read-books.club » Драматургія » Медея, Жан Ануй 📚 - Українською

Читати книгу - "Медея, Жан Ануй"

14
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Медея" автора Жан Ануй. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Медея, Жан Ануй» була написана автором - Жан Ануй, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Драматургія".
Поділитися книгою "Медея, Жан Ануй" в соціальних мережах: 

В «Медеї» автор використав закінчення старовинної грецької леґенди про виправу арґонавтів по золоте руно і показав під античними постаттями сучасних людей, в яких міщанство й пересіч заглушує шляхетність і величність духа.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

Медея

Драма в одному акті

Особи

МЕДЕЯ

НЯНЬКА

КРЕОН

ЯСОН

ХЛОПЕЦЬ

ВАРТОВІ

Завіса піднімається. Медея і нянька навшпиньки сидять біля візка. З далини доноситься музика та невиразний спів. Вони вслухуються.

МЕДЕЯ: Ти чуєш?

НЯНЬКА: Що?

МЕДЕЯ: Щастя. Воно бродить кругом.

НЯНЬКА: Співають там, у селі. Думаю, сьогодні в них свято…

МЕДЕЯ: Ненавиджу їхні свята. Ненавиджу їхню радість.

НЯНЬКА: Ми тут всім чужі. (Мовчанка). У нас завжди святкують у червні. Дівчата прикрашують коси квітами, хлопці червонять обличчя власною кров’ю. На світанку, після першої жертви, починалися битви. Хороші юнаки Колхіди, коли б’ються.

МЕДЕЯ: Замовчи.

НЯНЬКА: А пізніше, вдень, вони приборкують звірів. А вечором розводять великий вогонь перед палацом твого батька. Великий, жовтий вогонь, а в ньому пахуче зілля. Невже ти забула запах нашого зілля!

МЕДЕЯ: Замовчи. Замовчи, добра жінко.

НЯНЬКА: Ах. я вже стара, а дорога така довга. Навіщо, Медее, покинули ми рідний край? Навіщо?

МЕДЕЯ: Покинули, бо я любила Ясона, заради нього я обікрала рідного батька і вбила власного брата. Тепер замовчи, жінко, замовчи. Недобре раз-по-раз пригадувати такі речі.

НЯНЬКА: Ти мала палац з золотими огорожами. А тепер? Мов дві жебрачки, сидимо перед вогнем, який уже знов ось погасає.

МЕДЕЯ: Пошукай трохи дров.

(Нянька, зідхнувши, підвелася й відходить).

МЕДЕЯ: (Несподівано) Слухай! (Випростаалась). Хтось іде по дорозі.

НЯНЬКА (вслухується, потім говорить): Нікого нема, то вітер шумить.

(Медея знов сідає. З долини чутно спів).

НЯНЬКА: Не чекай вже його, моя пташко. Ти цим сама себе лише виснажуєш. Коли в них справді свято, то він напевно туди запрошений. Він танцює, твій Ясон танцює з їхніми дівчатами. А ми тут самотні.

МЕДЕЯ (глухо): Замовчи, стара.

НЯНЬКА: Мовчу. (Мовчанка. Навколішки роздуває вогонь. Чутно музику).

МЕДЕЯ (безпосередньо): Пахтить!

НЯНЬКА: Що?

МЕДЕЯ: Навіть тут пахтить щастям, хоч це місце, призначене ними для нас, лежить далеко від села. Вони бояться, щоб ми в них ночами не крали курей. (Вона випросталась, гукає): Чого ви співаєте, чого танцюєте? Чи я співаю? Чи може я танцюю?

НЯНЬКА: Вони, бач, в себе вдома. Їхня денна праця завершена. (Мовчанка. Мрійливо): Ти пригадуєш собі цю картину? Повертаємось з далекої прогулянки, перед нами, в кінці кипарисової алеї стоїть білий-білий палац. Раби відбирають в тебе коня і ти з приємністю падаєш на м’які подушки. Я кличу твоїх дівчат, вони тебе купають і приносять твій одяг. Ти була пані, дочка короля, тоді тобі ніщо не здавалося дорогоцінним. З глибокої скрині ми діставали тобі вбрання і в той час, як тебе натирали олією, ти стояла спокійна і вибирала собі одежу.

МЕДЕЯ: Замовчи, добра жінко, ти не розумієшся в тих справах. Думаєш, я тужу за палацом, за моїм вбранням і рабами?

НЯНЬКА: Втеча! Втеча! Сама лише втеча. Вигнана, прибита горем, зневажена, без пристановища, без батьківщини.

МЕДЕЯ: Зневажена, вигнана, прибита горем, без роду, без пристановища. Але не сама.

