Читати книгу - "Година Бика"

— Я ще не подякував вам за дорогоцінний подарунок, — сказав він, показуючи на СДФ.

— У нас не дякують за дарунки. Найбільша радість людини Землі — віддавати. Ми повинні сказати вам спасибі, — промовила Родіс.

Таель чомусь знітився і перевів розмову на інше.

— Мене завжди інтригувала кількість ніг СДФ. Чому 9, чому непарна, а не двостороння симетрія 2-4-6-8-10?

— Питання не з легких, — відповів Норін. — Вище білатеральної симетрії — тріада. Гелікоїдальна непарність вища двосторонньої рівноваги протилежностей, яку звичайно застосовують на Землі і яка відповідає поверхневій структурі довколишнього світу. 5-7-9 дають певні переваги у подоланні протиріч у бінарних системах і стійкість в обопільно суперечливому світі, тобто можливість переходити нездоланні перепони. Непарність, більша за одиницю, — це вихід з інфернальної боротьби протилежностей, можливість уникнути діалектичного хитання праворуч-ліворуч, вгору-вниз. У природі це багатовісні фазові системи чи трифазний струм, наприклад. Непарність як властивість відзначена ще за сивої давнини. Три, п’ять, сім, дев’ять вважалися щасливими й магічними числами. А в нас застосовується методика навскісних, або гелікоїдальних, врізів у рівноважні системи протилежних сил.

Таель похитав головою.

— Усе, що я зрозумів, — це існування механізмів, які працюють на складніших принципах, ніж внутрішні протиріччя. І ці механізми, так би мовити, стоять вище над силами діалектично збудованого світу. Вони могутніші!

— Якщо хочете, так! У звичайному житті Землі СДФ нам не потрібен. Роботи-супутники супроводжують нас лише під час важких експедицій на незвідані, далекі світи. Тут вони незамінні.

— І в погано влаштованому світі теж незамінні, — додав Таель.

Тінь тривоги промайнула на обличчі Вір Норіна, зробивши його схожим на тормансіанина.

— Вам час іти, Вір? — запитала Родіс, обнявши його за шкю і заглядаючи у вічі. — Вас чекають! Вас щось тривожить?

— Так, прийшло незвідане, і воно породило тривогу.

— На Тормансі, де нічого не виконується? Що ж далі, Вір?

— Не знаю. Я мушу розібратися в собі, але дні летять.

— Так, часу дуже мало. Вір, любий мій… — голос Родіс пом’якшав від ніжності.

Астронавігатор збіг сходами і пронісся повз сторопілу варту. Фай Родіс стояла, впершись кінчиками пальців у перила балкона, у глибокій задумі, і тому Таель, не прощаючись, пішов, забравши з собою в підземелля дев’ятиніжку.

Родіс, не відводячи погляду, довго дивилася на далекі голі гори, вкриті пурпурним серпанком. Ще така свіжа в пам’яті катастрофа в місті Кін-Нан-Те, щойно скінчились ускладнення з Чеді — і ось підступає щось інше. І цього разу вона, Родіс, не знає шляхів до вирішення. Що чекає Віра і його кохану, крім жертв з обох боків? І чому це звалюється на Вір Норіна, який на своїх кораблях пронизав Галактику у багатьох напрямках, на людину такого ясного розуму й енциклопедичних знань? Хоча за законами раптових поворотів це, можливо, природно у нездоланних перепон?! Відірвавшись від своїх дум, вона не помітила, як посутеніло. Фай Родіс пішла у свої помешкання.

