Читати книгу - "Регент. Право сильного, Анні Кос"

Лікіт і Сурія мимоволі перезирнулися, а Ульф продовжив:

— Визнаю: спочатку я не склав усіх уламків мозаїки в єдиний візерунок, бо був впевнений, що підозрювати треба тих, в кого найочевидніші мотиви. В пані Арселії та Аділя достатньо відкритих ворогів, які не соромляться сперечатися зі мною вголос. Тож я зосередився на членах малої ради, а тим часом ви залишилися без нагляду майже на два дні, — Арселія кинула на нього здивований погляд, але Ульф трохи хитнув головою: пізніше, всі пояснення будуть потім. — Та сьогодні сталася розмова, яка сильно похитнула мою впевненість у власних висновках. — Він склав руки на грудях й примружився: — Тепер питання до обох: хто з вас обмовився про перебіг розслідування і найголовніше — кому?

Сурія і Лікіт перезирнулися, однак якщо на обличчі дівчини промайнула сумна посмішка, то юнак був похмурий, як зимове небо. Мить мовчання — і вони видихнули разом:

— Це я винен.

— Я розповіла.

Сурія думала, що буде дуже страшно. Десятки разів прокручувала в себе в голові подібний допит і завжди відчувала, що по спині котяться краплі холодного поту. І тому здивувалася, усвідомивши, як накочує ні з чим не зрівняне полегшення.

— Рідкісна одностайність там, де, зазвичай, їй місця не знаходиться, — хмикнув Ульф. — Давайте по черзі. Лікіте?