Читати книгу - "За горизонтом, Ерін Кас "

— Ні, не проти, — знизує плечима хлопець. — Вона у мене нормальна і сваримося ми тільки через одну проблему.

— Яку?

— У них із татом своє бачення мого майбутнього.

— З татом? Ти ніколи про нього не говорив, — напружую пам’ять, але нічого не пригадую.

— Він давно з нами не живе, і в Україні теж. Коли мені було шість, батьки розлучилися і тато виїхав за кордон. Живе й працює в Америці. Інколи дзвонить по відеозв’язку, запитує як справи, а я навіть не знаю, що розповісти, бо вважаю його чужою людиною. Та й з мамою вони майже не спілкуються, але фінансово батько допомагає досі.

— А яке у них бачення? — відчуваю, що відповідь мені не сподобається.

— Вони хочуть, щоб після університету я полетів до Америки.

— Як? — таке відчуття, наче хтось вибив землю з-під ніг.

— Ненадовго, на декілька років. У тата є знайомий, який візьме мене на практику у свою фірму, але я не хочу. Тому між нами періодично виникають скандали, — робить ковток шампанського й стискає губи. Видно, що розмова для нього неприємна.

— Тому ти так активно вивчаєш мову?

— Без мови зараз нікуди, тому не бачу причин відмовлятись. Але я не збираюсь летіти. Чим ближче до отримання диплому, тим активніше вони давлять на нерви, тільки зі мною так не вийде. Я маю свої плани і Америка в них не записана, — він наливає нам ще і підіймає келих. — За нас, — нахиляється й цілує мене в губи.

— За нас, — повторюю й роблю декілька ковтків шампанського. — Я буду п’яною після такої кількості алкоголю.

— Сміливою, — виправляє мене, дивлячись у вічі.

— І сміливою теж, — ховаю погляд, трохи нервуючи.

— П’ять хвилин лишилось, я зараз, — він наливає ще шампанського й виходить. Вискакую за ним й забираю з сумки свій подарунок. Я довго думала і вирішила придбати його улюблені парфуми. — Алю, — Макар з’являється з букетом червоних троянд, — прийми від мене невеликий подарунок.

Від розгубленості не знаю, що сказати. Підводжусь й беру в руки букет. Я так люблю квіти, що на обличчі миттю розтягується щаслива усмішка. Але те, що бачу далі, змушує відкрити рота від здивування й застигнути у неприродній позі.

Макар простягає на долоні маленьку квадратну коробочку й відкриває її. Дивлюсь на кільце з рожевим камінчиком й відчуваю, як німіють ноги. Це що таке?

— Ти знаєш, як я тебе кохаю, — починає трішки нервово. — Хочу, щоб це свято запам’яталося назавжди, бо воно наше перше спільне. Це кільце — символ мого глибокого почуття. Я поки не можу сказати найголовніші слова, бо ми маємо підходити до всіх рішень зважено. Закінчити університет, здобути освіту, щоб у майбутньому створити родину. Але хочу, щоб ми були офіційною парою перед усіма, — він так красиво говорить, наче довго готувався.

— Я згодна, — простягаю свою руку, щоб він одягнув на палець кільце. Знаю, що воно буде найціннішим подарунком за все життя. За вікном починають вибухати салюти, чутно голосні вигуки в сусідів зверху, а я обіймаю свого коханого й відчуваю, що цей рік буде ще кращим, ніж попередній, бо ми проведемо його разом. Я така щаслива, що зараз вибухну, як той салют.

— Кохаю, — Макар нахиляється, щоб мене поцілувати, але я не втримуюсь на ногах, падаю спиною на диван й тягну його за собою.

— Ой, — починаю сміятись й намагаюсь не червоніти від незручності ситуації.

— Не спокушай мене, Алю, — нависає наді мною на витягнутих руках й не зводить погляду з губ.

— А то що? — дивлюсь на нього з викликом.

— Хм, — легка усмішка торкається його вуст, — я остаточно збожеволію. Біля тебе, мишко, дуже важко бути хорошим хлопцем, — повільно розтягує слова над моїм вухом.

— Мені зустрівся справжній лицар, — насправді я дуже збентежена від його слів, але зовні намагаюсь виглядати спокійною.  

— Угу, терпеливий лицар, — цілує мене в щоку, потім в підборіддя, в кутик губ, знову підборіддя, в шию. Заривається обличчям у моє волосся, вдихає повітря біля шиї, лоскочучи. Проводить носом по шиї, затискає губами мочку вуха й легенько її прикушує. З моїх губ зривається тихий стогін, відкидаю голову, насолоджуючись приємними відчуттями.

— Макаре, — видихаю тихо.

— Вибач. Продовжимо святкування? — відхиляється й сідає поряд. Кидає погляд на мої ноги, сукня підскочила й відкрила аж занадто багато. Збентежено поправляю її, не дивлячись на хлопця. Інколи мені здається, що він розуміє мене з напівпогляду. Кладе мої ноги собі на коліна й допомагає осмикнути сукню. Проводить від середини стегна аж до пальчиків, пускаючи тілом колючі сироти.

— З Новим роком! —  подає мені келих й цокається своїм.

— З Новим, щасливим роком, — відповідаю задоволено, таємно милуючись блиском кільця на своєму пальці. — У нас є сімейна традиція — ми завжди виходимо на вулицю, подивитись на салюти. Підемо?

— Традицій порушувати не можна, — допиває своє шампанське й відставляє келих.

— Тоді неси мене, — пересідаю до нього на коліна, беру в долоні обличчя й перша цілую. Мені кожну секунду хочеться бути ближче, приклеїтися й не відлипати від нього усю ніч. Якась маніакальна потреба в його дотиках.

Всі мріють про кохання, і я не виключення, але навіть не підозрювала, що воно може бути настільки сильним, коли від іншої людини залежить все: твій настрій, плани, мрії і думки. Усе! Коли ти хочеш в ньому розчинитися, стати частиною коханого.

— Алька, — видихає мені в губи Макар. Підхоплює під ноги, але нікуди не несе. Відповідає на поцілунок, переймає ініціативу, пристрасно зминає мої вуста. Проводить долонею по нозі, зачіпає край сукні, трохи підіймає її, ніжно погладжуючи шкіру. Мені приємні його дотики. Дуже. До запаморочення у голові й трепету всього тіла.

Спекотно.  Хочеться відкрити вікно й вдихнути морозного повітря. По тілу біжить лагідне тепло і наповнює кожну клітинку тіла. Язик Макара змагається з моїм, владно і впевнено полонить губи, збуджує тіло. Щоки палають, у животі пурхають метелики, а серце вистукує на всю кімнату. Кладу руку на груди Макара, відчуваю такий самий швидкий стукіт.