Читати книгу - "Психологія сексуальності, Зигмунд Фрейд"

Відтак, цілком зрозуміло, що смоктальні дії дитини визначаються пошуками задоволення (lust), уже пережитого і тепер воскреслого у спогаді. Завдяки ритмічному смоктанню шкіри слизової оболонки немовля отримує задоволення найпростішим чином. Неважко також збагнути, чому дитина вперше познайомилася з цим задоволенням, яке тепер намагається знову пережити. Перша та найважливіша для життя дитини діяльність — смоктання материнських грудей (або їхніх сурогатів) — мала вже познайомити його з цим задоволенням. Ми сказали б, що вуста дитини поводилися, як ерогенна зона, і подразнення від теплого молока стало причиною відчуття задоволення. Спершу задоволення від ерогенної зони поєднувалося із задоволенням від потреби в їжі. Сексуальна діяльність спершу долучається до функції, якою є збереження життя, і лише пізніше стає незалежною від неї. Хто бачив, як дитина наситившись відпадає від грудей із розпашілими щічками і з блаженною посмішкою занурюється в сон, той буде змушений зізнатися, що ця картина має характер типової демонстрації сексуального задоволення в подальшому житті. Потім потреба у повторенні сексуального задоволення відділяється від потреби в прийнятті їжі; це розділення стає необхідним, коли з’являються зуби й їжа приймається не лише за допомогою смоктання, а й жується. Дитина не користується стороннім об’єктом для смоктання, а охочіше частиною своєї шкіри, бо так їй зручніше, позаяк таким чином вона набуває більшої незалежності від зовнішнього світу, яким ще не може опанувати, й у такий спосіб створює собі наче другу, хоча й малоцінну, ерогенну зону. Малоцінність цієї другої зони буде пізніше сприяти тому, щоб шукати однорідні частини — вуста іншої особи. («Шкода, що не можу самого себе поцілувати», — можна було б йому підказати.)

Не всі діти смокчуть; можна припустити, що доходять до цього лише ті діти, в яких конституційно посилене значення губ. Якщо таке конституційне посилення зберігається, то такі діти, стаючи дорослими, перетворюються на аматорів поцілунків, мають схильність до перверсних поцілунків або, будучи чоловіками, набувають потужного мотиву для пияцтва та куріння. Якщо ж до цього долучається витіснення, то вони будуть відчувати огиду до їжі та страждати істеричною блювотою. Завдяки спільності зони губ витіснення переноситься на потяг до їжі. Багато з моїх пацієнток, що страждають порушеннями у споживанні їжі, істеричним глобусом (відчуття «комка» у горлі), судомами в горлі та позивами до блювоти, енергійно смоктали в дитинстві.

На смоктанні ми змогли вже помітити три суттєві ознаки інфантильних сексуальних проявів. Вони складаються у приєднанні якоїсь важливої для життя тілесної функції, не мають сексуального об’єкта, аутоеротичні, і їхня сексуальна мета перебуває під владою ерогенної зони. Наперед повідомимо, що ці ознаки зберігають своє значення і для більшості інших проявів інфантильних сексуальних потягів.

Сексуальна мета інфантильної сексуальності

Ознаки ерогенних зон

Із прикладів смоктання можна виснувати ще певні ознаки ерогенних зон. Це місце на шкірі або на слизовій оболонці, на якому певного типу подразнення викликають відчуття задоволення визначеної якості. Не підлягає сумніву, що задоволення, що викликають подразнення, пов’язані з особливими умовами; ці умови нам невідомі. Ритмічний характер має тут відігравати роль аналогу лоскотання. Менш певним видається запитання, чи слід називати «особливим» характер цього відчуття задоволення, викликаного подразненням, розуміючи під цією особливістю саме сексуальний момент? У питаннях задоволення та невдоволення психологія ще настільки чов­гає в темряві, що рекомендується обережність. Нижче, можливо, ми ще зустрінемося з аргументами, які начебто підтверджують особливу якість задоволення.

