read-books.club » Дитячі книги » Чобітки для Жабенятка, Еліна Заржицька 📚 - Українською

Читати книгу - "Чобітки для Жабенятка, Еліна Заржицька"

53
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Чобітки для Жабенятка" автора Еліна Заржицька. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Чобітки для Жабенятка, Еліна Заржицька» була написана автором - Еліна Заржицька, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Дитячі книги".
Поділитися книгою "Чобітки для Жабенятка, Еліна Заржицька" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати

Діючі особи

Грає тиха музика. Сцена вбрана очеретом. Ліворуч схиляє віти стара верба. Під нею лежить великий камінь.

Виходить Ведучий. Сідає скраєчку сцени, на камінь під вербою.

Ведучий / починає тихим голосом / : На одному зарослому очеретом болоті жила собі Тітонька Жабка зі своєю родиною / прислухається / . О, та ось і вона сама!

/ Чути пісню Тітоньки Жабки / :

Я маленька та кругленька,

Наче листя, зелененька.

Знаю гарні я слова:

Квак і ква, квак і ква.

Ой, я жабка-скрекотуха.

Розкривайте ширше вуха,

Розповім вам зараз я

Про своє життя-буття,

Про болото та синків,

Про качок та пічкурів,

І про зниклий чобіток,

І зелений огірок,

Про бабусю й порося –

Ось і казочка моя.

Ведучий: Мешкали в болоті жабки – не журилися, дорослі мушву ловили – не лінувалися, діти вчилися – силкувалися. А найбільш за все їм подобалося гуляти, водицею плюскотіти, голосно співати, пустощами дорослих дратувати. / Чути плюскіт води, голосне скрекотіння жаби /.

Голос Тітоньки Жабки: Діти! Діти! Мерщій додому! Обід готовий!

Голос Старшого Жабеняти: Ква! Ми поспішаємо! Ква-ва!

Голос Меншого Жабеняти: А я не можу поспішати! Мій чобіток Чапля проковтнула! Квак!

Тітонька Жабка /голосить/ : Ах, вона така-розсяка! Бодай її п’явки випили! А ви, неслухи, десь бігаєте, матір не слухаєтесь. Ось і трапляються різні негаразди. І що ж мені, нещасній, робити? Де ж той чобіток шукати? / голосно зітхає /. Хіба Дядечка Рака попрохати… Квак, піду до нього! / кричить / : Діти! Діти! Я пішла до Дядечка Рака. Чуєте? Ключі від хати – у Тітоньки Качки-и-и! / її голос затихає /.

Голоси Жабенят: Чуємо! Чуємо!

Ведучий: Попрямувала Тітонька Жабка до свого кума – Дядечка Рака. На все болото він славився своєю майстерністю. Кому що треба – кожен до Рака звертається.

Ведучий: А ось і домівка видатного майстра. А ну ж бо, чи вдома він?

/ Грюкіт /

Тітонька Жабка: Ква-куме! Відкривай! Чи ти оглух?

Дядечко Рак: А хто там?

Тітонька Жабка: Це я, твоя квума!

Дядечко Рак / виходить з нірки / : Здорова була, кумасю. Що треба? Чи ти провідати мене завітала? Так мені ніколи: зайнятий дуже. Мені Братик Пічкур термінове замовлення зробив – треба йому панцир із шпичками змайструвати, щоб від Старої Щуки міг захиститись.

Тітонька Жабка: Ой, куме, куме… Гарна то справа, важлива справа… Тільки, може, ти мені трохи поможеш, ква?

Дядечко Рак: А що таке?

Тітонька Жабка / схлипує /: Розумієш, мій бешкетник…

Дядечко Рак: Який? Чи не мій це хрещеник?

Тітонька Жабка: Отож бо, хрещеник твій...

Дядечко Рак: І що ж мій пестунчик скоїв?

Тітонька Жабка: Та вони, такі-сякі, вдвох сьогодні десь вешталися, доки поруч із Чаплею не опинилися. І та клята Чапля проковтнула чобіток… Тож, мабуть, непокоїли її, ось і розлютили.