Ще перед першими дверима Родіс відчула присутність когось знайомого за колишніми відчуттями. Йдучи, вона не насторожила дев’ятиніжку і зараз, не запалюючи світла, увімкнула її. Ледь чутно продзвенів її браслет, сигналізуючи про зміну повітря в приміщенні. Дев’ятиніжка засвітила крихітне рожеве вічко. Родіс побачила щільно зачинені двері до спальні. Хтось, чекаючи на неї, заховався у першій кімнаті — двері причинили не без наміру. Родіс відчинила двері, і ледь вловимим запахом війнуло в її ніздрі, настільки слабеньким, що, не настроївшись на нього, вона, можливо, і не відчула б його. Раптом у голову вдарило щось п’янке, туманячи свідомість. Темна сила, ніби пружина, почала розкручуватися всередині Родіс. Її охопило дике бажання вити, реготати, кататися по підлозі. Могутня воля Родіс витримала перший удар отрути. Вона відступила до СДФ, витягла і вставила у ніс біофільтри. Тепер був час подумати. Все ще з каламутною свідомістю вона відшукала препарат Т-9/32 — універсальний протиотруйний засіб від усіх збудників таламуса. Навіть не бувши лікарем, Родіс визначила, що в кімнаті розбризкано речовину, яка пригнічує свідомість, вивільняючи примітивні рефлекси таламічної групи й сірого горбка мозку. Протиотрута допомогла. Як добре, що вона передбачила можливість застосування подібних речовин, готуючись до висадки на Торманс!

Повернувши втрачену ясність думки і зору, Родіс наказала СДФ освітити кімнату і раптом рвонула вбік важку портьєру, яка закривала нішу вікна. Там, скрутившись кицькою, ховалась Ер Во-Біа. Прозора маска з маленьким газовим балоном під щелепою приховувала обличчя красуні, яка рвучко стрибнула назустріч Родіс. Її глибоко посаджені очі з очікуванням і здивуванням дивились на Фай Родіс, запитуючи: «Чому ж ти не падаєш?» В руці коханка Чойо Чагаса тримала складний прилад, який на Тормансі використовували для кінозйомки.

Ер Во-Біа простягла вільну руку до широкого пояса, під яким, безсумнівно, приховувалася зброя.

— Стійте! — наказала їй Родіс. — Кажіть, навіщо ви це зробили?

Прикипівши до місця, красуня завмерла і захиталась усім своїм тонким станом, ніби спонукувана бажанням перетворитися на змію, таку вподобану на планеті.

— Я хотіла, — із зусиллям крізь зціплені зуби сказала вона, — відкрити твоє справжнє «я», показати тебе. І коли ти валялася б, знемагаючи від тваринних пристрастей, я зняла б тебе, щоб показати фільм володарю. — Ер Во-Біа підняла апарат. — Він надто багато думає про тебе, надто звеличує тебе. Нехай би побачив!

Фай Родіс дивилась у спотворене злобою прекрасне обличчя. Поєднання ницої душі і досконалого тіла одвічно дивувала чутливих до краси людей, і Родіс не була винятком.

— На Землі, — нарешті заговорила вона, — ми вважаємо, що будь-яка негідна дія негайно мусить урівноважитися протидією. Зніміть маску!

Тваринного жаху жінки не зміг приховати й респіратор. Їіі довелося скоритися нездоланній волі.

За хвилину Ер Во-Біа лежала на підлозі, закинувши голову, закривши очі й оскаливши зуби, відчуваючи те, що хотіла викликати у Родіс.

— Янгар, Янгар! Я хочу тебе! Ще більше, ніж колись! Швидше! Янгар! — раптом закричала Ер Во-Біа.

У відповідь на її поклик одразу розчинились двері, і на порозі з’явився сам начальник «лілових».

«Десь тут ховався!» — відразу здогадалася Родіс.

Зрозумівши крах задуму й викриття їхньої таємниці, Янгар вихопив зброю. Та хоч би яким вправним стрільцем він був, йому важко було суперничати з Фай Родіс у швидкості реакції. Вона встигла увімкнути захисне поле. Обидві кулі, послані в неї — в живіт і в голову, — відбиті, вдарили Янгара у перенісся і між ключицями. Погляд Янгара, спрямований на Родіс, повільно згас, кров залила обличчя, він упав навзнак, сковзнув по стіні