Читати книгу - "Енеїда"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Енеїда" автора Іван Котляревський. Жанр книги: Шкільні підручники / Класика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Додати в закладку:
Додати
Перейти на сторінку:
з ним волочились, Тут був Вернигора Мусій. 108 Жидівська школа завелася, Великий крик всі підняли, І реготня де не взялася, Тут всяку всячину верзли; Згадали чорт знає колишнє, Балакали уже і лишнє, І сам Еней тут розходивсь; Щось балагурили довгенько, Хоть ізійшлися і раненько, Та пан Еней наш опізнивсь. 109 Сивиллі се не показалось, Що так пахолок застоявсь, Що дитятко так розбрехалось, Уже і о світі не знавсь; На його грізно закричала, Залаяла, запорощала, Що аж Еней ввесь затрусивсь. Троянці также всі здригнули І врозтич, хто куди, махнули, Еней за бабою пустивсь. 110 Ішли, і як би не збрехати, Трохи не з пару добрих гін, Як ось побачили і хати, І ввесь Плутонів царський дім. Сивилла пальцем указала І так Енеєві сказала: "Ось тут і пан Плутон живе Із Прозерпиною своєю, До їх-то на поклон з гіллею Тепер я поведу тебе". 111 І тілько що прийшли к воротам І в двір пустилися чвалать, Як баба бридка, криворота: "Хто йде?" — їх стала окликать. Мерзенне чудо се стояло І било під двором в клепало, Як в панських водиться дворах; Обмотана вся ланцюгами, Гадюки вилися клубками На голові і на плечах. 112 Вона без всякого обману І щиро без обиняків Робила грішним добру шану, Ремнями драла, мов биків; Кусала, гризла, бичовала, Кришила, шкварила, щипала, Топтала, дряпала, пекла, Порола, корчила, пиляла, Вертіла, рвала, шпиговала І кров із тіла їх пила. 113 Еней, бідняжка, ізлякався І ввесь, як крейда, побілів, І зараз у яги спитався, Хто їй так мучити велів? Вона йому все розказала Так, як сама здорова знала, Що в пеклі є суддя Еак; Хоть він на смерть не осуждає, Та мучити повеліває, І як звелить — і мучать так. 114 Ворота сами одчинились, Не смів ніхто їх задержать, Еней з Сивиллою пустились, Щоб Прозерпині честь оддать. І піднести їй на болячку Ту суто золоту гіллячку, Що сильно так вона бажа. Но к ній Енея не пустили, Прогнали, трохи і не били, Бо хиріла їх госпожа. 115 А далі вперлися в будинки Підземного сього царя, Ні гич, ні гариля пилинки, Було все чисто, як зоря; Цвяховані були там стіни І вікна всі з морської піни; Шумиха, оливо, свинець, Блищали міді там і криці, Всі убрані були світлиці; По правді, панський був дворець. 116 Еней з ягою розглядали Всі дива там, які були, Роти свої пороззявляли І очі на лоби п'яли; Проміж собою все зглядались — Всьому дивились, осміхались, Еней то цмокав, то свистав. От тут-то душі ликовали, Що праведно в миру живали, Еней і сих тут навіщав. 117 Сиділи, руки поскладавши, Для них все празники були; Люльки курили, полягавши, Або горілочку пили, Не тютюнкову і не пінну, Но третьопробну, перегінну, Настояную на бодян; Під челюстями запікану, І з ганусом, і до калгану, В ній був і перець, і шапран. 118 І ласощі все тілько їли, Сластьони, коржики, стовпці, Варенички пшеничні, білі, Пухкі з кав'яром буханці; Часник, рогіз, паслін, кислиці, Козельці, терн, глід, полуниці, Крутиї яйця з сирівцем; І дуже вкусную яєшню, Якусь німецьку, не тутешню, А запивали все пивцем. 119 Велике тут було роздолля Тому, хто праведно живе, Так, як велике безголов'я Тому, хто грішну жизнь веде; Хто мав к чому яку охоту, Тут утішався тим до поту; Тут чистий був розгардіяш: Лежи, спи, їж, пий, веселися, Кричи, мовчи, співай, крутися; Рубайсь — так і дадуть палаш. 120 Ні чванились, ні величались, Ніхто не знав тут мудровать, Крий боже, щоб ні догадались Брат з брата в чім покепковать; Ні сердилися, ні гнівились, Ні лаялися і не бились, А всі жили тут люб'язно; Тут всякий гласно женихався. Ревнивих ябед не боявся, Було вобще все за одно. 121 Ні холодно було, ні душно, А саме так, як в сіряках, І весело, і так не скучно, На великодних як святках; Коли кому що захотілось, То тут як з неба і вродилось, От так-то добрі тут жили. Еней, се зрівши, дивовався І тут яги своєй спитався, Які се праведні були? 122 "Не думай, щоб були чиновні, — Сивилла сей дала одвіт, — Або що грошей скрині повні, Або в яких товстий живіт; Не ті се, що в цвітних жупанах, В карамзинах або сап'янах; Не ті ж, що з книгами в руках, Не рицарі, не розбишаки; Не ті се, що кричать: "І паки", Не ті, що в золотих шапках. 