Все закінчилось справжнім побоїщем, в якому загинуло понад сім тисяч римлян.

Розділ XX

ВІД БИТВИ БІЛЯ ГАРГАНСЬКОЇ ГОРИ ДО ПОХОРОНУ КРІКСА

Битва біля Сублаквея закінчилася повною поразкою римлян і цілковитою перемогою Спартака. Проте Спартак ніяк не міг скористатися з неї, а Красс не міг поправити шкоди, завданої його війську цією поразкою. Саме в той час, коли фракієць уже погнав римлян, він одержав звістку від Мамілія, якого залишив провадити розвідку вздовж берегів Веліна, що головна частина війська Красса того ж дня переправилася на другий бік річки. І він одразу ж зрозумів, що