Читати книгу - "Сивий Капітан"

— Літак! — вигукнув Педро Дорілья, показуючи вгору.

У небі справді з’явився літак. Він виринув з того ж боку, звідки прилетів свого часу «Люцифер», і робив тепер широке півколо над островом Тарквенідо. То був не пасажирський літак, а невеличка військова машина, яка нагадувала своїми обрисами винищувач. Всього хвилину чи дві треба було йому для того, щоб вивершити те широке півколо, — і винищувач уже зник у зворотному напрямі. Поступово затихло і його гудіння. І знов у тишу, мабуть, таку звичну на цьому пустельному острові, вривався тільки то наростаючий, то затихаючий рівний гул морського прибою.

Поява військового літака не давала Олесеві спокою. Чого він прилітав сюди? І саме після того, як на острові опинився «Люцифер»? Чи немає тут якогось зв’язку?

Юнак згадував побоювання Валенто Клаудо відносно того, що «Люцифер» може помітити якийсь радарний пост, розташований у прибережній смузі суходолу. Невже так і є? Треба спитати Валенто, що він думає з цього приводу.

Прискоривши ходу, Олесь підійшов до Валенто Клаудо, який ішов попереду, низько схиливши голову. Що це? Він щось говорить, наче розмовляє сам з собою? Олесь прислухався, тим більше, що Валенто, здавалося, не помічав нікого. Так і є, з уст Валенто Клаудо раз у раз зривалися окремі слова, незв’язані і безладні. Олесь розібрав:

— Замість лагодити… могли самі… не розумію… а, він знав!.. значить, навмисно… каже, сказав усе… Ні, не все, зовсім не все!.. А що зробиш… коли він такий упертий…

Так людина говорить у сні, в тяжкому сні, коли її мучать кошмари, коли нею володіють невідчепні марення. Але ж Валенто Клаудо не спить, вія говорить свідомо! Олесеві стало моторошно, і він непевно запитав:

— Валенто, про що ти говориш? І з ким?

З тривогою Олесь побачив, як Валенто Клаудо повільно, мов через силу повернув до нього голову, подивився на нього наче невидющими, якимись скляними очима.

— А, це ти, Олесю, — відізвався він, нарешті. — Хіба я говорив щось?

— Звісно, говорив, тільки я не розчув. Чи ти думав уголос? — спробував юнак сказати якнайбадьорішим тоном.

— Мабуть, що так, — нехотя погодився Валенто.

— А про що ти так напружено думав? — не вгавав юнак, якому дуже хотілося вивести свого друга з цього гнітючого стану. — Що на тебе так вплинуло?

Це було сказано необережно, легковажно, і Олесь зразу відчув це, бо Валенто немов спалахнув.

— Вплинуло? І ти ще питаєш? А ти сам не бачив, не чув? — швидко, перебиваючи сам себе, заговорив він. — Капітан відправив вас усіх з «Люцифера», це зрозуміло. Але навіщо, чому він наказав мені йти а вами? Хіба ви самі не дійшли б? А коли я спробував щось сказати" що він відповів? Ти думаєш, це випадково? Ні, він хотів, щоб мене там не було, ось що! А хто лагодитиме «Люцифер», як не я? Лагодити треба негайно, час не жде, а він відіслав мене!..

— Тоді чому ж Капітан зробив так? — вдалося Олесеві вставити запитання в потік слів Валенто.

— Хіба я знаю чому? Хіба його можна зрозуміти? А ти думаєш, він не знав заздалегідь, що має прилетіти отой літак? Ти хіба не пам’ятаєш, як він поглядав у небо? Він чекав, чекав, що літак з’явиться, Я тобі це точно кажу!

— То, виходить, що нас таки помітили з якогось радарного поста і надіслали літак?

— А, та це цілком ясно, — відмахнувся Валенто Клаудо. — І Капітан знав, що помітили. Я тобі кажу, вій знав, що з’явиться той літак. І тому підганяв нас, говорив, пам’ятаєш: "Ідіть, бо вже час", ти пам’ятаєш це, Олесю?

— Але ж тоді треба було б, навпаки, негайно лагодити «Люцифер», якщо він знав, що нас помітили і можуть надіслати за нами погоню, — непевно зауважив Олесь.

— Ото ж бо воно й є! — роздратовано вигукнув Валенто. — А замість того Капітан відіслав мене, та ще й невідомо навіщо… я ж тобі весь час тлумачу це! Чого він зробив так, ти можеш мені сказати?

— Ні, — визнав Олесь. Справді, все це здавалося принаймні дивним. Капітан знає, що "Люциферові" загрожує напад, і не вживає заходів, щоб підготуватися, а навпаки, відсилає того, хто міг бути найкориснішим у цій справі, свого помічника Валенто Клаудо…

— Ні, я цього не розумію, — зітхнув юнак.

— І я не розумію, — сердито ствердив Валенто. — Але він саме так наказав, ти ж чув? Значить, він знав, що робить, У нього була якась мета. А яка?..

Олесь мовчав. Одна думка, ще неясна, ще туманна, народжувалася у нього в голові. Але та думка здавалася юнакові неможливою, страшною, неймовірною. І він боявся не тільки висловити її, а навіть припустити, щоб вона виразніше оформлялася. Ні, ні, цю жахливу думку треба відігнати геть, не згадувати про неї!..

Юнак озирнувся. Далеко на узгір’ї, яке вони покинули, виднівся «Люцифер», все такий самий нерухомий, наче прип’ятий до землі. Звідси, здалека, він здавався не таким великим, як зблизька. А дві людські постаті біля нього виглядали й зовсім іграшковими.

— Море! — скрикнула Марта.

Справді, вони вже підходили до берега. Між бескидів відкривався широкий морський краєвид, безкрая й тиха, наче лінькувата поверхня моря простягалася до самого обрію, далекого і недосяжного. Там, десь за тим обрієм, ховалася Іберія. Як добре, що сюди не дотягнуться скривавлені лапи фалангістського уряду, що цей тихий, пустельний острів відділений від нього морем, таким лагідним, синім, спокійним, з чистим, також синім небом над ним, де у величавій височині пливуть тільки вільні хмарки, і більше нічого…

Нічого?

Валенто Клаудо спинився як укопаний. Слідом за ним завмерли й інші, дивлячись туди ж, куди скерований був Його застиглий погляд.

Ще далеко, ще над самим обрієм, але вже досить виразно й чітко в синьому, такому чистому і спокійному небі виднілися чорні цятки. їх було кілька, вони, здавалося, не мали в собі нічого загрозливого, просто — кілька чорних цяток у небі.

Але ті цятки на очах зростали. І від них уже долинало потужне ревіння моторів, спочатку слабке, ледве чутне, але дедалі гучніше, безнастанне і настирливе.

Літаки!..

2. ОСТАННІЙ БІЙ "ЛЮЦИФЕРА"

Ескадрилья фалангістських військових літаків держала курс на острів Тарквенідо. І не доводилось гадати, з якою метою вона летіла сюди. Це було ясно й так.

Радарні пости помітили «Люцифер», засікли його напрям, коли він пролітав над прибережною смугою. Телеграфні рапорти сповістили про це уряд. Розвідувальний літак, що зробив півколо над островом, надісланий