Читати книгу - "Ілон Маск"

Маска, і людиною, яка знає про автомобілі все. Попри свою позицію у компанії Стробел був одним із декількох довгочасних працівників, які визнали, що нервуються розмовляти зі мною під запис. Маск любить сам говорити від імені своїх компаній та буває дуже суворий навіть до найлояльніших своїх управлінців, якщо вони скажуть щось, що, на його думку, не відповідає Масковим поглядам чи тим уявленням, що він хоче накинути аудиторії. Стробел присвятив себе створенню електромобілів і не хотів, щоб якийсь тупий журналіст зруйнував справу його життя. «Я докладаю всіх зусиль, щоб відходити назад і відкладати своє еґо убік, — каже Стробел. — Працювати з Ілоном неймовірно важко, але це здебільшого тому, що він такий пристрасний. Він може бути нетерплячим і сказати: "Чорт забирай! Ми мусимо це зробити!" — і дехто впадає у шоковий стан, ціпеніє. Люди, як виглядає, можуть почати його боятися, і їх у дивний спосіб паралізує. Я всім намагаюся допомогти зрозуміти, в чому полягають його цілі та бачення, але також я маю купу і своїх цілей та намагаюся зробити так, щоб ми діяли синхронно. Відтак я намагаюся йти до людей та забезпечити відповідність компанії цим цілям. Зрештою, Ілон тут бос. Він штовхав це уперед своєю кров'ю, потом і слізьми. Він ішов на більші ризики, ніж будь-хто. Я маю безмірну повагу до того, що він зробив. Без Ілона це просто не спрацювало б. Як на мене, він заслужив право бути обличчям цього всього».

Відгуки про Маска серед звичайних працівників бувають змішанішими. Вони з пошаною ставляться до його драйву та поважають його вимогливість. Вони також вважають, що він може бути жорстким аж до нещадності, а його поведінка може виглядати примхливою. Працівники хочуть бути ближче до Маска, але вони також бояться, що він раптом змінить свою думку щодо чогось і що кожна взаємодія з ним є можливістю бути звільненим. «Найгірша з усіх рис Ілона, на мою думку, це повна відсутність лояльності або відчуття людського зв'язку, — сказав один колишній працівник. — Багато з нас невтомно працювало на нього роками, і нас викинули на узбіччя без жодних вагань. Може, це було так розраховано, щоб решта ходила на цирлах і боялася; може, він просто здатний значною мірою абстрагуватися від людських зв'язків. Одне можна сказати точно: люди, які працювали на нього, були для нього як боєкомплект — він використовував їх для певної мети, доки вони не вичерпувалися, і викидав».

Відділи комунікацій SpaceX і Tesla були свідками подібної поведінки більше, ніж будь-яка інша група працівників. Маск напрочуд ефективно спалює піарників. він схильний перебирати велику кількість комунікаційної роботи на себе, пишучи прес-релізи та контактуючи з пресою так, як вважає за потрібне. Досить часто Маск не повідомляє піар-відділу про свої плани. Наприклад, перед оголошенням Hyperloop його представники надсилали мені імейли, намагаючись дізнатися день і час, на який було призначено прес-конференцію. В інших випадках репортери отримували повідомлення про телеконференцію з Маском за лічені хвилини до її початку. Це не було наслідком некомпетентності піарників, які не встигли розповсюдити інформацію. Просто Маск повідомив їм про свої плани за пару хвилин до того, і вони поспіхом намагалися встигнути за його забаганками. Коли Маск усе ж вирішує делегувати роботу підрозділу комунікацій, від них очікується, що вони підхоплять естафету без жодної затримки і виконуватимуть завдання на найвищому рівні. Частина цього персоналу, попрацювавши в умовах цієї суміші тиску та сюрпризів, витримує від кількох тижнів до кількох місяців. Невеличка кількість людей затримується на пару років, доки вони не вигорять або не будуть звільнені.

Найпромовистіший приклад Маскового з вигляду бездушного внутрішньоофісного стилю трапився на початку 2014 року, коли він звільнив Мері Бет Браун. Назвати її лояльною помічницею — не сказати нічого. Браун часто здавалася продовженням Маска — єдина істота, яка мала дотичність до всіх його світів. Понад десятиліття вона віддавала Маскові усе своє життя, щотижня катаючись із Лос-Анджелеса до Кремнієвої долини й назад, працюючи до пізньої ночі та на вихідних. Браун підійшла до Маска і попросила оплати нарівні з топ-менеджерами SpaceX, оскільки вона справлялася з більшою частиною Маскового розкладу у двох компаніях, виконувала піар-роботу та часто приймала бізнесові рішення. Маск відповів, що Браун слід взяти відпустку на пару тижнів, а він перебере на себе її обов'язки та оцінить, наскільки вони важкі. Коли Браун повернулася, Маск повідомив їй, що вона йому більше не потрібна, і попросив асистента Шотвелл почати складати розклад його зустрічей. Браун, усе ще лояльна, хоч і ображена, не хотіла обговорювати це зі мною. Маск сказав, що вона занадто звикла висловлюватися від його імені і що, відверто кажучи, їй час було зайнятися своїм життям. Інші люди бурмотіли, що у Браун виник конфлікт із Райлі і що це стало головною причиною звільнення Браун[88]. (Браун відмовилася дати інтерв'ю для цієї книжки, попри декілька запитів.)

Хай там як, вигляд ця ситуація мала препоганий. Тоні Старк не звільняє Пеппер Поттс. Він обожнює її та дбає про неї все життя. Вона — єдина людина, якій він може довіряти, — вона пройшла з ним через усе. Те, що Маск вирішив відпустити Браун, причому у настільки безцеремонній манері, вразило людей у SpaceX і Tesla як скандальний вчинок і як остаточне підтвердження його жорстокого стоїцизму. Історія звільнення Браун стала частиною фольклору довкола маскового браку емпатії. Вона приєдналася до решти історій про те, як Маск епічно розпікає працівників, відпускаючи на їхню адресу одну злостиву шпильку за другою. Люди також пов'язали такого штибу поведінку з іншими химерними Масковими рисами. Він відомий тим, що зациклюється на одруках в імейлах і дратується з цього приводу так, що не може прочитати сам зміст повідомлення. Навіть у світському товаристві Маск може встати з-за столу, не пояснюючи ані слова, і піти на вулицю подивитися на зірки, просто тому, що не може терпіти дурнів і легкі бесіди ні про що. Склавши докупи всі ці приклади його поведінки, десятки людей повідомляли мені свій висновок про те, що Маск має якийсь тип розладу з аутистичного спектру і йому складно сприймати емоції інших людей та дбати про їхній добробут.

Існує тенденція, особливо у Кремнієвій долині, вішати на людей, які трохи відрізняються або у чомусь дивні, ярлика таких, що страждають на аутизм або синдром Асперґера. Це диванна психологія для добірок характеристик, які за самою своєю суттю занадто ексцентричні, щоб їх діагностувати чи навіть кодифікувати. Вішати