Читати книгу - "Жовнір, Степан Босий"

Войцех їхав на коні в свій хутір, і про щось важко думав. Він , з роду Адамовичів, був дрібним шляхтичем, і мав земельний наділ в Україні. Його родинне гніздо було в Галичині, недалеко від Львова. Хутір Адамовичів називався Зимні Води, і було досить мальовниче місце. З одної сторони хутора був ліс , а з другої текла річка, де ходили хлопи і ловили рибу. Цей уділ Адамовичів отримали за військову службу. Вони були жовнірами, і служили в польській армії з покоління в покоління. І за добру службу получили хутір Зимні Води на Україні. Войцех мав десять моргів і п'ять кріпаків-українців. Ще він мав коні, воли і добре жалування за службу в польському війську. 

Він їхав додому в Україну, і думав на скільки затишшя на їх захопленій землі. Зараз в Речі Посполитій золоті роки. Кріпаки- козаки не повстають вже десятиліттями, і велика, як і дрібна шляхта, живе дуже добре з своєї колонії. Польські магнати захопили такі площі як невеликі європейські держави, а дрібна шляхта святкувала військову перемогу над великими вояками, вихідцями з кріпатства, запорізькими козаками.

Їхав Войцех і думав про свій маєток неподалік від Львова. Про свою землю, про свою службу на Річ Посполиту. Про то, як буде рубати шаблею за своє родинне гніздо в Зимних Водах цих повстанців, що не дають їм , шляхтичам польським, добре жити.  Україна давно вже їх земля. А населення місцеве, бидло, яке має на них робити. Вони їх власність. І панів і шляхтичів. І як їх діди розбивали цих козаків з Хортиці,  гетьмана за гетьманом, повстання за повстанням, так і вони розіб'ють бандитів, і будуть власниками цих українських земель. Ніхто в нього і його роду Адамовичів хутір Зимні Води не забере. Ні козаки, ні інші вороги Речі Посполитої.

Войцех їхав на коні, думав і відчував непоправне, те що мало статись, він передбачив нову козацьку війну, тільки тепер зі ще більшим гетьманом- Богданом Хмельницьким.

Кінець