НЯНЬКА: І мене, в моєму похилому віці, тягнеш за собою. Де ж ти мене поховаєш, коли я помру?

МЕДЕЯ: В якій-небудь ямі на краю дороги. Я ляжу біля тебе, старенька моя… Лише не бути одною.

НЯНЬКА: Він покине тебе, Медеє.

МЕДЕЯ (крикнула): Ні! (Насторожилась): Слухай!

НЯНЬКА: Це вітер шумить. А може відгомін свята. Бо він не прийде. Навіть сьогодні ввечері не прийде.

МЕДЕЯ: Що за свято там відбувається? Що за щастя вирує там, його я враз впізнаю по запаху звичайного вина і риби? Люди Коринту, чого ви кричите і чого танцюєте? Чому ви всі такі веселі? Ваша веселість відбирає подих у мене, від неї я задихаюся. Няню, няню, я відчуваю, ніби я знову вагітна. Я почуваю той самий страх і той самий біль, як і тоді, коли ти допомагала мені при пологах моєї дитини. Допоможи мені й тепер, няню! В мені щось ворушиться, так само, як тоді, щось, що заперечує їхню радість, що заперечує їхнє щастя. (Тремтячими руками вчепилася в стару). Старенька моя, притисни свою долоню до моїх уст, якщо я почну кричати, тримай мене міцно-міцно, якщо я почну бити себе. Не дай мені одній страждати… О, тримай мене міцно, старенька, міцно, міцно, скільки дозволяють тобі сили. Тримай так міцно, як того вечора, коли я мало не померла від пологів. Ще цієї ночі я мушу щось породити, щось більше і сильніше, ніж я сама! Не знаю, чи досить кріпка я для цього.

(Поквапливо входить юнак, зупиняється).

ЮНАК: Ти Медея?

МЕДЕЯ (кричить): Так! Хутко кажи! Я все знаю.

ЮНАК: Мене послав Ясон.

МЕДЕЯ: Він не повернеться сюди? Він поранений? Мертвий?

ЮНАК: Він звелів сказати тобі, що ти врятована.

МЕДЕЯ: Він не повернеться сюди?

ЮНАК: Сказав, що прийде. Ти повинна чекати його.

МЕДЕЯ: Він не повернеться сюди? Де він тепер?

ЮНАК: У короля. У Креона.

МЕДЕЯ: В полоні?

ЮНАК: Ні.

МЕДЕЯ (запально): О, певно. Ради нього влаштували свято. Говори! Ти ж бачиш, я все знаю. Це ради нього влаштували свято?

ЮНАК: Так. Ради нього.

МЕДЕЯ: Що ж такого він там вчинив? Кажи швидче. Ти всю дорогу біг, ти весь червоний. Ти, певно, не хочеш довго затримуватись тут. Вони там танцюють з радости, так?

ЮНАК: Так.

МЕДЕЯ: І п’ють?

ЮНАК: Шість великих бочок стоять перед палацом.

МЕДЕЯ: Там відбуваються забави, розкидають штучні огні, брязкотять зброєю. Швидше, швидше кажи, хлопче, і на цьому твоя роля скінчиться, ти можеш повертатися на свято і веселитися. Тобі ж цілком однаковісінько, що ти мені скажеш. Ти боїшся мого похмурого обличчя? Засміятися тобі? Бачиш, я вже сміюся. А крім того — це ж напевно добра вістка, коли вони танцюють. Швидше, хлопче, швидше кажи, аджеж я все вже знаю.

ЮНАК: Він одружується з Кревсою, дочкою Креона. Завтра весілля.

МЕДЕЯ: Дякую, хлопче. Іди і танцюй з дівчатами Коринту. Танцюй, скільки можеш. Танцюй впродовж усієї ночі. А коли постарієшся, то пригадай, що це ти повідомив Медею про сьогоднішню подію.

ЮНАК (ступив крок ближче): А що йому сказати?

МЕДЕЯ: Кому?

ЮНАК: Ясонові.

МЕДЕЯ: Скажи, що я йому дякувала. (Юнак виходить).

МЕДЕЯ (несподівано кричить): Дякую, Ясоне! Дякую, Креоне! Дякую тобі, ноче! Дякую всім вам. Як просто все сталося. Я звільнена…

НЯНЬКА (підходить ближче): Моя горда пташко!

МЕДЕЯ: Лиши мене, жінко. Я більш не потребую тебе, більш не потребую твоїх рук. Моя дитина без помочі появиться на світ. О, моя ненависть! Яка ти

1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Медея, Жан Ануй», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Медея, Жан Ануй"