Читати книгу - "Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях, Марк Лівін"

Тому зв’язка «провина-­вибачення-спокута» — важливий соціальний регулятор взаємин, що робить світ безпечнішим і зрозумілішим. Лише пригадайте смак безкоштовного ріжка, який ви отримали за довге очікування замовлення в «Макдональдсі».

Другий тип — ірраціональна провина. Вона не об’єктивна, не пов’язана з реальною поведінкою — це постійне фонове почуття, яке людина тягне за собою, наче здохлу коняку. Сильну ірраціональну провину ще називають токсичною — вона справді здатна отруїти життя. Токсичність полягає в тому, що людина відчуває провину за договір, якого не хоче дотримуватися і на який насправді не погоджувалася. Переживаючи токсичну провину, люди часто думають: «Таке відчуття, ніби я комусь щось заборгував». Ті, хто знайомий із цим умовним боргом, знають, як він тягне донизу.

Радянське виховання було побудоване на почутті провини й обов’язку. Ми без домовленостей «винні» щось батькам, колегам, державі. Тому ми «повинні» зробити все, аби повернути цей борг. Ось приклад із життя.

Дитина приносить двійку зі школи, мама каже: «Боже мій, бабуся знову хапається за серце через твої двійки. Дивись, що ти накоїв!». І ніхто ж не говорить про те, що бабуся хапається за серце тричі на день останні 30 років. Тепер дитина чітко пов’язує свою успішність у школі із життям і щастям улюбленої бабусі, відчуваючи відповідальність за її здоров’я і настрій.

Згодом людина адаптується до життя через провину. Вона завжди почувається винною перед усіма й за все, проте якщо їй запропонувати вибачитися, вона відмовиться. У цьому сенсі нерідко завдання терапевта — знайти ці «фіктивні договори» й легалізувати їх. А водночас звільнити багато інших почуттів, що ховаються під плитою токсичної провини, серед яких часто бувають як злість і страх, так і любов. Ось один з можливих діалогів:

— За що ви відчуваєте провину?

— За те, що не телефоную мамі кожного дня!

— А ви з нею про це домовлялися?

— Ні, але вона від мене цього очікує.

— А ви згодні на такі стосунки?

— Думаю, що ні.

— Тоді, можливо, варто про це з нею поговорити?

Третій тип — екзистенційна провина. Вона закладена у принцип нашого життя. Неможливо прожити життя й не порушити жодного договору. Це відчуття провини за те, що їси м’ясо, знищуєш природу, робиш комусь боляче, не бажаючи цього. «Хотів як краще, а вийшло як завжди» — це також про екзистенційну провину й відсутність контролю над усім. Скажімо, коли, піклуючись, приготували хворій людині чай з медом, а в неї на нього алергія — і стало тільки гірше.

Письменник Клайв Льюїс у книжці «Просто християнство» називає це моральним законом13. Мовляв, ми завжди всередині себе знаємо, як потрібно вчинити. І коли робимо щось не так, цей закон починає діяти. Хтось називає такий стан гризотами совісті. Хай як, це скеровує нас у правильному напрямку.

Як люди навчилися захищатися від провини

Заперечення

Можливо, найкращий захист — удати невинного й повторювати дитяче «це не я, я цього не робив». До того ж ця стратегія допомагає уникнути наслідків без потреби змінювати поведінку.

Раціоналізація

У цьому разі ми усвідомлюємо сумнівність своєї поведінки, але не хочемо брати відповідальність, шукаємо виправдань і раціональних «пояснень», спотворюємо реальність. Наприклад, чоловік, який ображає дружину, може раціоналізувати свою грубість: «Я живу в патріархальному суспільстві, де чоловік — головний і може встановлювати власні правила в домі». Або: «Насправді це все вона. Якби вона мене не провокувала, я тримав би себе в руках!».

Самопожертва

Повна відмова від власних бажань і потреб. Такі люди почуваються вільними від токсичної провини, лише коли жертвують собою. Уся їхня особистість обертається навколо спроб задовольнити очікування й бажання оточення. Людина, що обрала таку стратегію, — кандидат на створення співзалежних стосунків.

Обсесивно-компульсивна діяльність

Компульсивна особистість вигадує певні дії (часто жодним чином не пов’язані із сутністю проблеми) і повторює їх, аби полегшити почуття провини. Наприклад, підраховує вікна в будинках дорогою додому або виконує інші ритуали: «Поки я все роблю правильно, поки дотримуюся ритуалу, покарання мені не загрожує». Утім обсесивно-­компульсивні дії можуть використовуватися і для компенсації інших неприємних почуттів.

От, наприклад, шекспірівська леді Макбет нескінченно мила руки, щоб «змити» сліди крові вбитого чоловіка, — класичний приклад того, як індивід здатен частково полегшити свій стан за допомогою повторюваних компульсивних дій.

Поганих почуттів не буває, головне — як людина з ними поводиться. Без провини було б важко дотримуватися домовленостей, а вони важливі для нашого порядку. Уявіть світ без цього почуття: повний хаос, літаки вилітають, коли їм хочеться, каву можуть приготувати, а можуть — ні. Словом — жодної відповідальності й гальм. У цьому сенсі провина відбудовує для нас зону безпеки.

Історія Марка про капличку

Я жив у Надвірній до 12 років. Біля нашого дому була кап­личка, у ній бабусі часто залишали дрібні гроші за образками. Ми з