123 Се бідні нищі навіжені Що дурнями зчисляли їх Старці хромі сліпорождені З яких був людський глум і сміх Се що з порожніми сумками Жили голодні під тинами, Собак дражнили по дворах, Се ті, що біг дасть получали, Се ті, яких випроважали В потилюцю і по плечах. 124 Се вдови бідні, безпомощні, Яким приюту не було; Се діви чесні, непорочні Яким спідниці не дуло; Се що без родичів остались... І сиротами називались, А послі вбгались і в оклад; Се що проценту не лупили, Що людям помагать любили, Хто чим багат, то тим і рад. 125 Тут также старшина правдива, Бувають всякії пани; Но тілько трохи сього дива, Не квапляться на се вони! Бувають військові, значкові, І сотники, і бунчукові, Які правдиву жизнь вели; Тут люде всякого завіту, По білому єсть кілько світу, Которі праведно жили". 126 "Скажи ж, моя голубко сиза, — Іще Еней яги спитав. — Чом батька я свого Анхиза І досі в вічі не видав? Ні з грішними, ні у Плутона, Хіба йому нема закона, Куди його щоб засадить?" "Він божої, — сказала, — крові, І по Венериній любові, Де схоче, буде там і жить". 127 Базікавши, зійшли на гору, На землю сіли оддихать, І, попотівши саме впору, Тут принялися розглядать, Анхиза щоб не прогуляти, Обридло-бо і так шукати; Анхиз же був тогді внизу, І, похожавши по долині, Об миленькій своїй дитині Водив по мізку коверзу. 128 Як глядь на гору ненароком, І там свого синка уздрів, Побіг старий не просто — боком І ввесь од радости згорів. Хватавсь з синком поговорити, О всіх спитатись, розпросити І повидатись хоть часок; Енеєчка свого обняти, По-батьківській поціловати, Його почути голосок. 129 "Здоров, синашу, ма дитятко! — Анхиз Енеєві сказав. — Чи се ж тобі таки не стидно, Що довго я тебе тут ждав? Ходім лишень к моїй господі, Та поговорим на свободі, За тебе будем мірковать". Еней стояв так, мов дубина, Котилась з рота тілько слина, Не смів мертвця поціловать. 130 Анхиз, сю бачивши причину, Чого синочок сумовав, І сам хотів обнять дитину — Та ба! уже не в ту попав; Принявсь його щоб научати І тайности йому сказати, Який Енеїв буде плід, Якії діти будуть жваві, На світі зроблять скілько слави, Яким то хлопцям буде дід. 131 Тогді-то в пеклі вечерниці Лучились, бачиш, як на те, Були дівки та молодиці І там робили не пусте: У ворона собі іграли, Весільних пісеньок співали, Співали тут і колядок; Палили клоччя, ворожили, По спині лещатами били, Загадовали загадок. 132 Тут заплітали джерегелі, Дробушечки на головах; Скакали по полу вегері, В тісної баби по лавках; А в комин сужених питали, У хатніх вікон підслухали, Ходили в північ по пусткам; До свічки ложечки палили, Щетину із свині шмалили Або жмурились по куткам. 133 Сюди привів Анхиз Енея І між дівок сих посадив; Як неука і дуралея, Принять до гурту їх просив; І щоб обом їм услужили, Як знають, так поворожили, Що стрінеться з його синком: Чи він хоть трохи уродливий, К чому і як Еней щасливий, Щоб всіх спитались ворожок. 134 Одна дівча була гостренька І саме ухо прехихе, Швидка, гнучка, хвистка, порскенька, Було з диявола лихе. Вона тут тілько і робила, Що всім гадала, ворожила, Могуща В ділі тім була; Чи брехеньки які сточити, Кому імення приложити, То так якраз і додала. 135 Призвідця зараз ся шептуха І примостилась к старику, Йому шепнула біля уха І завела з ним річ таку: "Ось я синкові загадаю, Поворожу і попитаю, Йому що буде, розкажу; Я ворожбу такую знаю, Хоть що, по правді одгадаю, І
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Енеїда», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Енеїда» жанру - Шкільні підручники / Класика:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Енеїда"