Ерогенна властивість може бути винятковим чином пов’язана з окремими частинами тіла. Є схильні до ерогенності зони, як показує приклад смоктання. Той же приклад свідчить, однак, що і будь-яке інше місце шкіри або слизової оболонки може перебрати на себе роль ерогенної зони, отже схильність до цього має існувати вже заздалегідь. Тому якість подразнення має більше відношення до відчуття задоволення, що викликається, ніж до будови частини тіла. Немовля, що смокче, шукає по всьому своєму тілу і вибирає для смоктання якесь місце, що завдяки звичці отримує особливу перевагу; якщо малюк випадково при цьому наштовхується на відповідне місце (пипки грудей, геніталії), то перевага віддається їм. Аналогічна рухливість зустрічається і в симптоматології істерії. При цьому неврозі витіснення найбільше поширюється на власне генітальні зони, і ці зони передають свою подразливість іншим, зазвичай у зрілому віці відсталим ерогенним зонам, які тоді проявляють себе практично так само, як геніталії. Але, крім цього, зовсім як при смоктанні, будь-яка інша частина тіла може набути збудливості геніталій і перетворитися на ерогенну зону. Ерогенні й гістерогенні зони вирізняються однаковими ознаками[35].

Інфантильна сексуальна мета

Сексуальна мета інфантильних потягів полягає в тому, щоб отримати задоволення завдяки відповідному подразненню так чи інакше обраної ерогенної зони. Це задоволення вже раніше мало бути пережитим, аби залишилася потреба в його повторенні, і ми повинні бути готовими до того, що природа вигадала правильні пристосування для того, щоб не віддати нагоди пережити це задоволення випадку[36]. Пристрої, що виконують цю функцію щодо зони губ, нам уже відомі; це одночасний зв’язок цієї частини тіла з прийманням їжі. Інші подібні пристрої зустрінуться нам ще і як джерела сексуальності. Наявність потреби в повторенні задоволення проявляється двояко: особ­ливим відчуттям напруги, яке має характер більш неприємного, і відчуттям свербіння або подразнення, зумовленого центрально та проектованого на периферійні ерогенні зони. Тому сексуальну мету можна формулювати і таким чином: важливо замінити проектовані відчуття на ерогенні зони таким зовнішнім подразненням, яке припиняє відчуття подразнення, викликаючи відчуття задоволення. Це зовнішнє подразнення складається здебільшого з якоїсь маніпуляції, аналогічної до смоктання.

У повній злагоді з нашими фізіологічними знаннями стається так, що ця потреба викликається також периферійно якоюсь реальною зміною ерогенної зони. Здається, однак, дещо дивним, що одне подразнення ніби вимагає для свого припинення іншого подразнення в тому ж самому місці.

Мастурбаційні сексуальні прояви

Нас може дуже потішити, що нам уже не доведеться дізнатися чимало важливого про сексуальну поведінку дитини, після того як ми збагнули потяг однієї лише ерогенної зони. Найяскравіша відмінність стосується необхідних для задоволення дій, які щодо зони губ складалися в смоктанні й які, залежно від розташування й облаштування інших зон, необхідно замінити іншими м’язовими діями.

Прояви зони заднього проходу

Зона заднього проходу, як і зона губ, за своїм становищем пасує до того, щоб стати місцем приєднання сексуальності до інших функцій тіла. Потрібно уявити собі ерогенне значення цієї частини тіла первісно дуже могутнім. За допомогою психоаналізу можна з подивом дізнатися, яким перетворенням у нормальних випадках піддаються сексуальні збудження, що виходять із цієї зони, і як часто у цій зоні залишається на все життя значна частка генітального подразнення. Настільки часті в дитячому віці захворювання кишківника ведуть до того, що цій зоні не бракує інтенсивних подразнень. Катари кишківника в ранньому віці роблять дітей «нервовими», так прийнято говорити; при пізнішому невротичному захворюванні вони набувають певного впливу на сим­пто­матичний прояв неврозу, в розпорядження якого вони надають все розмаїття кишкових розладів. Беручи до уваги ерогенне значення зони заднього проходу, яке залишилося,