Читати книгу - "Нафта"

Нотатка 71t

МЕРДА

(Видіння, розділ сімнадцятий)

У сімнадцятому розділі Видіння Мерда проходить повз Вулицю ххх ххх, але якщо, коли він проминав Вулицю ххх ххх, його іронічна посмішка була хитрою й задоволеною, то наразі він почав широко, щасливо, захоплено посміхатися, так, що навіть показалися всі його жовті та сточені зуби, але він враз викручується, вдаючи простачкаa[231], починаючи знуджено позіхати й дивитися вгору ліворуч від себе (тобто на інший бік Вулиці ххх ххх); втім, згодом він не забуває міцніше обійняти Чинцію, ніби підбадьорюючи її та запевняючи, що він її захистить. Мабуть, від цього він відчуває страшенний біль, якщо взагалі ще здатен відчувати свою руку. Вулиця ххх ххх — це XIV Коло. На цьому Колі Взірець утретє не лежить у могилі, а сидить поруч зі Скинією, доповнюючи свій вчинок ххх завдяки проповіді та виголошенню правил. Як уже за звичкою пояснюють Божества, це — Взірець Конформізму. Хлопці й дівчата всі слухняні й обстріляні, мають такий вигляд, ніби добре знають, чого хочуть, і пильно дослухаються до проповіді Взірця, навіть коли поводяться, як стерво, чи роблять мінет. Що за проповідь, питаєте? Про створення правил, унормування, упорядкування, зізвичаювання, фанатизацію всього, що є нового й революційного у порівнянні з нещодавнім Минулим, усього, чого можуть забажати й що можуть мовчки нав’язати (а часом, як ми вже бачили, завдяки недвозначному втручанню) попередні Життєві Взірці. Божества без упину торочать Карло: попри те, що Взірець Конформізму перебуває серед товариства, яке лише примарно складається із самих жінок, дух, який він поширює та втілює, чоловікам теж не чужий. Складова Конформізму співіснує з іншими складовими в кожному, незалежно від того, чоловік це чи жінка. Але саме жінки мають особливі повноваження пройматися духом цього Взірця й поширювати його: якби не жінки, чоловіки проймалися б ним безладно, залишаючи їм навіть ілюзію новизни й революційності — а це річ непростима, зрештою, навіть немислима.

Нотатка 71u

МЕРДА

(Видіння, розділ вісімнадцятий)

У вісімнадцятому розділі ми разом з Мердою дісталися ххх ххх Вулиці. Тут знову світлофор — горить червоне. Отож Мерда, посміхаючись та ніби захищаючи свою дівчину своїми обіймами, спиняється. Віз, у якому котиться Карло, теж спиняється. Божества, які тягли Карло, користаються нагодою, щоб переказати йому від самого початку все, що він побачив, і поставити у пригоді крапку. Вони потворні й відворотні; їх пожирає неспокій інтеркласовості, через який вони скочуються вниз (згадайте їхні шльондрівські барсетки); зблідлі невротики, які через свою болячку пускають слину та стають гидкими почварами; мерзенно готові зректися всього, чим були вони самі чи їхні побратими; трохи роздратовані, зі шкіри пнуться, щоб здаватись поважними чоловіками, граючи в одну дудочку з багатим класом; вони зовсім розучилися посміхатися просто ˂ й ˃, як підлеглі, бо вони є втіленням гідності, але зовсім не людської, а осоружної буржуазійної гідності; безнадійно введені в оману, що окрім їхнього власного життя все є підозрілим та жаским; із болючою непристойністю вільні користуватися сексуальною ˃ свободою ˂, яка насправді виявляється лише у виставлянні напоказ убогості власної плоті та їхньої ххх вульгарності. До всього, нову молодь ще й чудово мілітаризує той самий Конформізм — невдатний, але той самий Конформізм, який століттями створював писані й неписані закони на захист Прадавніх Цінностей, який уже створив загони СС і який довірили особливій турботі молодих дівчат, котрі отримали право зробити так, щоб усе, що спроможні привнести в життєві звички нового й «сороміцького» нове сучасне мислення, наслідування вищих класів, матеріалістично-світський світогляд родини тощо…, знову стало непохитною нормою, якої фанатично додержуються.

Але й це ще не все; є і гірше. ˂

Нотатка 71v

МЕРДА

(Видіння, розділ дев’ятнадцятий)

На світлофорі горить зелене. Божества, які тягнуть віз, продовжують свою справу, а Мерда, хвацько зійшовши зі сходинки на тротуарі, переходить через дорогу, обережно підтримуючи свою бідолашну паралітичку.

Декорації на Вулиці ххх ххх змінюються: звичні вже прозорі плити наразі журливо світять несамовитим світлом, яке забарвлене у щось середнє між кольором сепії та іржі. Божества навіть не в змозі вигадати ім’я, яким наректи Взірця, котрий лежить у Скинії; цього разу він, до всього, ще й оздоблений гірляндами з квітів (пластмасових — майже напевно цю культову старанність виявили жіночі руки). Не знайшовши імені для Взірця, Божества все-таки поспішили надати Карло пояснення, конче потрібні для розуміння того, що відбувається у XV Колі. Як ми бачили раніше, Складова Потворності та Відворотності у попередніх чотирьох колах, де перебували лише жінки, не діяла, ніби відійшла вбік, але у XV Колі вона знову в ходу, ба більше, попри те, що у Колі є жінки, вона надзвичайно активна й дієва.

Насправді, по Вулиці ххх ххх ходять виключно пари. Певна річ, молоді. Літні пари, зазвичай напівпрозорі в іржаво-сепієвому світлі, не впадають в очі, а як і помічаєш їх, то вони лиш виконують роль глядачів, чи краще сказати — шанувальників. Пари тут зібралися на будь-який смак, але всі поводяться однаковісінько, дотримуючись таких правил: 1) ними захоплюються всі присутні, попри те, що вони умудряються, та ще й радісно посміхаючись, навіть на одненьку мить не кинути ні на кого погляд; 2) однозначно виявляють власну самодостатність та абсолютну незацікавленість у будь-чому, що не стосується їхніх ххх стосунків; 3) як годиться, не порушуючи заведеного правила ні на хвилину, вони всі міцно обіймаються: або він обіймає її за стан чи за плечі (як Мерда), чи вона обіймає його (за талію), чи, врешті-решт, вони за власною згодою тримаються за руки, навіть коли це він тримає її за руку за її мовчазної згоди; 4) мовчать через показну несказанність їхніх стосунків, якими вони зухвало хизуються (перед сотнями інших пар, які вчиняють так само); 5) а коли таки розмовляють, то балакають дуже швидко й тихенько, мов розмовляють на ледве зрозумілому жаргоні втаємничених, настільки миттєво вони розуміють одне одного; 6) ніколи не втрачають нагоди кілька разів поцілувати одне одного, хоч жодного разу це не мало бажаного впливу на їхнє оточення (а він мав бути шаленим).

Я знову наголошую, що всіх цих та ще кількох менш важливих правил додержуються беззастережно, коли пари гуляють вулицею. А от якщо вони стоять біля стіночки чи біля лавки у садку, з безлічі правил залишається лише одне — перше.

Часто трапляється й по-іншому. Зрештою,