Читати книгу - "Правила для вигнанців"

(Ніхто не торкається SecUnits. Я досі не розумів, що це пільга.)

Я все ще не вмію вгадувати людський вік, просто дивлячись на лице. Тепла коричнева шкіра Дони Абене була складена в куточках її рота та очей, а довге темне волосся мало білі пасма, але, наскільки я знав, це був косметичний макіяж. Вона засміялася, і її темні очі звузилися. "Ми нарешті їдемо, Мікі!"

"Ура!" - сказав Мікі, і всередині його корму я відчував, що це щиро.

Мікі допоміг Хіруне занести обланання в лабораторію, а потім він міг довільно слідувати за своїми друзями-людьми, коли вони розміщали особисте спорядження. Я запропонував Мікі вийти з лабораторії і піти до складу, де Вілкен і Герт розпаковували своє обладнання. У Мікі не було настільки чутливого сканера зброї, як у мене, але його зір мав можливості збільшення навіть кращі, ніж у мене. (Це одна з відмінностей між SecUnit'ом та ботом, призначеним для наукових досліджень.)

Я попросив його уважно подивитися на речі, які розпаковували консультанти з питань безпеки, і це дало мені можливість побачити їх крупним планом і під різними кутами, коли Герт клав свої речі у шафку для зберігання. Я хотів зробити це на борту корабля, але вони занадто швидко прибрали своє спорядження, і прохання безпілотника перевірити спорядження, ймовірно, привернуло б небажану увагу. Герт поглянув на Мікі, поклав якусь річ у футлярі і спитав: "На що ти дивишся?"

Я сказав Мікі: Скажи: "Дона Абене хоче, щоб я запитав вас, чи потрібна вам допомога при зберіганні вашого спорядження".

Мікі нахилив голову і дослівно повторив її з такою досконалою невинністю, з якою міг впоратися абсолютно безневинний бот.

Герт трохи посміхнувся. "Ні, дякую, маленький боте", - сказав він. Вілкен засміялася.

"Маленький бот", серйозно? (Десь мало бути щасливе середовище між трактуванням бота як жахливої машини для вбивства і інфантилізованим ботом.) Я запропонував Мікі повернутися до друзів. Коли він зійшов вниз, він запитав: "Рін, чому вони не хотіли, щоб ми бачили їхні речі?"

Не всі хочуть, щоб домашня тваринка-робот вставляла свій сканер у чужі справи, але я відволікся… Я просто сказав йому, що не знаю. З форми футлярів там містилася зброя, боєприпаси та елітний комплект саморегульованих обладунків, які я бачив лише в ЗМІ. Компанія ніколи не давала нам таких гарних обладунків, хоча на її захист можна сказати, що нашу броню з регулярними інтервалами змінювали. Вони не мали безпілотників, але зрештою люди погано ставляться до безпілотників безпеки; для керування ними потрібна багатоканальна обробка інформації, і більшість людей просто не можуть це робити без спеціального імпланта. Але навіть без безпілотників вони виглядали так, ніби готові до всяких несподіванок. Можливо, не без причини.

Я намагався вирішити, чи варто мені скористатися можливістю викрасти броню, якщо вдасться. Саморегулююча броня була неймовірно спокусливою і буде ще кращою, коли я внесу деякі зміни до коду. Але клопоту було достатньо багато навіть для того щоб проходити повз сканери зброї; якщо ж носити з собою що-небудь таке громіздке, просто зросте ймовірність, що мене зрештою спіймають.

Мікі піднявся до зони екіпажу під контрольною палубою, де Абене та Хіруне сиділи з Брейсом та Еджіро. Кадер і Вібол були прямо за нами в кабіні пілотів. Люди пересунули кілька стільців станції до вигнутого м'якого дивана і тепер спостерігали за бульбашкою плаваючої поверхні дисплея у центрі купе. З наведених схем вони планували свій маршрут через об’єкт. Я обережно потикався в їхні індивідуальні канали, коли Абене поплескала по місцю біля неї. - Сядь, Мікі.

Мікі сів біля неї на диван, і ніхто з інших людей на це не відреагував. Мабуть, таке було цілком нормальним явищем.

- Ти радий побачити внутрішню частину об'єкту, Мікі? - запитала Хіруне, повертаючи схему під новим кутом.  - Я втомилася дивитися на ціі карти".

"Я в захваті!" - заявив Мікі. "Ми зробимо хорошу оцінку, а потім зможемо отримати нове призначення".

Еджіро засміявся. "Сподіваюся, що це буде так легко, як ти кажеш."

Брейс сказав: "Мені байдуже, легко чи важко, принаймні ми рухаємось! Напевне, Мікі втомився грати з нами в Мус".

"Я люблю ігри. Я міг би весь час грати в ігри", - заявив Мікі.

Мені довелося повернутися до реальності своєї темної кабінки. Я знову відчув емоції. Я був розлючений.

До того, як доктор Менса купила мене, я міг порахувати, скільки разів я сидів на людському кріслі, і це ніколи не було перед клієнтами.

Навіть не знаю, чому я так відреагував. Чи заздрив я боту у формі людини? Я не хотів бути роботом замість домашньої тваринки, тому залишив доктора Менсу та інших. (Не те, щоб Менса сказала, що хоче домашнього улюбленця SecUnit'а. Я взагалі не вважаю, що вона хотіла SecUnit'а.) Що було у Мікі, чого я хотів? Я поняття не мав. Я не знав, чого хочу.

І так, я знаю, що це, мабуть, було великою частиною проблеми саме тут.

Я повернувся до стрічки Мікі. Дона Абене якраз говорила: "Майте на увазі, що ваш досвід спілкування з людьми обмежений. Ми думаємо про вас як про члена нашої родини, але для інших ви чужі. Мабуть, тому наша служба безпеки не хотіла, щоб ви дивилися на їхні речі".

Ой-ой. Я пробіг назад у записі з камери Мікі, щоб відтворити ту частину розмови, яку я пропустив. Мікі запитав у Абене, чому Герт так відреагував, коли він подивився на її речі та речі Вілкен. На щастя, Абене відволіклася, намагаючись відповісти на запитання, поки все ще оглядала схему установки, і не запитала, чому Мікі пішов до команди охорони. Якби вона подумала запитати про це, чи сказав би їй Мікі про мене? Як би він відповів на це питання?

Я міг би взяти Мікі так, як спочатку планував, але імітувати його взаємодію з Абене та іншими було б неймовірно складною справою. Я не думав, що можу підробити це; мій розширений алгоритм консультанта-імпа з питань безпеки було досить важко розробити, і я не намагався обдурити людей, які мене знали і те, як я виглядав для них. Щось у цьому роді.

Намагаючись не виглядати знервованим та/або розлюченим, я сказав: "Мікі, пам’ятай, ти сказав, що не скажеш Доні Абене про мене."