Читати книгу - "Ілон Маск"

ніколи не карали, бо Джошуа вважав, що вони самі інтуїтивно прийдуть до належної поведінки. Коли тато й мама вирушали у свої неймовірні польоти, діти залишалися вдома. Скотт Голдеман не пам'ятає жодного разу, коли б нога батька ступила до школи, хоча його син був капітаном команди регбі та префектом. «Для нього це було чимось, чого він просто очікував, — каже Скотт Голдеман. — У нас складалося враження, що ми здатні на все. Просто треба прийняти рішення і зробити це. У цьому сенсі мій батько дуже пишався б Ілоном».

Голдеман загинув 1974 року у віці сімдесяти двох років. Він заходив із літаком на посадку і не побачив дроту, прив'язаного до двох стовпів. Літак зачепився за дріт колесами, перевернувся, і Голдеман зламав шию. Ілон тоді ще ледь навчився ходити. Але протягом усього свого дитинства Ілон чув багато історій про подвиги свого діда і передивився не одне слайд-шоу, на якому було зафіксовано його мандрівки та подорожі бушем. «Бабуся розповідала, як вони під час подорожей декілька разів ледь не загинули, - розповідає Маск. - Вони літали на літаку, який банально не мав приладів - не було навіть радіо, - і замість аеронавігаційних мап y них були прості мапи доріг; деякі з них ще й були неточними. Мій дідусь мав цю жагу до пригод, досліджень, до божевільних речей». Ілон погоджується з гіпотезою, що свою незвичайну стійкість до ризику він, імовірно, успадкував безпосередньо від дідуся. Через багато років після перегляду останнього слайд-шоу Ілон спробував знайти й купити той самий червоний літак Bellanca, але не зміг його відшукати. Мей Маск, мати Ілона, у дитинстві боготворила своїх батьків. У юні роки її вважали ботанкою. Їй подобалися математика та природничі науки, і вона добре вчилася. Втім, коли їй було близько п'ятнадцяти років, люди почали помічати деякі інші її властивості. Мей мала розкішну зовнішність. Висока, з попелясто-русявим волоссям, Мей мала високі вилиці та загострені риси обличчя, завдяки яким вона будь-де виділялася. Друг родини керував модельною школою, і Мей пройшла декілька курсів. На вихідних вона брала участь у показах, знімалася для журналів, іноді з'являлася на подіях, організованих у будинку якогось сенатора або посла, і врешті-решт потрапила до фіналу конкурсу «Міс Південна Африка». (Мей продовжувала працювати моделлю і після того, як їй виповнилося шістдесят, з'являючись на обкладинках таких журналів, як «New York» та «Elle», a також у кліпах Бейонсе.)

Мей і батько Ілона, Еррол Маск, виросли в одному районі. Вперше вони зустрілися, коли Мей, народженій у 1948 році, було одинадцять років. Еррол порівняно з ботанкою Мей був крутим хлопцем, але багато років за нею сохнув.«Він покохав мене за мої ноги та зуби», - каже Мей. Пара з перервами зустрічалася протягом усього навчання в університеті. За словами Мей, Еррол близько семи років невідступно упадав за нею, намагаючись переконати її вийти за нього, і врешті уламав її. «Він просто робив пропозицію за пропозицією, безупинно», - розповідає вона. Їхній шлюб від початку був складним. Мей завагітніла під час медового місяця і 28 червня 1971 року, через дев'ять місяців і два дні після весілля, народила Ілона. Хоча з подружнім щастям, можливо, і не склалося, родина створила собі у Преторії пристойні умови для життя. Еррол працював інженером-механіком та інженером з електрообладнання і займався великими проектами на кшталт офісних будівель, приміщень для роздрібної торгівлі, житлових комплексів і однієї авіабази, тоді як Мей відкрила дієтологічну практику. Трохи більше ніж через рік після народження Ілона з'явився його брат Кімбал, а невдовзі потому - їхня сестра Тоска. Ілон виявляв усі риси цікавого, енергійного хлоп'яти. Він схоплював усе на льоту, і Мей, як це роблять багато матусь,визначила, що її дитина геніальна і розвинена не на свій вік.«Виглядало, що він розумів усе швидше, ніж інші діти», - каже вона. Спантеличувало те, що Ілон час від часу, схоже, впадав у якийсь транс. Люди починали говорити до нього, але коли його погляд був таким відсутнім, нічого до нього не доходило. Це траплялося так часто, що батьки Ілона та лікарі вирішили,що він глухий. «Іноді він просто тебе не чув», - каже Мей. Лікарі провели над Ілоном низку тестів і вирішили видалити йому аденоїди, адже іноді це може покращити дітям слух. «Але нічого не змінилося», - продовжує Мей. Стан Ілона був пов'язаний радше з тим, як було влаштовано його розум, ніж із тим, як функціонувала його слухова система. «Він заглиблюється у Свій мозок, іти просто бачиш, що він у іншому світі, - розповідає Мей. - Він досі це робить. Тепер я просто даю йому спокій, бо знаю, що він якраз проектує нову ракету або ще щось».

Інші діти погано реагували на ці сноподібні стани. Біля Маска можна було стрибати і махати руками або горлати на нього, а він цього навіть не помічав. Він і далі думав про своє, а люди навколо нього робили висновок, що він або грубіян, або дуже-дуже дивна людина. «Я таки гадаю, що Ілон завжди трохи вирізнявся, але саме тим, що був ботаном, - каже Мей. - Прихильності з боку однолітків йому це не додавало».

Для Маска ці миті задуми були чудовими. У п'яти- чи шестирічному віці він знайшов спосіб заблоковувати навколишній світ і спрямовувати всю свою зосередженість на одне-єдине завдання. Частково ця здатність походила з того, що Масків розум працював дуже візуально. Він міг в уяві бачити речі з такою чіткістю і деталізованістю, які ми сьогодні пов'язали б з інженерним кресленням, зробленим за допомогою комп'ютерного програмного забезпечення. «Таке враження, що ту частину мозку, яка зазвичай обмежена роллю обробки візуальної інформації, - ту частину, яка використовується для обробки зображень, що надходять від очей, - перехоплюють процеси внутрішнього обмірковування, - каже Маск. - У мене це зараз виходить рідше, тому що навколо безліч речей, які вимагають моєї уваги, але в дитинстві це траплялося часто. Ота велика частина мозку, яка працює із зображеннями, які надходять туди, використовується для внутрішнього мислення». Комп'ютери розподіляють свої найскладніші завдання між двома видами чипів. Є графічні чипи, які обробляють зображення, що їх продукує відеопотік або відеогра, і обчислювальні чіпи, які відповідають за загальні завдання та математичні операції. З часом Маск дійшов думки, що в його мозку є якийсь еквівалент графічного процесора. Він дає йому змогу побачити речі у навколишньому світі, відтворити їх у своїх думках і уявити, як вони можуть