read-books.club » Пригодницькі книги » Казка про Думки, Олександр Михайлович Костинський 📚 - Українською

Читати книгу - "Казка про Думки, Олександр Михайлович Костинський"

13
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Казка про Думки" автора Олександр Михайлович Костинський. Жанр книги: Пригодницькі книги / Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Казка про Думки, Олександр Михайлович Костинський» була написана автором - Олександр Михайлович Костинський, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Пригодницькі книги / Дитячі книги".
Поділитися книгою "Казка про Думки, Олександр Михайлович Костинський" в соціальних мережах: 

У чарівному місті жили собі Думки…

Переклад українською — Валерії Воробйової
Сайт: Казка. укр — Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації — Володимир Гончаров

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати

Олександр Костинський

Казка про Думки

На центральній площі міста Бімбомгорода росло дерево. Так, звичайнісіньке дерево. У нього був стовбур, кора, гілки та листя. І все ж таки це було чарівне дерево, тому що на ньому жили Думки: Розумна, Добра, Зла, Дурна, Весела і навіть Дивна.

Щоранку з першими променями сонця Думки прокидалися, робили зарядку, вмивалися та розліталися містом. Вони прилітали до кравців і листонош, лікарів і водіїв автобусів, будівельників і вчителів. Вони поспішали до школярів і до зовсім маленьких дітей, які тільки-но вчаться ходити, Думки прилітали до серйозних бульдогів і кучерявих болонок, до кішок, голубів і акваріумних рибок. Тому з самого ранку всі мешканці міста: і люди, і кішки, і собаки, і голуби — всі робили різні вчинки. Розумні або дурні. Добрі або злі.

Роботи у Думок було багато. Особливо у Веселої, Розумної та Доброї. Вони були повинні скрізь встигнути та в усіх побувати, нікого не забути: ані великих, ані малих.

«У нашому чудовому місті, — часто говорили вони, — має бути якнайбільше жартів, радості, усмішок та веселощів. Тоді скрізь буде лунати сміх, а у містян ніколи не буде поганого настрою».

«Вперед» — кричали одна одній Розумна, Добра та Весела Думки. — На нас чекають мешканці Бімбомгорода! Ми їм потрібні!».

І вони летіли над великими проспектами та маленькими вуличками, над довгими скверами та величезними площами, випереджаючи своїх шкідливих родичок: Дурну та Злу Думки. Саме тому всі у місті працювали і завжди мали гарний настрій.

Тепер ви розумієте, як засмутилися Розумна, Весела і Добра Думки, коли до їхнього міста прийшла негода.

Негода привела із собою холодний вітер. Вона затягла небо чорними, кудлатими хмарами і пролила на площі та вулиці Бімбомгорода колючий дощ. Негода розігнала по домівках мешканців міста. Вона люто свистіла у підворіттях та на горищах, щосили дмухала в димарі та ринви.

«У-у-у! — свистіла вона. — Кінець вашім веселощам! Тепер назавжди забудете про пісні та жарти! Тепер вам більше не посміятися! У-у-у!».

Добра, Весела та Розумна Думки дуже засмутилися. Проте їхні погані сестрички, Зла та Дурна, навпаки, були раді і щасливі.

«Тепер, коли холодно та сиро, — говорили вони, — ніхто не веселитиметься. Тепер не наші веселі та розумні сестрички, а ми станемо найшановнішими Думками у нашому сирому та холодному місті, — раділи Зла та Дурна Думки. — Не пройде й дня, як у Бімбомгороді розучаться співати і танцювати. Ми поселимо на площах та вулицях тугу, а в майстернях та домівках — нудьгу. Ми всіх посваримо, навіть найдобріших і найлагідніших».

Ось що говорили одна одній ці злюки, вирушаючи до мешканців міста. Але раділи вони марно. Погані сестрички забули про те, що на чарівному дереві живе ще одна думка — їхня далека родичка, Дивна Думка.

Дивна Думка приходила до мешканців міста нечасто. Але якщо вона когось відвідувала, то в місті починалися дива.

Солідні інженери згадували дитинство — вони влаштовували різнокольорові феєрверки та салюти. Поважні двірники раптом переставали бути поважними. Вони ставали навпочіпки та малювали крейдою сонце й хмари і, звичайно ж, один одного. А кухарі та кондитери вражали мешканців міста такими тортами і тістечками, що навіть архітектори та художники дивувалися: «Все, — говорили вони, — записуємося в кондитери!».

Того дощового похмурого дня Дивна Думка довго міркувала, до кого ж їй прийти, і вирішила, що давно не бачила Веселого Шевця. Веселий Швець і справді був веселий, але того дня він був сумний. Адже негода зіпсувала йому настрій.

Веселий Швець слухав, як по даху барабанить дощ, як свистить сердитий холодний вітер, і сумно зітхав.

Але варто лише було Дивній Думці зазирнути до його майстерні, як обличчя Веселого Шевця знову стало веселим, а Дурній і Злій Думкам довелося забиратися геть.

Веселий Швець взявся до роботи. І ось уже на черевиках з'явилися зелені підметки, а на чоботях — сині.

Майстер дістав пензлик, і незабаром черевики стали рожевими і червоними, на підборах розцвіли намальовані ним волошки та ромашки, а шкарпетки прикрасилися метеликами та бабками. Швець працював, не покладаючи рук, і тільки коли останній чорний черевик перетворився на бузковий, вийшов на вулицю.

Дощ і вітер шуміли над містом, але голос Веселого Шевця був гучніший.

«Гей! — гукнув він. — Діти Бімбомгорода, ви мені потрібні! Ви потрібні місту! Біжіть сюди — і ми переможемо негоду!».

І незабаром вулицями і майданами крокували взуті в різнокольорові черевики, капці, туфлі та чоботи хлопчаки і дівчата. Вони шльопали по сірих калюжах — і калюжі ставали барвистими. У різнокольорових — синіх, червоних і жовтих — калюжах відбивалися хмари та перетворювалися на сині, червоні і жовті хмари. І коли остання чорна хмара перетворилася на бузкову хмару, дощ ущух, а з ним пішла геть і негода.

Городяни виходили з домівок, раділи та сміялися. Вони славили Веселого Шевця і підкидали дітлахів високо вгору. Вони співали пісні і веселилися, а разом із ними веселилися і Думки: Добра, Розумна та Весела.

«Хай живе Дивна Думка! Хай живуть диваки-майстри! Хай живуть діти Бімбомгорода!» — кричали вони і підкидали високо вгору свої великі яскраві капелюхи.

Любий читачу, як ти вважаєш, які думки відвідали цих дітей?

Від перекладачки

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей — україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казка про Думки, Олександр Михайлович Костинський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Казка про Думки, Олександр Михайлович Костинський"