Дядечко Рак / сміється / : Го-го-го! Хай їм і риба, й озеро! Молодці хлопці!

Тітонька Жабка: Квак тобі на хвіст! Тепер я второпала, хто моїх Жабенят навчає матір не слухатись!

Дядечко Рак / закашлюється / : Ти що, кума? З глузду з’їхала? Та я… я…

Тітонька Жабка: Мовчи, куме, бо я зараз тобі… вуса повисмикую! Ось квак!

Дядечко Рак / налякано / : Ну, ти, кума, того… Ти мене не чіпай! Не чіпай, кажу! Бо я зараз… втечу! / чути, як він закриває та замикає двері /

Тітонька Жабка / грюкотить у двері / : Відкрий, бо отримаєш на горіхи!

Дядечко Рак / гордо / : Краще вмерти, аніж без вусів залишитися.

Тітонька Жабка: Страхополох! А хто чобіток шити буде? На тебе тільки надія була, ква-ква…

Дядечко Рак / нерозбірливо / : Ти потім заходь, після дощику в четвер…

Тітонька Жабка / жалісно / : А як дитина без чобітків ходити буде?

Дядечко Рак / голосніше / : Та літо зараз. Нехай босий бігає. Кажуть, воно для здоров’я дуже корисно.

Тітонька Жабка: Ну, куме, стривай! Я тобі помщуся! Будеш у мене просити, щоб я тобі ква-асу очеретяного зробила, будеш! Я тобі теж так відповім! Ква-а-а! / голос Жабки віддаляється /.

Ведучий: Тож нічого не домоглася шановна Тітонька Жабка від наляканого Рака. А як же? Хіба так робиться? Від справ Рака відірвала та ще й бешкет вчинила. Що ж вона далі робитиме?

Ведучий: Думала Тітонька Жабка, гадала, міркувала, мудрувала, шурупала, микитила, аж поки у неї голова не розболілася. Роздратувалася, сердешна, і каже:

Голос Тітоньки Жабки: І чому це я собі голову сушу? Не схотів кум мені допомогти – не тужитиму. А просто… просто піду на ярмарок. Он у Сорочинцях який ярмарок, ква-антастичний!

Ведучий: Так-так! Саме так! Вам не почулося. Вирішила Тітонька Жабка побувати на ярмарку – купити чобітки Молодшому Жабеняті. Тож почала старанно збиратися: причепурилася (ой, і гарна стала: зачіску собі зробила, вії підмалювала, сукню нову одягла!), потім поклала гаманець із грішми у кошик (а інакше ніяк, сплачувати ж за чобітки треба?) і наостанок дбайливо прикрила гаманець листком латаття (щоб, не дай Боже, не витягли у штовханині).

Тітонька Жабка: Ну, мабуть все. Нічого не забула. Можна йти. Тільки дітям декілька ква-ліфікованих порад треба дати. А де ж вони? / шурхотить /. Де ці шибеники заховалися? Та ні, не бачу. Квак-квак-квак. Знов бігають десь. Ой, повернуся з ярмарку, що я їм зроблю… що я їм зроблю… аж у самої мороз пішов поза шкірою!

/ Чути стукіт, потім – шурхіт пір’я, крякання качки /

Сестричка Качка: Куди це ти, Тітонько Жабко, збираєшся?

Тітонька Жабка: На ярмарок.

Сестричка Качка: Чи ти води брудної наковталася? Такого ще ніхто не бачив і не чув, щоб жаба на ярмарок їшла. Нам, тваринам, небезпечно із людьми спілкуватися.

/ Звучить пісенька Тітоньки Жабки /

І. Ой, піду на ярмарок

Чобітки купити.

Молодшеньке Жабенятко

Буде в них ходити.

По піску та по лататтю

Плигати-стрибати,

Усіх мешканців болота

Буде дивувати.

ІІ. Ой, піду на ярмарок

Чобітки купити.

Молодшеньке Жабенятко

Буде в них ходити.

Свою пісеньку : "Ква – ква"

Любить він співати, –

А як куплю чобітки,

Стане танцювати.

Сестричка Качка: Послухайся доброї поради! Не ходи! Люди такі жорстокі! Трапляється й таке: хлопчаки ловлять жабок та в скляну банку саджають!

