Читати книгу - "Внучка і чарівний ліс, Стася"

Жила-була маленька дівчинка на ім'я Софійка. Вона була дуже цікавою і завжди любила дізнаватися щось нове. Одного дня вона пішла з бабусею в ліс збирати ягоди. Ліс був особливий, адже всі дерева в ньому мали різні кольори – деякі були червоними, інші – жовтими, а деякі навіть зеленими з фіолетовими листям.

Як тільки вони зайшли в ліс, бабуся сказала: — Обережно, моя люба, в цьому лісі живуть чарівні істоти. Якщо ти будеш чемною і добротою серця, вони тебе обов’язково допоможуть.

Софійка запитала: — А які ж ці істоти, бабусю?

Бабуся усміхнулася і пояснила: — Це маленькі лісові феї, які живуть серед квітів і дерев. Вони дуже добрі, але лише тим, хто вірить у чудеса і має чисте серце.

І ось, коли Софійка збирала ягоди, вона помітила, що одна з квіток розцвіла прямо перед її очима. І з цієї квітки вийшла маленька фея, яка засміялася і сказала: — Привіт, Софійко! Я Зоряна, і я хочу тобі допомогти. Ти ж знаєш, що кожен ліс має свої секрети?

Софійка здивовано запитала: — Секрети? А що це за секрети?

Зоряна махнула крильцями, і в повітрі з’явився світлий ореол. Вона сказала: — Цей ліс дає бажання тим, хто щиро допомагає іншим. Якщо ти хочеш, я допоможу тобі виконати одне бажання!

Софійка задумалася і сказала: — Я хочу, щоб усі мої друзі завжди були щасливі і здорові.

Зоряна посміхнулася і махнула крильцями. Раптом весь ліс засяяв, і Софійка відчула, як серце наповнюється радістю. Вона зрозуміла, що її бажання вже здійснилося, адже вона завжди буде допомагати друзям, і вони завжди будуть поряд.

Коли дівчинка повернулася додому, бабуся її обняла: — Молодець, Софійко! Ти зробила дуже гарну справу.

З того часу кожного разу, коли Софійка йшла в ліс, вона зустрічала нових друзів і допомагала їм, а ліс дарував їй чарівні миті щастя. І так вона виросла доброю і мудрою дівчинкою, яка завжди пам'ятала, що справжнє чудо — це добро, яке ми даруємо іншим.

Кінець