Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

мати такої ж думки, як він. Він не міг не поглянути на неї ще раз. Ця сільська дівчина, яка тримала в руках меч і тупо дивилася на фортецю Рідон, все ще довіряла цій країні. У цьому не було нічого поганого, але він переживав, що вона може вчинити необдумано у вирішальний момент.

.

Але навіть якби він сказав правду, Фрея могла б йому не повірити, і це лише спричинило б конфлікт між ними двома. Брандо не хотів сперечатися. Він трохи подумав, і раптом йому спала на думку ідея. Звичайно, все одно потрібно було провести необхідну підготовку.

.

Він зробив вигляд, що трохи подумав, і відповів, що я думаю про це, здається, у нас немає особливого вибору. Адже ми – люди Еруїна, і ми не можемо повністю уникнути ризиків.

.

Але, він зробив паузу на деякий час, нам ще потрібно бути повністю готовими.

.

Роман і Фрея могли лише погодитися з праведними словами Брандо. Навіть героїчна хвостата дівчина не могла не пом'якшити своє ставлення. Вона подивилася на Брандо лагідним поглядом і раптом відчула, що цей хлопець не такий безсоромний, як вона думала.

Але тільки геній знає, що Брандо таємно відчув полегшення після того, як закінчив говорити. Він був здивований, виявивши, що, здається, знайшов баланс між Брандо і самим собою. Він ніколи не був людиною, яка дотримувалася правил, але нещодавно мені здалося, що велика рука механічно штовхає його вперед, змушуючи його трохи задихатися.

Але в міру того, як його сили поступово зростали, а душа хрестилася уві сні Золотого Демонічного Дерева, до нього нарешті повернулося відчуття минулого. Це змусило його відчути, що він знову може легко впоратися з проблемою.

.

Його спосіб мислення навіть включав деяку швидкість Брандо.

.

Це було чудове відчуття.

Він дістав статую горгульї з чорного дерева, на якій все ще була маленька тріщина.

.

Він повернув голову і сказав, що вам теж потрібно бути готовим. Фрейя, поверни кільце, вогняний агат посередині занадто кидається в очі. Маленький Романе, тобі потрібно тримати кинджал близько до тіла, ці ліниві охоронці не будуть шукати надто ретельно.

?

Чи потрібно повертати каблучку?

Не треба, ніхто не подивиться на це твоє зламане кільце.

.

Брандо, ці люди – охоронці міста! Чому здається, що ви їм не довіряєте. — не могла не запитати Фрея.

Не те, щоб я їм не довіряв, але я ніколи їм не довіряв. Ви дізнаєтеся, коли прийде час, просто робіть поки що так, як я кажу.

.

Фрея ніколи не заходила в місто, але більш-менш відчувала, що він робить з мухи гору. Але в цей момент Брандо була авторитетом, тому їй залишалося тільки вірити.

Поки Брандо говорив, він діставав шматочки зі свого тіла. Головне, що він не встиг ідентифікувати деякі дрібні предмети, знайдені на тілі вельможі. Він виявив, що люлька звичайна річ, тому викинув її. Що ж до темно-сірого кам'яного шматка, то він його навіть не впізнав. Насправді це не було дивним, оскільки існували тисячі виробничих матеріалів, тому було нормально, що Брандо не впізнав один із мінералів.

Остання скляна намистина була трохи цікавою. Брандо виявив, що насправді це був контейнер після того, як шматочок кристала душі був з'їдений. Говорячи простою мовою, це був предмет зберігання. Заклинання всередині має бути Десять футів тиші, що було дуже підходящим заклинанням для уникнення гнізда деяких монстрів під час пригод у дикій природі.

Але що збентежило Брандо, так це те, що він, будучи воїном, не мав можливості активувати предмети зберігання. Якусь мить він вагався, перш ніж тримати ці речі та карти при собі, щоб жадібні охоронці не доторкнулися до них.

Він подивився на небо, а було ще рано.

.

Вони втрьох спустилися зі східного боку гори Фіндек, і по дорозі почали бачити розкидані будівлі. В основному це були хутори і поодинокі будинки найманців в пустелі вночі. Садиби були розкидані по обидва боки річки Соснової. У пустелі також було кілька пансіонатів. Цими пансіонатами опікувалися лише проїжджаючі авантюристи і ті, хто займався незаконним бізнесом.

.

Звичайно, крім гравців, більшість шукачів пригод самі не були чистими. Більш того, більшість ставилися до гравців як до грабіжників могил.

Вони йшли пустелею близько години, і перед ними в нічному небі раптом з'явилися високі стіни фортеці Рідон. На підвісному мосту під вежею стояли жаровні, а світло від полум'я було видно за десятки метрів. Брандо змусив Фрею і Романа сповільнити хід, а потім повільно вийшов з темряви на краю полум'я.

.

Охоронці на вежі розмовляли між собою, і навіть почулося слабке хропіння. Брандо був дуже чутливий до цих звуків і насупився, здогадуючись, що на вежі було близько семи-восьми чоловік.

Коли вони з'явилися втрьох, балаканина припинилася.

?

Хто ви, люди? Деякий час вони залишалися напоготові, а потім з вежі висунув голову солдат у гострому шоломі і закричав: Роман підвів очі, примружив очі і побачив, що на шоломі чорний символ сосни.

. -

Брандо сказав, що символ чорної сосни означає, що вони з місцевої армії. У солдатів Білої Гриви має бути символ вовчого пера, як і очікувалося, Брандо все знала, подумала вона.

Один чоловік, дві жінки. Ми прийшли з лісу, хазяїне, і побачили щось дивне. Ми з дружиною злякалися і хотіли піти в місто, щоб сховатися! Брандо підняв руку і закричав.

! ,

Фрея була збентежена і розлючена одночасно, один чоловік і дві жінки, як вульгарно! Коли вона почула, як Брандо сказав, що це його дружини, вона не могла втриматися, щоб не ткнути Брандо в спину піхвами меча. Цей покидьок, мабуть, зробив це навмисно.

.

— подумала вона.

Роман не заперечував, вона, напевно, думала, що бути дружиною Брандо непогано, і Брандо все одно її захистить, чи не так?

.

Брандо не міг нічого сказати, і він міг сказати це лише для того, щоб змусити охоронців послабити пильність. Що стосується пояснення, то він, Фрея і Роман виглядали по-різному, і вони не могли сказати, що вони рідні брати і сестри, а охоронці не ідіоти.

Чи привозили ви якусь зброю? — перепитав охоронець.

.

Почувши це, Фрея нервово тримала меч. Але Брандо не запанікував, а підвищив голос: Як би ми посміли ходити в лісі без зброї, а я був ополченцем, хазяїном.

У вежі стало тихо, і було чути лише протяжне хропіння.

Через деякий час кошик поклали, і охоронець крикнув: «Поклади зброю