read-books.club » Дитячі книги » Семеро господарів дому, норвезька казка 📚 - Українською

Читати книгу - "Семеро господарів дому, норвезька казка"

37
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Семеро господарів дому" автора норвезька казка. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Семеро господарів дому, норвезька казка» була написана автором - норвезька казка, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Дитячі книги".
Поділитися книгою "Семеро господарів дому, норвезька казка" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати

Жив собі один чоловік, і надумав він помандрувати по світі. Якось він припізнився в дорозі, а до найближчого села було далеко. Нарешті він добувся до чималої садиби.

«Ось де я цієї ночі добре відпочину»,– подумав подорожній і зайшов на подвір’я.

Там він побачив біля дровітні старого сивого чоловіка з довгою бородою.

– Добрий вечір, господарю,– привітався подорожній.– Чи не пустили б ви мене переночувати?

– Я не господар цієї хати,– відповів старий.– Але зайди до кухні й побалакай із моїм батьком, може, він і пустить.

Подорожній подякував йому і зайшов до кухні. Там він побачив ще старшого чоловіка, що стояв навколішки перед вогнищем і роздмухував у ньому жар.

– Добрий вечір, господарю, чи не пустили б ви мене переночувати? – запитав подорожній.

– Я не господар цієї хати,– відповів старий.– Але зайди до світлиці й побалакай із моїм батьком, може, він і пустить. Він сидить на лаві біля столу.

Подорожній подякував йому і зайшов до світлиці. На лаві біля столу справді сидів білий, як молоко, зморщений дід, багато-багато старіший за двох перших. Він весь трусився від старості. Перед ним лежала велика книжка, і дід повільно читав її по складах, як читають малі діти, коли ще тільки вчаться грамоти.

– Добрий вечір, господарю, чи не пустили б ви мене переночувати? – запитав подорожній.

– Я не господар цієї хати. Але побалакай із моїм батьком, може, він і пустить. Он він сидить на лежанці.

Подорожній подякував йому і підійшов до діда на лежанці. Той силкувався натоптати люльку тютюном, але був такий немічний і руки в нього так тремтіли, що він ледве тримав люльку.

– Добрий вечір, господарю, чи не пустили б ви мене переночувати? – запитав подорожній.

– Я не господар цієї хати. Але побалакай із моїм батьком, може, він і пустить. Он він лежить на ліжку.

Подорожній подякував йому і підійшов до ліжка. Там він побачив старого-старезного діда, що вже навіть не ворушився. Здавалося, крім очей, у нього не було нічого живого.

– Добрий вечір, господарю, чи не пустили б ви мене переночувати? – запитав подорожній.

– Я не господар цієї хати, але побалакай із моїм батьком, може, він і пустить. Он він лежить у колисці.

Подорожній подякував йому і підійшов до колиски. Там справді лежав старий як світ дід, геть висохлий, не більший за немовля. Навіть очі в нього не світилися. Подорожній взагалі не повірив би, що той дід живий, якби не почув легенького віддиху.

– Добрий вечір, господарю, чи не пустили б ви мене переночувати? – запитав він.

Минуло багато, часу, поки дід нарешті озвався, а ще більше, поки він довів до кінця свою відповідь. Він сказав те саме, що п’ятеро попередніх:

– Я не господар цієї хати, але побалакай із моїм батьком, може, він і пустить. Он він у тому розі, що висить на стіні.

Подорожній подякував йому, озирнувся по світлиці й побачив на стіні коров’ячий ріг. А коли уважніше придивився, то помітив у ньому щось схоже на людську голову. Його пройняв такий страх, що він, замість ввічливо спитати, як годилося б, несамохіть крикнув:

– Добрий вечір, господарю, чи не пустили б ви мене переночувати?

У розі щось засичало з присвистом, наче лойова свічка, коли її погасять, і в тих звуках ніби вчулися слова:

– Ночуй, синку.

І тієї миті на середину світлиці викотився накритий стіл з чудовими, смачними наїдками. Там навіть було пиво. А коли подорожній добре попоїв і напився, розстелилась м’яка, тепла постіль із оленячих шкур.

Бачите, як добре, що подорожній таки знайшов справжнього господаря тієї хати!

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Семеро господарів дому, норвезька казка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Семеро господарів дому, норвезька казка"