Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"

Чоловік вчепився поглядом у шрами на голові лисого чоловіка. Мозок почав збирати шрами в один малюнок, щоб запам'ятати їхнє розташування.

«Ці п'ять шрамів схожі на дротик? Ні. А ті два на що схожі? - розмірковувала про себе Чоловік. - А його обличчя? Якого кольору в нього шкіра? Форма очей?»   

Чоловік не став себе далі мучити і ввімкнув камеру на телефоні. Він навів її на гостя і розглянув усі шрами на голові лисого чоловіка через екран. У нього вийшло зробити фото. Він навіть зробив коротке відео. Перевіривши фотографії та відео на наявність у них того, хто стоїть попереду, Чоловік розчаровано зітхнув.

 Це був не Демон.

- Печаль, - вголос сказав Чоловік і почав пальцями терти своє перенісся.

Йому доведеться далі блукати холодною Північчю і шукати.

Чоловік жестом попросив представитися дивака на даху.

- Мене звати Гуан, - усміхаючись, сказав масивний чоловік.

Чоловік постукував пальцями по своїй тупаючій нозі. Він думав, його довгі пошуки підійшли до кінця. Він чекав Демона, а прийшов якийсь Гуан. Чоловіча суть - це боротьба з Демоном.

- Гарне ім'я - Гуан. Ви за визначенням не можете бути Демоном, коли вас звуть Гуан. А далі? - тиснула Людина. - Ви маєте сказати, чому ви тут і які ваші наміри щодо мене, - вимагав палій.

- Я монах Гуан, - додав дивак і нітрохи не зменшив у своїй добродушності.

- Зрозуміло вже, що монах. Чому монах Гуан тут і які в Гуана наміри щодо мене? - мало не допомагаючи з відповіддю, вдруге запитав Чоловік.

- Я проходив повз, побачив дим, - почав Гуан. - Жителі мене, як монаха, попросили забратися на дах і перевірити вівтар святої Черепахи, - відповів чоловік.

- Вже краще, монах. Вже краще, - повторив Чоловік і встав з ящика.

Він близько підійшов до Гуана і, порівнявшись, показав йому наскільки він вищий на зріст. Навколо ченця було аномально тепло, його щоки і ніс не рожевіли від холоду.

- Вибач, Гуан, але зараз буде хвилинка одкровення. Тільки не перебивай, - попередила Людина.

- Так, будь ласка, - відповів Гуан.

- Я, правда, не люблю вас, монахів, з усіма вашими святими, - почав Чоловік. - Я чекав на даху Демона, а прийшов ти. Я навіть не знаю, хто ти, але ти мені вже не подобаєшся, - закінчив палій і відправив монахові важкий боковий удар у вухо.

Ноги Гуана відірвалися від поверхні, і той з гуркотом упав на дах разом зі своїм старим мішком.

Чоловік відчував, як усі монахи світу крупно йому заборгували. Першим, хто платитиме за видатками, стане цей товстун навпроти.

Дах продовжував коптіти, а звуки сирен почали наближатися до вулиці Світанку. Нагромадження сирен, не влучаючи одна в одну, створювало хаос і розбіжності.

Чоловік відчув біль у своєму великому пальці після неакуратного влучання. Можливо, він навіть ненадовго зламав свій палець від такого сильного удару.

- Не поб'єшся - не дізнаєшся, - говорив Чоловік. - Ти, Гуан, як слід не представився. Посміхаєшся так, наче ти вбив своє его і тепер кращий за інших, - уже з неприкритою злістю продовжував він.

Монах Гуан, на диво, зміг швидко оговтатися. Він відкинув мішок убік і встав на карачки.

- Міцний, - прокоментував побачене Чоловік.

Гуан кинувся йому в ноги. І одразу ж зверху прямо в його поголений череп прилетів лікоть суперника.

Монах, ігноруючи біль, у замок обняв стегна Чоловіка. Від серії ударів у голову, у того відкрилося глибоке розсічення. Куртка Людини забруднилася кров'ю монаха.

Гуан не міг терпіти більше каліцтв і, відпустивши Чоловіка, відстрибнув назад на кілька метрів.

Маківка його кровоточила, з лівого вуха також стікала кров. Гуан важко дихав. Лише посмішка на його обличчі залишалася незмінною.

«Дійсно міцний, - подумав про себе Чоловік. - Інший би вже в комі лежав».

Чоловік із наскоком наблизився до ченця і відправив тому лівий прямий у ніс. Відчувши дистанцію, він відправляв швидкі джеби з метою прибрати цю посмішку.

На вигляд, носова перегородка Гуана знала дні краще за сьогоднішній.

У серії ударів Людини з'явилося вікно для розмашистого справа. Захопившись нападом, він забув про захист і пропустив важкий удар коліна в пах. Колючий біль інстинктивно змусив узятися обома долонями за місце удару.

Скориставшись моментом, Гуан стрибнув у бік Чоловіка, обхопив його корпус і з гуркотом через стегно впечатав того спиною в підлогу. На місці падіння утворилася велика вм'ятина. Чернець зламав суперникові плече і нижнє ребро на тому ж боці.

Гар подув у бік тих, хто бився, і незабаром обидва чоловіки почали кашляти.

Чоловік вчепився зубами в голе передпліччя монаха, і той розірвав своє захоплення. Він відкотився вбік і, відштовхнувшись руками, повернувся на обидві ноги.

Посмішка Гуана нікуди не поділася. Під час метушні на підлозі, монах у сірому зміг вихопити мішечок із самокрутками з кишені суперника. Гуан не збирався нападати, лише чекав реакції Чоловіка на втрату.