Читати книгу - "Повернути себе. Том 2, Олександр Шаравар"

      Скільки агонія тривала – хлопець не міг точно сказати, але незабаром пітьма його знову поглинула. І цього разу Ебенезер був радий, що він непритомний і не відчуває на собі жахливий біль, який неможливо було нічим зменшити.

***

         Нове пробудження було набагато приємніше. Фіск все ще відчував біль у всьому ментальному тобі, але він був набагато меншим. Насилу вдалося зосередитися на своїх пси-силах і завдяки цьому розігнати каламут у свідомості. Майже відразу він почув того, кого точно не хотів чути.

        —  ...треба було добити вас, тільки гальмуйте.- промовив зарозумілий голос їхнього ворога - Родріеля.

        —  Заткнися, скажи спасибі, що ми ризикнули тобі повірити і не грюкнули на місці. - почув Фіск голос Вана. Завжди знав, що ви, аграфи, суки ще ті.

        —  Ван, заспокойся, - почув Фіск голос Декса. Голос був слабким, втомленим, але його присутність одразу підбадьорила хлопця, і він перестав готуватися до самогубної атаки ненависного аграфа.

      —  Тату, ти сам винен. Навіть я до вчорашнього дня вважала тебе зрадником. - сказала Арніель.

     — А в тобі я взагалі розчарований, ти обрала цих тварин, а не мене. - в голосі аграфа чулася сильна образа на свою власну дочку. - Твій лицар, до речі, вже прокинувся.

      —  Фіск, ти прийшов до тями. - почув хлопець повний полегшення голос Арніель. В той же момент він відчув огид, спрямований на нього від аграфа. - Тату, не треба, йому зараз шкідливо негативні емоції відчувати.

        Турбота аграфки була приємна, але все ж таки Фіск не розумів, звідки вона взялася і що взагалі навколо відбувається. Зосередившись на своєму псіонічному сприйнятті, хлопець зміг упізнати всіх довкола себе.

         Потягнувшись свідомістю до Декса, він відразу запитав інформацію про все, що з ними сталося. Надто вже все було незрозуміло, він був, звичайно, радий, що й сам вижив, і решта. Причому найбільше він здивувався, що Каарла була живою, умовно живою. Він відчув її поруч, але її ментальне тіло було повно болю, і, зважаючи на все, вона була при смерті.

        — Фіску, тобі треба набиратися сили. Потім усе поясню, - промовив Декс.

         —  Родріель ворог? - Єдине, що хлопець хотів дізнатися прямо зараз.

         — Виявилося, що ні, але всі подробиці потім.- сказав він і відключився від телепатичного зв'язку. Слова сполота одразу заспокоїли Фіска. Варто йому розслабитися, як хлопець знову поринув у пітьму.

          —  Які у нас плани? - Запитав Зіг, що мовчав до цього.

          —  Ми вже всі загинули, - сказав Декс у відповідь. - Отже, треба забрати інших і можна звалювати із системи. Родріель, я спробую ще раз повірити тобі.

            —  Не варто, - відповів аграф. - Наші шляхи розійшлися дуже давно. Я з вами тільки тому, що моя дочка вирішила вас врятувати.

             — Поки цього вистачить, — промовив сполот у відповідь. — Треба всіх забрати з планети. Я знаю, що в тебе є бот-невидимка. Прошу, допоможи з евакуацією.

              —  І навіщо мені це робити? - Запитав аграф. - Ризикувати і знову лізти на планету, заради чого я повинен це робити?

               — Я… я дам тобі те, що ти хочеш.

               —  І що я хочу? - уїдливо запитав аграф.

               —   Техніка переродження. - Видихнув сполот. Аграф одразу ж підібрався.

                —  Значить, ми мали рацію, він член псі-корпусу, - сказав Родріель, уважно подивившись на хлопця. - Добре я згоден. Сподіваюся, ти не обдуриш. Гей, як там тебе, Зіле?

               —  Для тебе великий і жахливий таурскен Зіг-Заур вухатий, - відповів таурскен. Зіґ зараз відчував величезне полегшення, одна з найбільших загроз для нього, а саме - королева, була усунена, і тепер він почував себе чи не щасливо.

               — Мені начхати, давай до цього астероїда. - показав на зірковій карті на астероїд, який був на орбіті п'ятої планети. - Там у мене бот, - відповів Родріель, обмірковуючи свій план. - Декс, ти маєш вирушити зі мною, інакше мені не повірять.

               —  Я розумію, - відповів сполот.

            За минулі півгодини з моменту вибуху вулика-флагмана архів, що дуже пошкодило й усієї космічної станції, він уже трохи відновив свої сили і навіть зміг підлікувати ментальні травми, отримані в короткому бою з королевою.

             Він був ідіотом, королева - не його рівень, сильно не його рівень, якби не аграф із парочкою артефактів стародавніх, то й він сам, і решта, швидше за все, не покинули б корабель.

             Але, що думати про свою дурість, треба думати про майбутнє і намагатися не робити таких дурниць. Фізично його стан був не найкращий, якби він слабшим псіоном, давно б вирушив на переродження. Але величезна сила все ще утримувала його в шматку м'яса  мало придатного для життя.

           Дорога до астероїда зайняла близько двох годин, після чого Декс із Родріелем пересіли на аграфський бот-невидимку. Інші вирушили на корабель мера Тритауна, одна із копій Залізяки розпочала підготовку до негайного старту, коли всі прибудуть на борт корабля.

        На боті, на якому сполот з аграфом вирушили на планету за рештою членів команди Декса, Родріель раніше втік із планети, після того, як його ледь не зловили в Ельзурі.

           Тоді після зіткнення йому терміново довелося пересісти з представницького бота, на якому він літав разом із білими зіургами на цей таємний, про який ніхто, крім нього, не знав.

        Родріель досі лютував, що через колишнього друга йому довелося скористатися одним із шляхів для відступу, який він приберіг на крайній випадок. Він потім, звичайно, зачистив усіх свідків серед зіургів, але все ж таки осад залишився.

            — Чому ти не сказав мені про свій план? - Коли вони залишилися вдвох на боті, спитав сполот у аграфа. - Ми могли б разом щось краще придумати.