Ведучий: Не згоден! Ми, люди, охороняємо і тварин, і пташок, і навіть деяку комашню. У нас є Червона книга, до якої вносимо рідкісні види. Ми їх вивчаємо й захищаємо.

Тітонька Жабка: Ні, як вирішила, то піду! Не вмовляйте!

Сестричка Качка: Кажуть, люди з риби варять юшку! А деякі – буває й таке, присягаюся, не брешу! – деякі / шепоче / їдять саме твоїх родичів. / Голосно / Ось воно як!

Тітонька Жабка: Як тобі не соромно? Таку нісенітницю верзеш, Сестричко, що й мухи кашляють.

Сестричка Качка / уперто / : Присягаюся, що це – свята правда. Не ходи на ярмарок!

Тітонька Жабка: Не умовляй, піду! А інакше де мені чобітки молодшому взяти?

Сестричка Качка: Ой, сусідоньки, допомагайте, Тітоньку Жабку від дурниці відмовляйте!

/ Чути крякання, шурхіт, ляскіт, човгіт. Звучить музика. Хор сусідів співає / :

І. Не ходи на ярмарок,

Не ходи, не ходи!

Бо як підеш – недалеко

До біди, до біди!

Не потрібні Жабеняті

Чоботи, чоботи.

Приспів: Що за витівки такі –

Купувати чобітки? / 2 рази /

ІІ. Краще в світі лопушиння

Тут у нас, тут у нас!

На болоті серед друзів

Плине час, плине час!

Всі приходять босі пити

До води, до води.

Не потрібні тут нікому

Чоботи, чоботи.

Приспів: Що за витівки такі –

Купувати чобітки? / 2 рази /

Тітонька Жабка: Нічого не хочу слухати! Вже пострибала / чути плескіт води /. Бувайте! Ква-а-а! / її голос завмирає /.

Сестричка Качка: Що їй наші поради... / зітхає / Вперта, наче віслюк, а не поважна жаба! Ой, що ж буде, що ж буде, ох-ох-ох... / бідкається, у відчаї /. Дзьобом присягаюся, що на нашу Тітоньку Жабку чекають небезпечні пригоди.

Ведучий: Ну й рішуча Тітонька Жабка! Кремінь! Таку небезпечними пригодами не залякаєш!

Чути ярмарковий гомін: голоси продавців та покупців, гавкання та нявкання, кукурікання та крякання, рохкання та мукання.

Ведучий: Ти диви! Ось що таке справжній Сорочинський ярмарок! Навіть я розгубився! І де ж тут мені Тітоньку Жабку шукати? Ой, пробачте, я вас штовхнув!

1-й продавець / кричить / : А ось паляниці! Пироги та калачі, щойно з печі! / оговтався / Агов, хлопче, та ти навколо дивися, розплющуй баньки!

Ведучий: Та я не навмисне. Чи не підкажете, де… Ой, а він уже пішов десь! Ну й гомін!

2-й продавець: Яблучка, яблучка, рум’яні соковиті! Купіть пару, а третє задарма віддам!

3-й продавець: Уродили добрі груші! Скуштувати груші мусиш!

4-й продавець: Бублики, пухкі, м’які! Беріть за гривню, панночки!

1-й пес: Гав, гав, гав, дайте бублика, а краще пиріжка – для мене та мого дружка!

2-й пес: Гав, гав! Схаменися! Навіть не дивися! Немає в нас грошей – є тільки воші.

Продавці / разом / : Ой, намисто! Дивіться, яке променисте! Ось сорочка чудова, парубку обнова! Пий квас холодний, не будеш голодний!

Ведучий: Ну, як тут не розгубитися? О, ти диви, співають! А пісня ж яка гарна. Треба і мені заспівати / разом із хором / :

І. Ой, та в нас на ярмарку

Усього багато.

Добрий виріс урожай –

Є що продавати.

Овочі такі смачні,

Як не скуштувати?

А ще вміємо ми шити,

Пекти й майструвати!

ІІ. Ой, та в нас на ярмарку

Гомін, сміх і жарти.

