Читати книгу - "Гаррі Поттер і келих вогню"

— Пане професоре, — жалібно заскиглив Філч, — цього разу директор повинен мене вислухати. Півз обікрав учня — це мій шанс раз і назавжди викинути його з замку...

— Філч, мені до лампочки, що там учворив якийсь там нещасний полтерґейст. У моєму кабінеті...

Цок. Цок. Цок.

Снейп різко замовк. Вони з Філчем дивилися вниз. Крізь вузький проміжок між їхніми головами Гаррі побачив, що то шкутильгає Дикозор Муді. Муді був у старій дорожній мантії, накинутій поверх нічної сорочки, і, як завжди, спирався на палицю.

— У вас тут що, танці в піжамах? — прогарчав він.

— Ми з професором Снейпом почули якийсь шум, — не змовчав Філч. — Полтерґейст Півз, як завжди, кидався різними предметами... А потім професор Снейп помітив, що хтось вдерся в його кабі...

— Заткнися! — зашипів Снейп на Філча.

Муді ступив крок до сходів. Гаррі побачив, як його магічне око оглянуло Снейпа, а тоді, без жодного сумніву, зупинилося на Гаррі.

Серце в нього закалатало з неймовірною силою. Муді бачив навіть крізь плащ-невидимку... Лише він один бачив усю дивину цієї сцени. Снейп у нічній сорочці, Філч, що міцно тримав золоте яйце, і Гаррі, що застряг у сходинці позад них. Кривий рот Муді роззявився з подиву.

Кілька секунд вони з Гаррі дивилися один одному у вічі. Тоді Муді закрив рота й повернув своє блакитне око до Снейпа.

— Снейпе, я правильно почув? — запитав він. — Хтось вдерся у ваш кабінет?

— Немає значення, — холодно відказав Снейп.

— Навпаки, — прогарчав Муді, — це дуже важливо. Кому було потрібно вдиратися у ваш кабінет?

— Комусь із учнів, я вважаю, — сказав Снейп. — Гаррі помітив, як на масній Снейповій скроні затіпалася жилка. — Таке вже бувало. З моєї шафки зникали складники для настійок. Поза сумнівом, учні пробували робити заборонені суміші...

— Думаєте, вони й зараз шукали складників для настійок? — сказав Муді. — Ви ж не ховаєте у себе в кабінеті чогось іншого, га?

Жовтувате Снейпове лице залилося цегляною барвою, а жилка на скроні запульсувала ще дужче.

— Муді, ви ж знаєте, що я нічого не ховаю, — сказав він тихо, з гнівом у голосі, — адже ви самі ретельно обшукували мій кабінет.

Обличчя Муді скривилося в посмішці.

— Це, Снейпе, аврорам дозволено. Дамблдор наказав мені тримати вас на оці...

— Дамблдор мені довіряє, — сказав Снейп крізь зціплені зуби. — Я не повірю, що він вам наказав обшукати мій кабінет!

— Авжеж, Дамблдор вам довіряє, — прогарчав Муді. — Бо він довірливий. Вірить, що люди змінюються на краще. А я кажу, що бувають плями, яких не виведеш. Плями, що не виводяться. Розумієте, містере Снейп, що я маю на увазі?

Снейп раптом повівся якось дуже дивно. Він судомно схопився правою рукою за ліве передпліччя, наче йому там заболіло.

— Ідіть спати, містере Снейп, — засміявся Муді.

— Ви не маєте повноважень мені наказувати! — зашипів Снейп, знімаючи руку з передпліччя, ніби злий сам на себе. — Я маю таке саме право після смерку тинятися цією школою, як і ви!

— Тоді тиняйтеся звідси, — пожартував Муді, але в його голосі вчувалася погроза. — 3 нетерпінням чекаю нашої випадкової зустрічі в темному коридорі... Між іншим, ви щось загубили...

З жахом Гаррі побачив, що Муді вказує на Карту мародера, яка все ще лежала за шість сходинок нижче від нього. Коли Снейп та Філч обернулися, щоб глянути на карту, Гаррі забув про обережність: підняв під плащем руки і щосили ними замахав, щоб привернути увагу Муді, беззвучно вимовляючи: "Це моє! Моє!"

Снейп потягся до карти, а на його обличчі з'явилася тінь здогаду.

— Акціо пергамент!

Карта знялася в повітря, вислизнула з-під розчепірених пальців Снейпа й полетіла просто в руки Муді.

— Я помилився, — спокійно сказав він. — Це моє... Мабуть, випало раніше...

Снейп переводив погляд із золотого яйця у Філчевих руках на Карту мародера, що її тримав Муді, і зіставляв ці дві речі докупи, як це міг зробити тільки Снейп...

— Поттер, — тихо сказав він.

— Що? — спокійно запитав Муді, складаючи карту й ховаючи її в кишеню.

— Поттер! — загарчав Снейп, повернув голову й глянув точнісінько на те місце, де стояв Гаррі, мовби раптом зміг його бачити. — Це Поттерове яйце. Цей клаптик пергаменту належить Поттеру. Я вже його бачив, я його впізнаю! Тут є Поттер! У плащі-невидимці!

Снейп простяг руки вперед, наче сліпий, і почав підніматися по сходах. Гаррі здалося, що величезні Снейпові ніздрі ще більше розширилися, щоб його внюхати — але не міг зрушити з місця і лише відхилився назад, щоб уникнути пальців Снейпа, але ще мить і...

— Снейпе, там нічого немає! — гаркнув Муді. — Але я з радістю повідомлю директора, як швидко ви перевели розмову на Гаррі Поттера!

— Що ви маєте на увазі? — Снейп обернувся, щоб глянути на Муді. Його руки лишилися так само простягнуті — за кілька сантиметрів від Гарріних грудей.

— Я маю на увазі те, що Дамблдору страшенно цікаво, хто щось має проти хлопця! — промовив Муді, шкутильгаючи ближче до сходів. — Мені теж дуже цікаво, містере Снейп... — світло смолоскипів тремтіло на його спотвореному обличчі, від чого шрами на носі здавалися ще глибшими й темнішими.

Снейп дивився на Муді згори вниз, але Гаррі не бачив виразу його обличчя. Кілька секунд панувала мовчанка. Ніхто навіть не поворухнувся. Тоді Снейп повільно опустив руки.

— Я просто подумав, — сказав Снейп, з превеликим зусиллям намагаючись говорити спокійно, — що Поттер знову блукає по замку в заборонені години... Це його погана звичка... Його треба зупинити. Для його ж добра.

— Зрозуміло, — м'яко сказав Муді. — Близько до серця берете Поттерові проблеми?

Знову тиша. Снейп і Муді все ще дивилися один на одного. Місіс Норіс голосно нявкнула, вдивляючись повз Філчеві ноги, шукаючи, звідки так пахне піною для ванни.

— Піду я, мабуть, спати, — буркнув Снейп.

— Це ваша найкраща за цю ніч думка, — сказав Муді. — А тепер, Філч, віддайте мені яйце...

— Ні! — вигукнув Філч, притискаючи яйце до себе, наче то був його син-первісток. — Професоре Муді, це доказ Півзового віроломства!

— Це власність чемпіона, якого він обікрав, — сказав Муді. — Давайте сюди.

Снейп зійшов зі сходів і проминув Муді, не мовивши більше ані слова.