Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

— Ну гаразд. Я забув її в морзі. З ким не буває, — Сергій намагався звучати легковажно. Але вони були знайомі не перший день.

— Скажи, що ти жартуєш, — він мимоволі повернувся до буденної ролі начальника.

— Давай я це скажу, ми посміємось і удвох поїдемо додому? — на обличчі Сергія на мить з’явилась натягнута посмішка, яка майже одразу зникла.

— Ти знущаєшся з мене? Де Ярина? — Андрій не збирався нікуди їхати, поки не знав місцеперебування нещасної дівчини, чия родина багато років тому волею жорстокої долі оселилась квартирою нижче. Що ж вона такого зробила в минулому житті, що в цьому опинилась поруч з їхньою родиною?

— Я дійсно залишив її в морзі, — Сергій невдоволено скривився та викинув недопалок у залізну урну. Він вже здогадався, що після важкого дня вони зараз поїдуть не додому.