А товарів різних море –

Є що вибирати!

Працювали ми завзято -

Треба відпочити:

Їсти смачні пироги

І узвари пити!

Ведучий: Ох-хо-оха-ха! / свистить і ляскає в долоні /. Гарна пісенька! / рішуче / Ні, так не можна! Треба терміново Тітоньку Жабку шукати… Ти диви! Тільки подумав – ось і вона, красунечка.

Тітонька Жабка / налякано / : Ой, що ж тут робиться?! Гомін, гуркіт, виск... / помовчавши, спокійніше /. Треба знайти прихисток, щоб відпочити та відхекатися. Де б воно… Ось тут посиджу, на цих ящиках. Так, що в них? Огірки… які приємні, прохолодні… Ну, обдивлюся навколо, може, побачу крамницю, де чобітки придбати можна.

Ведучий: Ні, не дуже гарне Тітонька Жабка собі місце для відпочинку знайшла. Треба щось робити!

Продавщиця огірків: Сюди, сюди! Купуйте смачні огірки! Розсада була з власного городу! Вирощувала городину для втіхи народу! Підходьте, хапайте, сусіду нічого не лишайте! / співає / :

І. А ось огірочки свіженькі,

Гладенькі, зелені, смачненькі…

Я їх доглядала, я їх поливала,

А потім старанно збирала!

Скоріше сюди! Скоріше сюди!

Дивіться, які огірки!

ІІ. А ось огірочки свіженькі,

Гладенькі, зелені, смачненькі…

Ви гав не хапайте, ви тільки скуштуйте,

А потім три купи купуйте!

Скоріше сюди! Скоріше сюди!

Дивіться, які огірки!

Ведучий: Який натовп зібрався! Зараз все зметуть! А в Тітоньки Жабки макітра варить! Ген, куди зібралася. Все чує, все бачить, ніхто її не штовхає, не картає… / гомін, вигуки, дзявкання собак, рохкання, найголосніше за всіх кричить старенька бабуся /.

Бабуся / суворо / : Розійдіться! Ну, ти, хлопцю, неквапо! Чи ти в лісі загубився? Відійди звідси, якщо сам не знаєш, чого тобі треба!

Ведучий: Пробачте, бабусю…

Бабуся: Яка я тобі бабуся, базікало? А ви не штовхайтеся! Стару людину поважати треба!

Ведучий: Ти диви, яка стара! Нападе на неї сім сіл, та й ті не подужають!

Бабуся: А ви всі обережно! Дивіться, он зі мною хто… Моє любе Поросятко. Так, шановна, скажіть: скільки коштують ці огірочки? Ось я зараз перевірю, які вони...

Порося: Рох-рох-рох, і-і-і… / вищить / Дай мені подивитися, мені, мені!

Бабуся: Ой, ой, ой! Що ти наробило, капосне? Дивись, я загубила окуляри. Як же я без окулярів? / ляскає порося /. Тепер ти маєш допомогти мені вибрати найкращі огірки.

Порося: Рох, рох, рох! І-і-і! Ось цей бери, цей. Він такий товстенький та блискучий!

Бабуся: Молодець! Ти, дівчино, не квапся. Ось цей давай, цей і цей, чималенький.

Продавщиця огірків: Оцей? / злякано / Та він живий, цей огірок!

Тітонька Жабка / кричить / : Рятуйте! Ква, ква, ква! Не треба мене продавати! І за що мене доля карає? Маю тікати, щоб не схопили! Квак!

Ведучий: Кошик забула, кошик!

Продавщиця огірків: Тримайте, тримайте! Мій огірок утік!

Порося: Рох, рох, рох! І-і-і! Ось я цей огірок зараз як дожену! Як схоплю! І-і-і!

Бабуся: Ой, лишенько! Повернися! Заблукаєш, пропадеш!

Порося: Погуляю й повернуся, ти ж без мене не підеш! І-і-і! Рох, рох, рох! Тримайте, хапайте!

Собаки: Гав, гав, гав! Лови, хапай, кусай! Повернися, огірочку!

Співають

Продавщиця огірків: Він так тихесенько лежав,

Він так гарнесенько мовчав…

Разом: Огірок! Огірок!

