Читати книгу - "Спрага, Олянка Крафт"

Спрага. Єдине, про що я думала. Я торкалася язиком потрісканих губ і іноді відчувала живильну солону вологу крові.
Мої очі кілька днів бачили лише пісчані бархани. Пісок був всюди: тонким шаром обліпив шкіру, покривав одяг, забився у волоссі і скрипів на зубах.

Вона з'явилася раптово. Красива, енергійна, весела. 
Обійшла кругом мене, пританцьовуючи. Торкнулася мого обличчя долонями. Поцілувала.
- Спрага...ммм. Чому нічого не зробиш з цим?
- Хіба я можу? - прокаркала я.
Вона тим часом витягла з піску порожній глечик і зачерпнула ним жагучий пісок.
- Ти можеш все, якщо хочеш. І поки ти бачиш лише очевидне, мети не досягнеш.
Вона закинула голову і нахилила глечик. В її розкритий рот сипався пісок. Вона ковтала його і ковтала, поки не висипала до останньої пісчини.
Радо обтерла рот і усміхнулася:
- Тепер ти.

Я впала навколішки. Зарилася руками в пісок. Щоб не дати собі час на роздуми, набрала в долоні білого, гарячого. Заплющила очі і розкрила рот.
Я не очікувала, що на моє обличчя поллється вода. Проте так сталося. Я відчувала, як вона нарешті зволожує моє горло.
Я била руками по піску, а розліталися бризки. Я сміялася і сміялася. Відчула доторк до плечей і шепіт у вухо:
- Відтепер ти вільна.

Кінець