read-books.club » Сучасна проза » Родаки 📚 - Українською

Читати книгу - "Родаки"

2 807
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Родаки" автора Дмитро Михайлович Кешеля. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 100 101
Перейти на сторінку:
Він навіть не йшов, а місячним сяйвом вільно і легко плив над молодими снігами, не торкаючись земної тверді.

Ще в ранньому дитинстві мамка якось розповідали, що наш рід по лінії діда Петра бере свій початок од княжого роду Іоанна Драгобрата. Тому всі ми, в тім числі і я, і вдалися такими твердими характерами, непокірними, вічними шукачами пригод на свою нечесану голову. Можливо, мамка і мали правду, бо коли святий Іван наблизився до мене, на якусь мить зупинився, повернув сяючу голову і привітно усміхнувся. І я відчув, як мене огорнуло ангельське блаженство і все навкруги потонуло в якомусь дуже тонкому, але дивовижно рідному і знайомому ароматі.

Старець впевнено підійшов до ріки у найширшому її руслі. Тут стишив ходу і ледь-ледь завагався. А далі осінив себе хрестом і впевнено пішов босими ногами по паруючій, ще не охололій од снігу і морозу водяній гладіні. Святий Іван і по воді ішов так легко, що навіть ступні не замочив. І коли став на тамтому березі Кривуліни, впав на коліна, і перед ним, наче зіткані із снігу, постали білі тіні — тисяча древніх воїнів. Вони рівними шеренгами постали від гори Ловачки й аж до мукачівського замку. Одягнені в залізні шоломи і обладунки воїни, білі і ледь-ледь видимі серед снігів, лівими руками піднімали щити, а правими — мечі, і переможно вітали древньослов’янського князя і свого полководця. Тим часом святий Іван встав із колін, вклонився воїнам, повернувся, очевидно, аби впевнитись, що виконав свою місію, і знову легкою ходою перейшов поверхнею ріки.

— Бабо, а що тримає святого Івана на воді? — запитав, ошелешений побаченим, я.

— Віра! Віра! — мовила баба, а потім додала: — Віра, дитино, переводить кожного з нас через холодні води, через пекельний вогонь, через великі болі і страждання!

Щойно старець знову перейшов через Кривуліну, як води в ріці стрепенулися, враз порожевіли і запахли малиною. Ароматом тонким, дивовижно рідним і знайомим, яким війнуло од святого Івана, коли він проходив повз мене, а я ніяк не міг той запах пригадати. Потім ще три дні води у Кривуліні такими і залишаться — рожевими, солодкими. І пахнутимуть достиглою малиною.

А святий Іван, перейшовши вдруге босими ногами по воді, піднявся до печери, закинув уверх голову і підняв руки. І в цю мить небо озвалося сотнями срібних дзвіночків. Із зіниці Ока Небесного, дзвінко щебечучи, стали випорхувати зграї маленьких, яскраво-барвистих птахів і кружляти над білим старцем. На очах у всіх птахи раптом почали утворювати живу кольорову драбинку, яка все нижче опускалася над печерою. Святий Іван взявся за неї і почав живими пташиними сходинками підніматися вгору. А далі птахи підхопили білого старця і так само раптово, як з’явилися, несподівано і зникли у всесвітніх високих глибинах. В ту ж мить почало танути й Око Небесне. Голубизна помалу розчинялася, і на сході знову виринуло чоло сонця.

— Відмолив своє святий Іван. Стільки літ і нас оберігав своїми молитвами, — гірко мовила баба, коли поверталися додому, — хто ж тепер спокутуватиме наші гріхи?

— Адже «…І прийде час, коли у цьому зболеному краї скоріше гора з горою зійдеться, аніж людина з людиною зустрінеться…», — додав свого і я.

— А хто це тобі сказав?

— Просто прийшло само по собі в голову.

— Просто так нічого з нічого не буває, — прорекла повчально баба. — Але такого ніколи не станеться, бо Господь сотворив людину не для знищення, а для життя. І коли їй буде грозити погибель, завжди найдеться святий Іван, — і тут же підкреслено додала: — Наш святий Іван!

Задня обкладинка

Ця книга і її автор мають з’явитись і в Києві, інакше ніколи не буде сенсу говорити про національний культурний простір. Дмитро Кешеля був «інакшим» геніальним автором за часів СРСР, і вже після незалежності його, як і ще кількох письменників, знову занесли до «інакших» і не помічали в Києві.

Прийшла пора заново відкрити Дмитра Кешелю.

Андрій Курков

Примітки

1

Незлоблива лайка.

2

Щезнути.

3

Назавжди.

4

Товариш.

5

Коти.

6

Малоімущий чоловік.

7

Бідолашний, нещасний.

8

Хресна мама.

9

Поліцай, шпигунуватий чоловік.

10

Квасоля.

11

Шматочок.

12

Хуліган.

13

Незлоблива лайка.

14

Пуста балаканина.

15

Не на жарт.

16

Вперті, неподатливі.

17

Сваритися.

18

Осел рогатий.

19

Сортові.

20

Очі.

21

Бісова мама.

22

Нетріб.

23

Люта жінка.

24

Мисливська байка, побрехенька.

25

Жіночі труси.

26

Помідор.

27

Дорогі.

28

Голова.

29

Дірявий, подертий.

30

Відьмацький.

31

Чорти.

32

Туберкульозний.

33

Коломийки.

34

Дурити.

35

Подивитися.

36

Сливове повидло.

37

Розтринькувачка.

38

Провітрюватися.

39

Харчова сода.

40

Неповороткий, повільний; який має грижу.

41

Хвора, нетрібна людина.

42

Золоті.

43

Пташка.

44

Барліг.

45

Ополоник.

46

Підступні люди.

47

Усміхатися.

48

Радіо.

49

Пустомеля.

50

Самогон.

51

Бог (угорське).

52

Літаюча змія.

53

У блуд.

54

Швидка, метка людина.

55

Вайлувата, неповоротка.

56

Бандити, злодії.

57

Товстогубий.

58

Гонорово піти.

59

Картопля.

60

Верхній одяг.

61

Нарваний.

62

Берегтися.

63

Приволокти.

64

Байстрюк.

65

Окорок.

66

Сідниця.

67

Тісто.

68

Міські.

69

Будь ласка, прошу.

70

Тітка.

71

Пуста людина.

72

Поважний чоловік.

73

Люлька.

74

Треба.

75

Домашня ковбаса.

76

Функціонувати.

77

Карета.

78

Закарпатська страва.

79

Соски.

80

Горлянка.

81

Товстун.

82

Лихий чоловік.

83

Капелюх.

84

Безлад.

85

1 ... 100 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Родаки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Родаки"