Бабуся: А потім спритно він зіскочив,

Таку він штуку заморочив…

Разом: Огірок! Огірок!

Порося: Він швидко кинувсь навтьоки,

Давай його хапай, лови!!!

Разом: Огірок! Огірок!

1-й Пес: Він трьох собак роздратував,

Сімох бабусь перелякав!

Разом: Огірок! Огірок!

2-й Пес: Хапай скоріше огірок,

Бо в продавщиці буде шок!

Разом: Огірок! Огірок!

Натовп: Що? Хто? Куди? А-а-а… / Убігають зі сцени, гомін затихає /.

Ведучий: Побіжу, може, чимось Тітоньці Жабці допоможу! О, як вона стрибає, як стрибає! / хекає / Ні, її не доженеш!

Тихий плюскіт води, шепіт листя.

Ведучий: Ось наше болото, ось той самий очерет, ось домівка Тітоньки Жабки… Та де ж вона, бідолашна?

Тітонька Жабка / відхекується / : Ой, ква-ква-ква, що ж воно коїться? Ледве втекла. Усі лапки забила.

Сестричка Качка / стукає в двері / : Агов! Сусідко! Чи ти жива-здорова повернулася?

Тітонька Жабка: Заходь, кумонько, будь ласка.

Сестричка Качка: Ой, що це? Та ти на опудало схожа!

Тітонька Жабка / жалісно / : І не кажи, квумасю! Ледь жива повернулася! І гроші загубила, і чобітків не купила.

Сестричка Качка: А що я тобі казала? Ми ж тебе попереджували, ми ж тебе застерігали…

Тітонька Жабка: Ну, розумієш, я та-ква… Поки сама не спробую, нікому не повірю. Відтепер ніколи на ярмарок не ходитиму.

Сестричка Качка / із зацікавленням / : Розкажеш, що там трапилося?

Тітонька Жабка: Обов’язково розповім. І не тільки розповім, але й найсерйознішим чином діткам й онукам забороню туди ходити.

Сестричка Качка: Ну, все добре, що добре закінчується. / кричить / Агов, сусідоньки, збирайтеся Тітоньку Жабку слухати!

/ Чути крякання, шурхіт, ляскіт, човгіт. Тихо грає музика /

Тітонька Жабка / закінчує розповідати / : …Отак все й було. А чобітки? Та хай їм грець! Нехай жабенята босі бігають. Кажуть, воно для здоров’я дуже корисно. Хай ростуть здоровими і сильними. Та й тікати без чобітків значно зручніше. Ось так, квак!

Сестричка Качка: Та й не в чобітках справа. Важливо, щоб діти пам’ятали: дорослих треба поважати, батьків – слухатись, а самим – старанно вчитись і працювати…

Тітонька Жабка / підхоплює / : …а ще – завжди бути доброзичливими, чемними, ввічливими… / зітхає / й обережними! Не можна гратися там, де небезпечно!

Вигуки: "Так! Так!... Повністю згоден… І я підтримую…"

Сестричка Качка: Ну, кума, пішла я. До побачення!

Тітонька Жабка: Дякую вам, сусідоньки, за підтримку та розуміння…

Вигуки: "Нема за що…Та ми тобі... Та ми до тебе, як до рідної…".

Сестричка Качка: А давайте, Тітоньці Жабці пісню заспіваємо?

Звучить музика. Хор сусідів співає:

І. Не ходи на ярмарок,

Не ходи, не ходи!

Бо як підеш – недалеко

До біди, до біди!

Відтепер цю істину

Знаєм ми, знаєм ми.

На болоті житимуть

Тітоньки сини, Тітоньки сини.

Житимуть-дружитимуть

Він, і ти, і я!

Житимуть-дружитимуть

Як одна сім’я!

Ведучий: Ось така історія відбулася на нашому болоті. Що? Ви б хотіли почути ще одну? Ні, я додому поспішаю. Ви завтра приходьте, завтра. До побачення!

Звучить фінальна мелодія

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чобітки для Жабенятка, Еліна Заржицька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чобітки для Жабенятка, Еліна Заржицька"