read-books.club » Дитячі книги » Скоґландія 📚 - Українською

Читати книгу - "Скоґландія"

160
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Скоґландія" автора Кірстен Бойє. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 100 101 102 ... 112
Перейти на сторінку:
статися? Спускайте собак, негайно!

Норлін зробив рух руками, так ніби хотів спинити Больштрема. Потім опустив руки.

* * *

Малена побігла.

Нагіра сказала, найважче буде привернути до себе увагу охорони, і то так, щоб це було не дуже очевидно. Бо якби Малена втікала насправді, то докладала б усіх зусиль, щоб її не помітили. Тож тепер вона не мала права здіймати надто багато гармидеру і впадати в очі, а то в Больштрема відразу прокинеться підозра. Проте й самі вони, наголошувала Нагіра, звичайно, навряд чи її помітять, а надто там, за ворітьми, адже всі сили вони кинуть на пошуки в парку. Тим паче, поза огорожею, мовляв, стоятиме темінь, бо всі прожектори світитимуть на парк.

— Найкраще буде, якщо ти метушитимешся якраз посеред вулиці, — повчала її Нагіра. — Звісно, робити це може втікач лише божевільний, але в такому переполосі хіба вони встигнуть зметикувати? Та якщо тебе й тоді не помітять, доведеться просто спіткнутися — скрикни, нібито від болю, щоб тебе почули!

Однак усе це виявилося непотрібним. Хтось угледів її згори, з одного з мансардних вікон, і то майже відразу, щойно вона вийшла з кущів на вулицю. І за мить на неї світили вже всі прожектори. Малена відчула, як у ній гарячою хвилею вдарила радість від успіху. Нарешті можна було кинутися бігти, й вона помчала так, що аж бруківка під п’ятами зашкварчала. Агов, ви там, у парку, ану ж, погляньте на мене, спробуйте схопити! Наздоганяйте, ловіть, ну ж бо!

Потім вона почула гавкіт розлючених собак, що їх випустили з будки на волю. Та вже за першим рогом вулиці на них чекав Йоас. Малена встигала. Вона мала добігти до Йоаса, перше ніж її наздоженуть собаки.

* * *

Почувши, як загукала гримерка, Ярвен здогадалася: пора. Такий поворот подій до їхніх планів, звичайно, не входив, і все ж на більшу удачу годі було й сподіватись — Ярвен збагнула це відразу. Вона обережно визирнула з куща; нараз парк поглинула цілковита темрява. Довелося лише трохи зачекати, й вона почула, як собаки вискочили за ворота.

І тоді вона помчала. Після миготіння яскравих прожекторів ніч видалася їй тепер такою непроникною, що вона ледве розрізняла обриси дерев і кущів, а ще менше — ями й горби на землі, кротовини, жалку кропиву та будяки, які вціліли після косаря. Вона спотикалася й падала, знов підхоплювалась і бігла далі. А проте з газону на гальку не звертала, щоб та не рипіла під ногами. А ще, як і повчала Нагіра, трималася тіні попід кущами.

Але в парку вже й так не лишилося, схоже, жодної живої душі. Ярвен завернула за ріг будівлі. Сюди, на її тильний бік, ледве долинали навіть викрики охоронців та люте валування собак.

Помалу Ярвен відчула на душі полегкість. Ще кілька секунд, і вона опиниться біля огорожі, де на неї чекає Тілокі. Нарешті вона буде на свободі!

Вона промчала повз тераси, якими тут, з боку вулиці, парк спускався до широкого газону. Плюскіт водограю серед ночі здався нестерпно гучний. Ще кілька кроків. Ось уже просто перед нею — живопліт з кущів вовчих ягід, за яким її чекала лазівка в огорожі, — лазівка на свободу..

І раптом на шляху в неї виріс він. Його шовковий домашній халат під поспіхом зав’язаним поясом з’їхав набік, і з-під нього виглядали ґудзики нічної піжами; він стояв і похитувався, так ніби вагаючись, у який бік рушити.

— Моя маленька Ярвен… — бурмотів він. — Моя маленька дівчинка… Що вони наробили, що вони наробили…

Ярвен остовпіла. Першої миті їй здалося, що Норлін її помітив, потім збагнула, що він розмовляє сам із собою. Вона спробувала злитися з тінню від дерев, стати невидимкою. Чому Норлін не подався вкупі з рештою за ворота, чому він був не там, де яскраві щупальці прожекторів обмацували вулицю? Вона намагалася дихати рівніше й прикинула, як повз нього пройти.

— Собаки її роздеруть! — схлипнув Норлін і ляснув себе долонями по скронях. — Моя маленька дівчинка! Моя маленька дівчинка!

Нарешті Ярвен зрозуміла: Норлін не хотів бути там з усіма. Не хотів бачити, як собаки наздоганяють його доньку, не хотів дивитись, як вони її роздирають… Ось у чому причина!

І водночас вона усвідомлювала, що прослизнути повз нього непомітно не пощастить. Норлін стояв просто в неї на дорозі. Якщо він спробує її затримати, якщо він бодай свисне, коли уздріне її, якщо покличе охорону — їхній план зазнає поразки. Вони ще не мали знайти те місце в огорожі, принаймні не так скоро, не відразу після того, як вона вислизне з парку. Нехай іще хоч якусь хвильку гадають, нібито дівчина, яку вони марно наздоганяють за ворітьми, — Ярвен, щоб справжня Ярвен, не наражаючись на небезпеку, тим часом за їхніми спинами встигла втекти.

Але вибору вона не мала. Якщо чекати, поки Норлін піде, може бути запізно.

Ярвен вискочила з тіні від дерев на алею й помчала просто на нього.

— З дороги! — процідила вона. — Геть з дороги, Норліне!

1 ... 100 101 102 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скоґландія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Скоґландія"